97.Сенс життя як моральна проблема.

Сенс життя – це регулятивне поняття розвинутої світоглядної системи, яким визначають те, заради чого варто жити.

Проблема сенсу життя постає перед людиною в зв’язку з усвідомленням нею власної обмеженості та кінцевості. Невідворотність смерті надає земному життю необоротного та неповторного характеру.

В.Франкл виділяє декілька важливих тез для розумінні ролі смислу в людському житті:

1. Прагнення до смислу є цінністю для виживання. Смисл завжди пов’язаний з значущими цілями та цінностями, до яких ми прагнемо..

2. Життя людини не може бути позбавлене смислу ні за яких обставин. Смисл завжди може бути знайденим.

3. Смисл не можна дати, його потрібно знайти. Лише сама людина надає дійсності сенсу.

4. Смисл може бути знайденим, але не може бути створеним. Якщо індивід переймається питанням про смисл життя, він повинен мати достатньо терпіння, щоб дочекатися, коли смисл виникне в його свідомості.

5. Пошук смислу не є неврозом, це нормальна властивість людської природи, котрою людина відрізняється від тварини (комахи сенсу не шукають).

Цінності переживання, які пов’язані, наприклад, з релігійними почуттями, захопленням творами мистецтва, поклонінням перед природою, можуть набувати для нас смисложиттєвого значення.

І навіть коли людське життя та можливості людини обмежені - обов’язками, долею, смертю, стражданнями - смисл життя можна знайти у ставленні до цих чинників. В фатальних ситуаціях життя для людини висвітлюється новими гранями та глибинами. Навіть в найважчих обставинах людина може й здатна гідно, осмислено приймати власні страждання, власне буття.

Здійснюючи смисл свого життя, людина тим самим здійснює саму себе. Але поза цим здійсненням, особа ніколи не зможе дізнатися, вдалося їй дійсно здійснити смисл свого життя. Саме тому не можна не погодитися з висловом видатного російського філософа М.Бердяєва, який стверджував, що сенс життя – в пошуках цього сенсу

98.Охарактеризуйте особливості морального вибору особистості.

В суспільному житті людина стикається з багатоманітністю форм поведінки, часто з протилежними, взаємно не-узгоджуваними способами життя та суспільної практики. суб'єкт морального вибору багатоманітний: це й індивід, котрий вибирає той чи інший вчинок у міжособистісних стосунках; це й великі соціальні групи, такі як клас, нація, суспільство в цілому, політичні партії; сюди ж можна залічити й різні так звані малі групи, формальні й неформальні, котрі, будучи включеними в різні сфери суспільного життя, роблять свій, нерідко істотний внесок, визначаючи перспективу розвитку суспільства та його культури.

Багатоманітний також і об'єкт морального вибору — це й вибір одиничного вчинку, ідеалів; це й задум життя, й лінія поведінки; й цілі, які можуть мати принципово протилежний характер вибору між добром і злом, гідним і негідним, правдою й брехнею, й засоби реалізації цих цілей, і т. п.

Вимога моральності завжди звернена до свідомості й волі людини й передбачає її здатність «переступити свої межі», «панувати над самою собою».

Однією з умов свободи морального вибору є варіативність поведінки, тобто наявність діапазону об'єктивних можливостей порівнювати й віддавати перевагу одним учинкам перед іншими, а також здатність свідомо визначати свою лінію життя, тобто суб'єктивні спроможності особистості вибирати