Суспільно-політичні ідеї. Погляди на державу.

Києво-Могилянська академія зробила значний внесок і в розвиток політико-правової думки в Україні. Філософія права не була в ній виокремленою із загальної моральної філософії, її викладали переважно в курсах етики.

Теоретичним підґрунтям українських суспільно-політичних і державотворчих концепцій у XVII—XVIII ст. був неосхоластицизм.

Нова християнська філософія (схоластика бароко), яку викладали в Києво-Могилянській академії, значною мірою зберегла утверджене середньовіччям розуміння держави як системи не лише юридичних інститутів, а й моральних обов´язків.

Могилянці були переконані, що Бог не лише обдарував людину розумною природою, а й дав їй право і закон. Через це можливість творення справедливих законів вони не мислили поза врахуванням їхньої глибинної божественної основи.

Особливого значення українські мислителі XVII—XVIII ст. надавали природному праву, вважаючи його похідним від вічного права, співпричетним до нього таким, що після встановлення Богом набуває ознак незмінності і непорушності, унезалежнюється від свого творця.

Правитель даний Богом для служіння спільному благові і громадській користі. Його богоподібність виражається у прагненні й умінні творити добро і справедливість, закон правди, а не запроваджувати тиранію й свавілля. Отже, володар, котрий у своїй діяльності не керується законом правди, духовно мертвий. Створивши неправедне царство, він спричинює духовну смерть підвладного йому народу, адже обрана ним форма державного правління позбавляє його богоподібності і легітимності.

Ідея деспотичного правління чужа й М. Козачинському, який вважав зразковим володаря, котрий у своїй законотворчості не порушує вічного й природного прав, керується міркуваннями спільного блага і загальнодержавної користі.