27. Культура індустріального та постіндустріального суспільства, їх сутнісні відмінності

Індустріальне суспільство форм. на такій стадії розвитку суп.-ства, що змінює традиційне, аграрне суспільство. Термін належить А. Сен-Симону; широке поширення концепція індустріального суспільства одержала в 50 - 60-х р. 20 ст. (Р. Арон, У. Ростоу, Д. Белл). Формування індустр. сусп.-ства пов'язане із поширенням машинного виробництво, урбанізацією, ринкова економіка, виникнення соц. груп підприємців і найманих робітників, становлення демократії, цивільного сусп.-ства, правової держави. Капіталізм як найперший етап ( 19 – поч.. 20 ст.). У ряді країн у 20 - 30-х р. 20 ст. виник. тоталітарних режимів. Кін. 20 ст. індустріальне суспільство переходить до постіндустріального суспільства (масове суспільство). Д. Белл, Д. Рісман, А. Тоффлер, З. Бжезинський, Дж. Гелбрейт, А. Турен. Сам термін виник у США 50-50-ті амер. соціолог Д. Белл. Постінд. сусп. розгляд. в раціоналістичних поняттях лінійного прогресу, економічного росту й підвищення добробуту, пов'язаних із процесами технізації праці. Потім цей термін наповнюється новим змістом.

Кін. 60-х теорія постіндустріального суспільства - масове поширення творчої, інтелектуальної праці, збільш. значення наукового знання й інформації, розвиток засобів комунікації, перевага в структурі економіки сфери послуг, науки, освіти, культури над промисловістю й сільським господарством.

В 70-80ті роки концепція постіндустріального суспільства як футурологічна й соціологічна теорія - описати вплив новітніх інформаційних технологій на соціум.

Термін "інформаційне суспільство" – панівна роль приділяється інформації й електронним засобам

28. Культура інформаційного суспільства та її сутність.

Культура “інформаційного суспільства” відзначається стрімкістю зміни, розвитку. Замість довгих “ниток” ідей, пов'язаних одна з одною, потрібно сприймати “уривки” інформації: оголошення, команди, уривки новин, які не узгоджуються зі схемами. Нові образи та уявлення не піддаються класифікації - частково тому, що вони не вкладаються в старі категорії, частково тому, що мають дивну непов’язану форму.

Читачі різноманітних видань та спеціалізованих журналів короткими прийомами сприймають величезну кількість інформації. Але і вони намагаються знайти нові поняття та метафори, які б дали можливість систематизувати чи організувати “уривки” в більше ціле. Замість того, щоб просто запозичити готову ідеальну модель реальності, зараз ми самі мусимо знову та знову її винаходити. Це важка необхідність, але разом з тим, відкриває великі можливості для розвитку індивідуальності, демасифікації культури та особистості.

Культурний рух ще глибше підірвав раціональне мислення та легітимацію основного проекту. Він поставив під питання як цінності платників, високий життєвий рівень, так і переваги споживання, праці та бережливості. Він відкрито кинув виклик відстроченому винагородженню, само організованості.

29. Розкрити сутність поняття "художня культура" та її структуру.

Одним з найважливіших компонентів духовної культури людства виступає художня культура, яка разом з пізнавальною, релігійною, моральною, економічною, політичною культурою покликана формувати внутрішній світ людини, сприяти розвитку людини як творця культурних цінностей. Художня культура також представляє собою певний вид людської діяльності, специфічний спосіб реалізації творчих потенцій людини. Художня культура може бути зрозумілою,! сутнісно, і функціонально в контексті всієї духовної культури.

Художня культура - це культура виробництва мистецтва, культура його розповсюдження, пропаганди, культура його сприйняття, розуміння, культура насолоди мистецтвом.

Для буття та соціального функціонування художньої культури характерними є процеси, що притаманні всім типам суспільного виробництва, а саме:

* виробництво художніх цінностей;

* функціонування художніх цінностей.

Ці процеси стосуються і закладів мистецтва, і власне мистецтва.

Жодне соціальне явище не може бути зрозумілим в рамках лише якоїсь однієї групи явищ. Поняття художньої культури виражає принципово нове відношення до мистецтва, акцентує увагу на його соціальному функціонуванні та пов'язаності з системою організацій, котрі керують художнім процесом, розповсюджують та зберігають його продукти, готують художні кадри. Саме тому поняття «художня культура» повинно працювати в рамках розуміння всього соціального контексту, в якому мистецтво функціонує. Художній витвір - продукт не лише художньої діяльності, але і всього процесу соціального функціонування мистецтва в суспільстві. Розглядаючи будь-який твір мистецтва, слід враховувати форми його включення в соціум та в культурне життя.

Сфера художньої культури - це сфера художніх цінностей, що являють собою вищі рукотворні форми естетичних цінностей.' Естетичні цінності так чи інакше завжди втягнуті в культуру, хоча можуть зберігати свою природну автономію (краса в природі). В даному випадку утягнутість естетичних цінностей в культуру пояснюється тим, що суспільна практика, діяльність людей ставлять дане природне явище в певне ціннісне відношення до людства.