- •1. Предмет і завдання курсу
- •2. Українська літературна мова та її норми
- •3. Стилі сучасної української літературної мови
- •4. Вимоги до тексту документа.
- •У протоколах зазначають такі відомості:
- •Реквізити витягу:
- •1 Граматичні категорії іменників у фаховій мові 1.1 Категорія роду іменників
- •1 Граматичні категорії іменників у фаховій мові 1.2 Рід невідмінюваних іменників
- •1 Граматичні категорії іменників у фаховій мові 1.3 Категорія числа іменників
- •2 Особливості відмінкових закінчень іменників
- •У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
- •У знахідному відмінку іменники іі відміни можуть мати:
- •3 Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному відмінку при звертанні
- •4 Особливості відмінювання складних слів іменників
- •1 Прикметники у професійному мовленні. Ступені порівняння якісних прикметників
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Творення ступенів порівняння прикметників
- •2 Творення і вживання відносних і присвійних прикметників
- •Тема: особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні
- •Види дієслів
- •Безособові дієслова.
- •Тема: особливості використання числвників у професійному мовленні.
- •Відмінювання і правопис числівників
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Виконання вправ
- •Тема: особливості використання займенників у професійному мовленні
- •Виконання вправ
- •Правила використання прийменників у діловому стилі
- •2 Побудова словосполучень із прийменниками при перекладі з російської мови 2.1 Прийменник по- Прийменник по в українській мові поєднується лише:
- •2 Побудова словосполучень із прийменниками при перекладі з російської мови 2.2 Прийменник в- Російські словосполучення з прийменником -в українською мовою передаються:
- •2.3 Прийменник при-
- •3 Чергування прийменників (з, зі, із, зо, у, в)
- •Чергування прийменників у – в
- •4 Особливості використання сполучників у професійних текстах
- •Тема: Велика літера у документах
- •2 Правопис прізвищ, імен, творення та правопис імен по батькові
- •3 Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •4 Географічні назви в документах. Правопис географічних назв
- •5 Відмінювання географічних назв
- •6 Скорочування слів і словосполучень
- •7 Лексичні та графічні скорочення
- •Тема: Книжні й урочисті слова у професійному мовленні
- •2 Іншомовна лексика у професійному мовленні
- •3 Терміни та професіоналізми у діловому мовленні Термінна лексика
- •Професійна лексика
- •4 Неологізми у діловому мовленні
- •4 Неологізми у діловому мовленні
- •5 Пароніми у професійному мовленні
- •6 Синоніми, парафрази та евфемізми у документах
Безособові дієслова.
Безособовими є дієслова, які позначають дію або стан безвідносно до діяча (особи, предмета): щастить, дощить, світає, вечоріє.
Безособові дієслова називають процес, який відбувається сам по собі, без дійової особи, тому при них немає підмета.
Безособові дієслова найчастіше означають: явища природи, стихійні явища, фізичний стан людини або її відчуття, буття, стан, випадковість: розвидняється, замело, занесло, нудить, трусить, запахло, минулося, щастить).
Дієприкметник – це дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією. Наприклад: Налите гнівом серце Прометея, багате людським даром доброти…(Мал.).
За будовою, граматичними ознаками і синтаксичною роллю дієприкметник наближається до прикметника. Подібно до нього він має категорії роду, числа і відмінка. За іншими ознаками дієприкметник наближається до дієслова. Йому властиві такі дієслівні категорії, як стан, вид і час. За станом дієприкметники поділяються на активні і пасивні (долаючий і подоланий); за часом – на дієприкметники теперішнього і минулого часу (сивіючий і посивілий); за видом – на дієприкметники недоконаного і доконаного виду (писаний і написаний).
Активні дієприкметники виражають ознаку діючого предмета і виступають у формах теперішнього і минулого часу.
Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи перехідних і неперехідних дієслів теперішнього часу (основа дієслова у 3-й особі множини) за допомогою суфіксів –уч-, -юч- (від дієслів І дієвідміни) і –ач-, -яч-
(від дієслів ІІ дієвідміни) та відповідних родових закінчень: виступають – виступаючий, дрижать – дрижачий.
Активні дієприкметники минулого часу творяться від інфінітивної основи неперехідних дієслів за допомогою суфікса –л- (-ий, -а, -е): почервоніти – почервонілий, розтанути – розталий.
Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета: побудований дім, засіяне поле, оголошений наказ.
Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів –н (ий), -ен (ий), -єн (ий), -т (ий) і відповідних родових закінчень: орати – ораний, шити – шитий, напоїти напоєний, замкнути – замкнутий, мити – митий.
При утворенні пасивних дієприкметників від основи інфінітива на –ува-, -юва-, наголошені у, ю змінюються на о: збудувати – збудований, завоювати – завойований.
Дієприслівник – це незмінювана форма, яка пояснює в реченні дієслово, вказуючи на додаткову дію: Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Шевч.).
У сучасній українській мові дієприслівники утворюються від дієслів доконаного і недоконаного виду.
Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів –учи-, -ючи- (для дієслів І дієвідміни) і –ачи-, -ячи- (для дієслів ІІ дієвідміни): ведуть – ведучи, співають – співаючи, дрижать – дрижачи, носять – носячи.
Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса –ши- (якщо основа інфінітива закінчується на приголосний) і –вши- (якщо основа інфінітива закінчується на голосний): привезти – привізши, спитати – спитавши. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду можуть утворюватися від дієслів з афіксом –ся (-сь): задумуючись, довідавшись, відмовляючись, привітавшись, засміявшись.