3 Чергування прийменників (з, зі, із, зо, у, в)

Прийменник з уживається :

• на початку речення: з наступного року...;

• після паузи (коми, тире, крапки з комою, двокрапки, дужки): дилери можуть укладати угоди між собою, з брокером;

• між голосними: згідно з інструкцією;

• після приголосного, перед голосним: майнові права, що випливають з авторського права; фахівець з економіки;

• після голосного перед приголосним (крім с, ш): знижка з ціни валюти, конференція з проблеми, згідно з наказом.

Прийменник із уживається:

• між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ): встав із сходом сонця;

• та між групами приголосних (після них або перед ними): із двох примірників один був зіпсований; вийшов із тьмяної кімнати.

Прийменник зі вживається :

• перед сполученням приголосних, коли початковими виступають з, с, ц, ч, ш, незалежно від закінчення попереднього слова: розмова зі звичайної робилася політичною; пов’язаних зі сплатою податків, продаж товарів зі знижкою

Прийменник зо вживається :

• завжди при числівниках два, три: Буду у відрядженні днів зо два;

• із займенником мною: Вирішили зо мною укласти угоду.

Чергування прийменників у – в

Прийменник у вживається :

1) між приголосними: отримав у сумі, сплатив у розмірі;

2) на початку речення: У період...;

3) після паузи (коми, крапки з комою, тире, двокрапки, дужки): сплачуються внески на соціальне страхування, у державний бюджет;

4) перед числовими показниками: У 2004 році...;

5) перед словами, які починаються на в, ф, ст, хв, зв: у зв’язку, у відповідності, у статуті.

Прийменник в пишеться :

1) між голосними: записано в акті;

2) після голосного перед більшістю приголосних: зафіксовано в документі, зазначено в контракті, виготовлено в кількості;

3) на початку речення перед голосним: В оголошенні, в акті зазначено;

4) після приголосного перед голосним: зустріч в аудиторії, участь в агітації, показник в опитуванні.

4 Особливості використання сполучників у професійних текстах

Сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.

За значенням сполучники бувають:

1. Сурядні – для з’єднання однорідних членів або рівноправних речень. Вони поділяються на:

• єднальні: і, й, та (у значенні і), також, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;

• протиставні: а, але, та (у значенні а),зате, проте, однак, все ж;

• розділові: або, чи, то, або...або, чи...чи, то...то, чи то... чи то.

2. Підрядні – для приєднання підрядних речень до головного. Вони поділяються на:

• часові: як, перед тим як, після того як, тим часом як, як тільки, щойно;

• причинові: бо, тому що, через те що, оскільки;

• мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;

• умовні: якщо, якби, коли б;

• допустові: хоч, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що;

• наслідковий: так що;

• порівняльні: як, що, мов, немов, немовби, неначе, наче, ніби, нібито.

Як засіб милозвучності використовується чергування сполучників і - й - та.

Сполучник і вживається:

1) перед йотованими (й, є, ю, я, ї): наша фірма і її стабільність;

2) на початку речення: І бригадири почали готуватися до засідання;

3) між приголосними: рівновага між попитом і пропозицією;

4) після паузи перед голосним: Слід розрізняти поточні резерви, які можна реалізувати найближчим часом (місяць, рік), і перспективні...;

5) при зіставленні понять: доходи і витрати, спад і піднесення.

Сполучник й уживається:

1) між голосними: контрольні цифри й обов’язкові держзамовлення;

2) після голосного перед приголосним: перевірка слушності й чинності дій, встановлення господарських зв’язків й укладення договорів.

Сполучник та вживається:

1) якщо в реченні вже є і або й: Особливо вдячні за доброзичливий і відкритий тон переговорів між паном ... та керівництвом Вашої фірми;

2) для поєднання близьких споріднених понять, станів, явищ: фінанси та кредит, фірма вивчала та аналізувала, робота з газетами та журналами.