Класичний приватний університет Комплексна контрольна робота з дисципліни “Теорія та історія соціальних комунікацій”

Варіант 26

1. Сучасні наукові концепції про виникнення людської мови як найважливішого способу комунікації. Літературна комунікація. Причини виникнення журналістської комунікації. Особливості журналістської комунікації.

Запровадження письма стало причиною виникнення свідомого авторства — явища епохального в історії людства. Свідоме

авторство було початком виникнення професіонального мовлення і

формування елітарного прошарку професійних мовців (авторів), здат-

них керувати спільнотами. З виникненням письма з акладаються основи

професіонального масового спілкування.

Свідоме авторство — це більша свобода творчості, більші творчі можли- вості, більша незалежність від традиції.

Несвідоме авторство — це таке авторство, при якому внесок окремої лю-

дини, через неусвідомлення цього внеску, як правило, не підлягає визна-

ченню. Зникнення несвідомого авторства тягло за собою зникнення певних

уявлень про людську особистість, її невиділеність із колективу, її єдність із

природою. При свідомому авторстві існує наче дві правди: по-перше, істо-

рична правда, тобто правда в прямому розумінні слова, але вона — не мис-

тецтво; по-друге, художня правда, тобто мистецтво, але вона — не правда в

прямому розумінні слова, а вимисел. При несвідомому авторстві правда єди-

на — історична. Еволюційний перехід від несвідомого до свідомого авторства ділить істо-

рію розвитку мовлення на два великі періоди в становленні цивілізації —

мовлення, яке не відокремлюється мовцем від свого "я", і мовлення, що усві-

домлюється мовцем, контролюється й регулюється ним. Стосовно спіл-

кування цей перехід означає виникнення професійних мовців як комунікан-

тів, здатних усвідомлювати своє мовлення й акт спілкування і керувати ни-

ми.

Перше відчуження твору від автора. Перехід від несвідомого до свідо-

мого авторства не є стрибкоподібним. Для виникнення свідомого авторстваяк загальнолюдського явища мав бути поштовх, що змінив би психологію

людей. Таким зовнішнім до психіки людини поштовхом було виникнення

писемності. Письмо лягло в основу першого відчуження твору від мовця й

усвідомлення свого авторства, а значить і виникнення професіонального

мовлення й професійних мовців, які здатні виступати професійними комуні-

кантами і впливати на великі групи людей.

Перше, початкове відчуження твору від автора стало тією обов'язковою

умовою, за якої в історії людства почався загальний процес виникнення сві-

домого авторства, а також професіонального мовлення та спілкування, коли

текст, створений автором, аналізувався й правився (редагувався) протягом

певного часу самим же автором або іншими людьми, що були фахівцями

слова, зналися на законах мовлення та спілкування.

Факт виникнення письма не можна вважати абсолютним початком свідо-

мого авторства, професіонального мовлення й спілкування. Перехід від не-

свідомого до свідомого авторства — це ціла епоха в історії людської свідо-

мості. У той же час перехід від усної мови до писемної, тобто введення пи-

семності,— це подія, яка відбувалася в порівняно короткий термін. І природ-

но, що ці два періоди зовсім не обов'язково збігаються. Несвідоме авторство

можливе і в писемній традиції, воно широко представлене навіть у середньо-

віковій літературі. Так, ті, хто писав “саги про ісландців”, вважали, що саги

— це правда, а не плід їхньої художньої фантазії. Але при несвідомому ав-

торстві в писемній мові авторський внесок приблизно таким же чином не

відрізняється від записування чи переписування, як в усній мові він не від-

різняється від виконання. Це саме можна сказати і про "Слово о полку Ігоре-

вім", і про "Повість врем’яних літ". Переписувачі текстів цих творів певно

що не усвідомлювали себе авторами, і зміни, внесені ними у тексти, не є на-

справді авторськими чи редакторськими. Вони лише прообраз авторства чи

редагування. Ці зміни є несвідомим відтворенням світобачення переписува-

ча.

Другим важливим фактом у розвитку свідомого авторства й професіона-

льної масової комунікації було виникнення друкарства. Це друге відчужен-

ня твору від мовця, яке уможливило розвиток професіональної мовної діяль-

ності за умови остаточного відриву тексту твору від автора, його обробки й

удосконалення сторонньою людиною. Саме друкарство було поштовхом до

виникнення великих інформаційних індустрій, де процеси мовлення набува-

ли відносної самостійності й виробничого осмислення. Виникала й необхід-

ність в осмисленні текстотворчих процесів, залученні автора до переробки

власного твору, що в свою чергу формувало в автора поняття про себе як ав-

тора твору.__ Виникнення свідомого авторства й відчуження твору від автора — це не

тільки філогенетичні явища, вони притаманні й людській онтології, зокрема

характеризують перехід від звичайного до професіонального мовлення. Той

мовець, який не усвідомлює власних процесів мовлення, а значить і не усві-

домлює мовної діяльності як явища,— не може бути, зокрема, професійним

комунікантом, бо він не здатен здійснювати свідомий контроль ні за влас-

ним, ні за чужим твором, не може керувати ні власними, ні чужими процеса-

ми мовлення та спілкування. Такі люди говорять легко, переконливо, краси-

во, але їхнє мовлення є природним компонентом поведінки, вони не відо-

кремлюють свого “я” від твору, не усвідомлюють твору як відносно само-

стійного об’єкта існування.

Друкований етап пов’язується з першою індустріальною революцією, з

виникненням, зокрема, друку і становленням професіонального масового

спілкування за допомогою друкованих текстів.

2. Новітні моделі соціальних комунікацій. Екологічна модель комунікації Д.Фулджера.

У статті “Моделі процесу комунікації” доктор Девіс Фулджер (Davis Foulger). Він пропонує нову, екологічну модель. На його думку, ця модель відбиває зміни, які відбулись у сфері комунікації з 1960-х рр., а саме: охоплює взаємодію мови, медіатора й повідомлення, соціальні аспекти кожного з цих елементів, а також стосунки між творцем повідомлення, споживачем та вищезазначеними елементами комунікації. Водночас автор зізнається, що його екологічна модель комунікації — це деталізована схема комунікації рольда Ласвелла. Ласвеллове “хто сказав” в екологічній моделі — це творці повідомлення, “що сказав” — саме повідомлення, “через який канал” — мови як канали контенту, “кому” — споживачі повідомлення, “який це мало вплив” — різноманітні відносини між творцями та споживачами повідомлень, включаючи повноваження, інтерпретації, еволюцію мов і медіа. Екологічна модель враховує, що споживач інформації, реагуючи на неї, сам стає творцем повідомлення, а первинний творець — споживачем, коли сприймає цю реакцію. Крім того, в екологічній моделі показано, як творець і споживач впливають одне на одного, а також на повідомлення, на мову та канал його передачі. Авторське право на свою метамодель комунікації Д. Фулджер оформив 2004 р., однак обґрунтував її новизну двома роками раніше. Цінність метамоделі, за словами американського вченого, полягає в тому, що вона об’єднує різні теорії комунікації і дозволяє розглядати комунікацію не лінійно, а в системі, де кожен компонент може впливати на інший, змінюючи характер комунікації в цілому. Наприклад, Фулджер демонструє, як медіатор може стати повідомленням і пояснює не лише, як виникають медіа, а й чому людині їх потрібно так багато.

Затверджено на засіданні кафедри Реклами і зв’язків з громадськістю

Протокол №3 від 26.10.2011 р.

Зав.кафедрою _____________ І.Л. Пенчук