Класичний приватний університет Комплексна контрольна робота з дисципліни “Теорія та історія соціальних комунікацій”

Варіант 7

1. Соціальні комунікації та соціальний інжиніринг.

Учення про соціальні (суспільні) комунікації є видом практичної справи й належить до сфери соціальної інженерії (соціального інжинірингу). У системі суспільної взаємодії соціальні, або що те саме — суспільні, комунікації є її основними засобами, які створюються для забезпечення ефективного суспільного зв’язку між різними соціальними інститутами, через те проектування та впровадження таких засобів і є справою соціального інжинірингу.

Під соціальними комунікаціями необхідно розуміти таку систему суспільної взаємодії, яка включає визначені шляхи, способи, засоби, принципи встановлення і підтримання контактів на основі професійно-технологічної діяльності, що спрямована на розробку, провадження, організацію, удосконалення, модернізацію відносин у суспільстві, які складаються між різними соціальними інститутами, де, з одного боку, у ролі ініціаторів спілкування найчастіше виступають соціальнокомунікаційні інститути, служби, а з іншого — організовані спільноти (соціум, соціальні групи) як повноправні учасники соціальної взаємодії. Ці комунікації є соціально маркованими, бо передбачають взаємодію з соціально визначеними групами людей. Соціальні комунікації утворюються за законами спілкування, але, як і будь-які технологічні речі, передбачають використання наукових знань про спілкування та про все, що використовується для організації суспільнокомунікаційної справи.

Отже, по-перше, необхідно визнати соціальні комунікації як штучно витворені, але науково визначені шляхи, способи, засоби, принципи взаємодії, що утворюють комунікаційні мережі, призначені для забезпечення зв’язків у суспільстві, і відрізняти той чи інший вид соціальних комунікацій від власне комунікації (спілкування) як природної, властивої людям функції взаємодії. Доречно порівняти природне спілкування, притаманне людям, які не обов’язково контролюють свою комунікаційну активність, але користуються нею, з роботою, пов’язаною з забезпеченням шляхів, способів, засобів для спілкування у суспільстві, для встановлення і підтримання соціального зв’язку. Робота зі спілкування стає частинкою бізнесу, набуває виробничо-технологічної форми, створюється ціла комунікаційна індустрія у державі та на міждержавному рівні, що тягне за собою підготовку кадрів, організацію умов праці, передбачає менеджмент комунікаційної діяльності, а також розвиток системи професійних знань про цю справу.

2. Роль соціально комунікаційних технологій в соціальних комунікацій. Типологія соціально-комунікативних технологій.

Соціально-комунікаційні технології – це система маніпуляційних дій-комплексів, спрямованих на зміну поведінки соціуму. На сьогодні до соціально-комунікаційних технологій різні дослідники відносять різні маніпуляційні дії-комплекси:

1) технологія інформаційного охоплення (пропаганда), система маніпуляційних дій-комплексів, спрямованих на особистісний емоційно-експресивний вплив на свідомість споживачів інформації (реци пієнтів) з метою зміни сценаріїв, моделей їх поведінки, переконання людей, поширення інформації про певного фігуранта, його діяльність на підставі власних переконань пропагандиста;

2) технологія формування іміджу (іміджбілдінг та трешімідж), сутність якої полягає в тому, щоб утворити замінники (символи) реального образу фігуранта (людини, організації, колективу, міста, країни, союзу країн тощо) за допомогою специфічних дійкомплексів, які систематично нав’язують інформацію;

3) технологія виправлення інформації або спіндоктор (від англ. spin – кружляння й англ. doctor – доктор). Сутність згаданої технології полягає в тому, щоб завдяки нехитрим корекціям інформації про певного фігуранта, події або процеси “лікувати” початок їхньої негативізації: з негативних відомостей робити позитивні, такі, які змінювали б імідж фігуранта на краще;

4) технологія інформаційного протистояння-боротьби (інформаційних війн). Сутність згаданої технології полягає в системному цілеспрямованому негативному впливі на об’єкт протистояння;

5) технологія соціальних зв’язків (паблік рилейшнз), здійснюється завдяки цілеспрямованому систематичному налагоджуванню зв’язків із громадськістю при використанні правдивої інформації, яку керівництво організації постійно пропонує народу, споживачам чи то власної продукції, чи то послуг;

6) технології просування (маркетингові комунікаційні технології) - сутність полягає в системі дій, спрямованих на розміщення товарів (послуг) на ринку попиту таким чином, щоб здійснити якнайшвидший їхній продаж ізмаксимальним прибутком;

7) технологія перемовин метою якої є здійснення переважно вербальних дій, спрямованих на структурування, впровадження, навіювання, поступки, порозуміння між сторонами, які прагнуть рівних вигідних умов існування на основі вибору оптимального варіанта подальших відносин;

8) рекламні технології метою яких є здійснення переважно вербальних дій, спрямованих на структурування, впровадження, навіювання, поступки, по розуміння між сторонами, які прагнуть рівних вигідних умов існування на основі вибору оптимального варіанта подальших відносин;

9) виборчі технології сутність яких полягає в системі дій, спрямованих на пропозицію електорату майбутніх політичних послуг із боку відомого в країні політичного суб’єкта; нав’язуванні його програмних положень, обіцянок і рекламних роликів, друкованої продукції і мітингових зустрічей на виробництві; плануванні й організації виборчої кампанії; постійному інформуванні громадськості про наміри, плани і дії політичного суб’єкта; контролі за діями Центральної виборчої комісії (ЦВК); організації екзитпулів (власного підрахунку голосів електорату); поданні судових позовів щодо оскарження попередніх результатів голосування тощо;

10) кризові технології результатом яких є стабілізація ситуації внаслідок соціальних та природних катаклізмів;

11) технології формування промов (спічрайтинг, спічмейкінг);

12) технології електронних мереж. Згадані технології є системою дій, спрямованих на захоплення і привернення уваги користувачів електронних мереж;

13) технології мобільного зв’язку. Сутність останніх полягає в тому, що абонента, або користувача послугами мобільних операторів, останні інформують про прогноз погоди, стан банківського рахунку, новини, розсилання на адресу абонента книжкових посилок;

14) технологія чуток, передавання інформації майже пошепки, “з вуха до вуха” на ґрунті відсутності достатнього її обсягу;

15) технології організації дозвілля сутність яких ми вбачаємо в системі дій, спрямованих на організацію відпочинку та вільного часу індивідів. До технологій орга нізації дозвілля слід віднести, наприклад, сітку телевізійних передач, яка спланована таким чином, щоб глядачі будь-якого віку могли знайти для себе в певний час доби цікаві передачі, художні фільми, репортажі, концерти, ток-шоу тощо.

16) психотерапевтичні технології - система комунікаційних дій, спрямованих на фахову психотерапевтичну організацію і корекцію нормативно-шаблонних моделей поведінки індивіда в суспільстві;

17) технології громадянського суспільства які тлумачать, як систему соціально-комунікаційних дій, спрямованих на планування й організацію заходів для формування сильного суспільства, що базується на неурядових організаціях і спілках, товариствах і союзах громадян у демократичній державі;

18) технологія перепису населення, сутність якої полягає в організації системи соціально-комунікаційних дій, спрямованих на реєстрацію і суцільну фіксацію (записування) соціально-метричних даних;

19) технологія реєстрації населення - система соціально-комунікаційних дій, які спрямовано на впорядкування та фіксацію місця комунікативного простору, місця проживання та пересування індивіда;

20) технологія реєстрації хворих у лікарнях - фіксація можливих змін у комунікаційному просторі кожного індивіда.;

21) технологія реєстрацій у РАГС (шлюб, розлучення, народження, смерть). Мова йде про специфічну процедуру реєстрації шлюбів, розлучень, народження дитини, факту смерті;

22) технологія пільгування системі дій, спрямованих на стимулювання обмежених категорій населення як з боку економічного добробуту, так і з боку забезпечення реалізації нормальних комунікаційних намірів, прагнень, бажань;

23) релігійні технології (хресний хід, освячення води, хрещення дитини, постриг у ченці тощо), про які слід говорити як про систему дій, спрямованих на залучення (навернення) нових прихильників віри, популяризацію ідей певної конфесії та її релігійних догм, поширення інформації про діяльність конкретних осередків та їхні традиції, обряди, іміджеві моделі та моделі поведінки, соціально-релігійні норми та санкції;

24) технології сакральних дій (шаманство, чаклунство, ведунство).

Кожна з перелічених соціально-комунікаційних технологій має характеристики, структуру, семантичне й семіотичне наповнення.

Затверджено на засіданні кафедри Реклами і зв’язків з громадськістю

Протокол №3 від 26.10.2011 р.

Зав.кафедрою _____________ І.Л. Пенчук