Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді соц.ком..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
755.71 Кб
Скачать

Класичний приватний університет Комплексна контрольна робота з дисципліни “Теорія та історія соціальних комунікацій”

Варіант 28

  1. Методи організації інформаційних систем. Поняття про пошукові системи: специфіка їх створення та використання.

Інформаційна система, тісно пов’язується, як з системами збереження та видачі інформації, так і з з системами, що забезпечують обмін інформацією. Вона охоплює сукупність засобів та методів, що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрану інформацію. Інформаційні системи існують з моменту появи суспільства, оскільки на кожній стадії його розвитку існує потреба в управлінні. Місією інформаційної системи є виробництво потрібної інформації, потрібної для ефективного управління всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічного середовища для комунікативної діяльністі.

Інформаційна система може існувати і без застосування комп’ютерної техніки – це питання економічної необхідності. В будь-якій інформаційній системі вирішуються задачі трьох типів:  задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпізнавання образів);  задачі перетворення опису ситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання);  задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні). Автоматизована інформаційна система – це взаємозв’язана сукупність даних, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартних процедур, які призначені для збору, обробки, розподілу, зберігання, представлення інформації у відповідності з вимогами, які випливають. Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:

  • засоби фіксації і збору інформації;

  • засоби передачі відповідних даних та повідомлень;

  • засоби збереження інформації;

  • засоби аналізу, обробки і представлення інформації.

Різноманітність інформаційних систем з кожним роком все зростає. В залежності від функціонального призначення можна виділити такі системи: управляючі (АСУТП, АСУВ), проектуючі (САПР), наукового пошуку (АСНД, експертні системи), діагностичні, моделюючі, систем підготовки прийняття рішення (СППР), а в залежності від сфери використання – на адміністративні, економічні, виробничі, медичні, навчальні, екологічні, криміналістичні, військові та інші.

Пошуко́ва систе́ма — онлайн-служба (програмно-апаратний комплекс з веб-інтерфейсом), що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. У просторіччі під пошуковою системою розуміють веб-сайт, на котрому розміщено інтерфейс (фронт-енд) системи. Програмною частиною пошукової системи є пошуко́ва маши́на (пошуко́вий руші́й) — комплекс програм, що забезпечує функціональність пошукової системи і, зазвичай, є комерційною таємницею компанії-разробника пошукової системи.

Більшість пошукових систем шукають інформацію на сайтах Всесвітньої павутини, але існують також системи, здатні шукати файли на ftp-серверах, товари в інтернет-магазинах, а також інформацію в групах новин Usenet.

Індексація в пошукових системах сайтів здійснюється пошуковим роботом.

За даними аналітичної компанії comScore всі пошукові сайти в грудні 2007 року опрацювали 66 млрд 221 млн пошукових запитів.

Покращення пошуку — одна з пріоритетних задач сучасного Інтернету. Основними критеріями якості роботи пошукової системи є релевантність, повнота бази, врахування морфології мови.

Для роботи пошукових систем використовуються різні програмні продукти, часто спеціалізовані для конкретних видів пошуковиків. У середовищі розробників для такого програмного забезпечення використовується термін «рушій пошуковика».

  1. Дописемні комунікації: звичаї, традиції, фольклор, мистецтво, їх роль і призначення.

Цей етап комунікації характеризується такою організацією процесу спіл-

кування, який може бути виражено формулою: спілкування “обличчям до

обличчя”. Цей процес спілкування був властивий усій спільноті і мав вигляд

переважно міжособистісної, інтерперсональної комунікації, що відбувалася

у формі діалогу або монологу. Проте й на цьому етапі масове спілкування

вже існувало, хоч воно не мало тих форм і того розмаху, якого набуло з ви-

никненням письма, друку, радіо й телебачення. Стихійні маси у вигляді на-

товпів, юрб, майданів, видовищних аудиторій, зібраної публіки, перед якими

виступали “лідери думок” (термін ввів у ХІХ ст. французький учений-право-

знавець та соціолог Габрієль Тард), висунуті самою ж громадою,— все це

прояви масової комунікації дописемного етапу, які зберігаються й донині.

Першим зовнішнім фактором, який змінив характер спілкування в доінду-

стріальний період, стало виникнення письма.

Дописемне, або усне, спілкування було єдино можливим видом комунікації на ранніх етапах розвитку

людства. На дописемному етапі переважала міжособистісна й групова кому-

нікація. Вона мала характер безпосереднього діалогічного міжособистісного

спілкування або спілкування з малою групою. До того ж масове спілкування

не мало характеру професійного, воно було невід’ємним складником при-

родної поведінки людей.

Затверджено на засіданні кафедри Реклами і зв’язків з громадськістю

Протокол №3 від 26.10.2011 р.

Зав.кафедрою _____________ І.Л. Пенчук