1. Розкрити сутність та зміст наступних культурологічних понять: артефакт, архетип, генезис культури, духовна культура, звичай, загальнолюдські культурні цінності, знак, знакова система, елітарна культура, культура, міф, масова культура, матеріальна культура, мова, мова культури, ритуал, синкретизм, соціокультурний світ, соціокультурна динаміка, типологія культури, традиція, традиціоналізм, традиційне суспільство, цінність, цивілізація.

Артефакт - предмет, виготовлений, зроблений людиною. Архетип - неусвідомлювана базова система уявлень, загальна для всіх людей, незалежно від їхньої етнічної приналежності, мови, культури. Ґенеза культури - послідовність організаційних форм, що знімають за рахунок своєї організації конфлікт, що руйнує попередню форму. Звичай – стереотипізована форма поведінки, пов'язана з діяльністю або відносинами, що мають практичне значення, з регулюванням повсякденного життя, нежорстке фіксована програма поведінки. Загальнолюдські культурні цінності - теоретично існуючі моральні цінності, що є абсолютним стандартом для всіх людей. Знак - є угодою (явною або неявною) про приписування чому-небудь (означнику) якого-небудь певного змісту (означуваного). Знакова система - сукупність знаків, що ствоюють єдність на підставі внутрішніх відносин між ними і використовуються у певній сфері людської діяльності. Елітарна культура – субкультура привілейованих груп суспільства, що характеризується принциповою закритістю, духовним аристократизмом і ціннісно-смисловою самодостатністю. К-ра - культура являє собою клас предметів і явищ, які залежать від здатності людини до символізації, що розглядаються в позатілесному аспекті. здатність до символізації (людина), здатність до символічної діяльності (за Л. Уайтом). Міф - мимовільне колективне твердження, засноване па несвідомому психічному переживанні (досвіді). Масова культура – сукупність загальносвітових елементів культури, вироблених промисловим способом. Мова - система знаків, призначена для фіксації, переробки й передачі інформації від одного суб'єкта до іншого. Мова культури - сукупність всіх знакових способів вербальної й невербальної комунікації, які об'єктивують культуру етносу, виявляють її етнічну специфіку. Ритуал – сукупність і певний порядок обрядових дій при здійсненні яких-небудь актів, церемоній. Синкретизм (нерозчленованість)- особливість мислення і сприйняття, що проявляється в тенденції зв'язувати між собою різнорідні явища без достатньої внутрішньої підстави. Соціокультурна динаміка – зміни всередині культури та суспільства та взаємодія різних культур між собою, для яких характерна цілісність, наявність впорядкованих тенденцій, а також спрямований характер. Типологія культури – класифікація різних видів і форм культур за різними критеріями (зв'язок з релігією, регіонально-етнічні особливості, історичний тип спільноти та ін.). Традиція - історично сформовані та передані з покоління в покоління звичаї, порядки, відносини, ритуали. Традиціоналізм – уявлення про споконвічну традицію, що виражає загальний зміст світобудови, і реалізуючої себе через конкретні соціокультурні форми. Традиційне суспільство - суспільство, що регулюється традицією. Збереження традицій є в ньому більшою цінністю, ніж розвиток. Цивілізація — людська спільнота, яка протягом певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

2. Культурологія як наука, її предмет та функції.

Походження термін культурологія пов’язане з працею амер антрополога Леслі Уайтом(1900-1975), який виділив К, як сам. науку в комплексі соц наук. Термін К походить від лат слова «cultura», що озн «обробіток», «виховання», «розвиток» .Предмет – процеси генезис морфології к-ри, її стр-ри, сутності їх змісту, типології, динаміки і мови. К- наука про зародження та розвиток к-ри, її стр-ри, механізму розвитку та методи дослідження. В залежності від мети пізнання поділяють на: - теоретичну – теор пізнання феномена к-ри, розробка категоріального апарату і методів дослідження; - прикладну – прогнозування, проектування і регул кул процесів, що відбуваються в сучасній соц практиці, розробка основних методів діяльності кул інститутів. Суб’єкт – походить від лат subjektum – людина, індивід, який спрямовує свої пізнання на к-ру, пізнає самого себе. Людина є і суб’єктом і об’єктом К. Вперше к-ра, як теор термін зустрічається в праці «Тускуланські бесіди» римс філ Марка- Тулія Цицерона. У суч розумінні К більш вживаним є погляд на к-ру як на рису людс буття , складне матеріально-духовне поле, само реал суб’єкта і соц груп, особливо саморегулюючу форму відтворення розумного життя.

Принципи К. Загальні: - принцип історизму, який вимагає щоб аналіз явищ був адекватний до часу; - принцип науковості, вкл достовірність емпіричного матеріалу, повторюваність у часі і просторі рез досліджень, застосування і результативність висновків у реальній практиці.

Специфічні: - принцип системності, забезпечує аналіз явища, як елемент більш складної с-ми, що дозв виявити зв’язки між елементами; - принцип інтегрованості, явище однієї науки не бувають відокремленими від явищ суміжних наук; - принцип рівноправності – рівність усіх відомих концепцій, теорій, прогнозів при проведенні культурологічного аналізу.

Функції К: - дослідницька; - інваріантно-прогностична; - програмно-орієнтовна.

3. Структура та основні завдання культурології як науки.

Культурологія вивчає культуру як складний феномен в сукупності його ціннісно-смислових, нормативно-регулятивних і знаково-комунікативних характеристик.

Серед основних завдань культурології вчені виокремлюють:

• аналіз культури як складної системи;

• розробка провідних понять і категорій створення мови опису ментальних явищ;

• аналіз системи орієнтацій, що представлені в різних культурах, вивчення засобів членування культурного простору, систем фіксації та трансляції культурного досвіду;

• вивчення основних процесів і форм мікро- і макросоціокультурної динаміки;

• аналіз моделей, засобів і принципів соціокультурної комунікації, схем інформаційного обміну;

• дослідження ієрархії цінностей, стратегій і стереотипів поведінки людей, процесів соціалізації та інкультрації тощо.

В залежності від об’єкту дослідження виокремлюють два профілі пізнання: власне культурологію (у вузькому розумінні слова) і культурознавство. Власне культурологія – це інтегративне знання про цілісний феномен культури в реальному історичному часі і соціальному просторі існування. Культурознавство – це сукупність окремих наукових дисциплін, які вивчають певні підсистеми культури (економічна, політична, правова, релігійна, художня та інші культури).

До наук про культуру відносять:  етнологію,  етнографію,  соціологію культури,  філософію культури,  психологію культури, мистецтвознавство та інші.

Розглядаючи питання про структуру культурологічного знання слід звернути увагу на дискусійний характер співвідношення предмету культурології та предметів дослідження інших наук про культуру

(Схема)

Культурологія:

• культурна (соціальна) антропологія

• історія культури

• філософія культури

• соціологія культури