Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді соц.ком..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
755.71 Кб
Скачать

Класичний приватний університет Комплексна контрольна робота з дисципліни “Теорія та історія соціальних комунікацій”

Варіант 18

  1. Соціальна інформатика як галузь науки про соціальні комунікації.

При обговоренні діапазону проблем, вивченням яких зайняті фахівці із соціальної інформатики (шифр 27.00.07), звернемося до формули спеціальності. Остання визначає соціальну інформатику як галузь науки, "яка досліджує соціально-комунікаційні структури як мірки інформатизації, закономірності розвитку автоматизованих технологій по відношенню до наочно-об'єктних трансформацій у сфері глобальних комунікацій і інтелектуальної обробки інформації і знань". Фахівці названої галузі вивчають проблеми теорії і методології соціальної інформатики; інформаційне суспільство й інформаційно-комунікаційний простір; сучасні концепції і закономірності розвитку інформації. Дослідженню підлягають і проблеми інформаційної структури суспільства і її трансформації; інформатизація соціальних комунікацій; інформаційні потреби суспільства; технології формування, організація і використання інформаційних ресурсів, інформаційний менеджмент. Увагу фахівців з соціальної інформатики привертиш, проблеми формування і розвитку інформаційно-когнітивних типологій; стандартизації і систем управління якістю у сфері соціальної інформації; інформаційно-комерційна діяльність документально-інформаційних систем. Досліджуються і проблеми інформаційного консалтингу; інформаційно-комунікаційних засобів передачі повідомлень у суспільстві; інформаційно-пошукові ресурси і стратеги засобів масової комунікації; тенденції розвитку моделювання програмних, апаратних, лінгвістичних засобів для автоматизованих систем у соціально-комунікаційних структурах і галузях. Слід зазначити й інтерес дослідників у сфері соціальної інформатики по відношенню до організаційно-функціональних, програмно-технологічних, лінгвістичним засобам системно-мережевої взаємодії і пошуку в документально-інформаційних системах; інформаційно-пошукові системи і мови в соціально-комунікаційних струк­турах. У межах обговорюваної спеціальності вивчаються методи фор­малізації наочних галузей і інформаційне моделювання організації знань; інформаційно-аналітичні структури, їх функції в системі соціальних комунікацій і соціального управління, а також досліджуються методики, організація і технологія інформаційно-аналітичної діяльності, інформаційний моніторинг.

2. ЗМІ в контексті соціальних комунікацій.

Затверджено на засіданні кафедри Реклами і зв’язків з громадськістю

Протокол №3 від 26.10.2011 р.

Зав.кафедрою _____________ І.Л. Пенчук

Класичний приватний університет Комплексна контрольна робота з дисципліни “Теорія та історія соціальних комунікацій”

Варіант 19

1. Соціальні комунікації як професійно-технологічна діяльність.

Основою основ будь-якої інженерної справи є технології. Соціальнокомунікаційні технології для розвитку, провадження соціальних комунікацій є чи не основною виробничою категорією. Власне успіх справи в організації соціально комунікаційних мереж великою мірою залежить від тих науково визначених шляхів, способів, принципів, знарядь, об’єктів та технік впливу, які й становлять основу тієї чи іншої технології.

Соціальнокомунікаційні технології у науках про соціальні комунікації є найважливішим об’єктом досліджень. Фактично історія та теорія соціальних комунікацій — це історія та теорія соціальнокомунікаційних технологій. Ці технології мають таку силу, що вони використовуються у різних галузях суспільної діяльності, через що у науковій галузі «соціальні комунікації» й виділено окрему науку «прикладні соціальнокомунікаційні технології». Мова може йти про дослідження використання соціальнокомунікаційних технологій, наприклад, в освіті, політиці, науці, медицині, психології і т. д.

Будь-яка технологія передбачає предмет праці (предмет технологічного впливу, технологічний об'єкт), засоби праці (технологічні засоби), носія технологічних функцій (працівника, колективу тощо), рівень технологічного розвитку суспільства. Вона має безпосередній вияв у структурі виробничого процесу (технологічному процесі) .

Технологіями називаються способи, прийоми, методи, процеси, засоби організації різних видів діяльності особи і суспільства, теоретичні знання про ці способи і методи тощо. Технології є невід'ємною частиною культури народу, національної політики, оскільки держава тоді сильна, коли вона володіє технологіями і дбає про їхній розвиток.

Технології — це найвища форма прояву культури народу, це культура мислення, праці, слова, дії; технологія — це науково виважений, вироблений поколіннями практиків-спеціалістів і учених спосіб думання.

Однією з важливих ознак менталітету будь-якої нації є її соціально-психологічна здатність до високої організації мислення й праці, тобто здатність до, у кращому розумінні цього слова, технократичності думки й дії.

Будь-яка технологія передбачає наявність певної технологічної системи у вигляді теоретичних або фізичних моделей. Сфера соціального комунікування передбачає таку модель організації праці, в основі якої лежить поняття про суспільну комунікаційну систему (СКС). СКС називається технологічна система, яка включає певну соціальну структуру як носія функцій комуніканта, об’єкт (суб’єкт) впливу — комуніката та засоби впливу (медіа тощо).

Для технологічних систем важливою є технологічна культура. У нашому випадку для СКС — це комунікаційна культура, зокрема медіакультура суспільства, що передбачає, зокрема, медіаосвіту (медіапросвіту).

2. Семіотичні моделі комунікації (моделі комунікації Р.Якобсона, Ю.Лотмана).

Семіотичні моделі комунікації побудовані насамперед на використанні візуальних або іконічних знаків, хоча часто-густо на фоні використання цих "повідомлень без кодів" для наведення останніх штрихів використовуються і вербальні знаки. Тобто спочатку ми "читаємо" зображення, а потім вже доповнюємо картину світосприйняття читанням текстів.

Професор Массачусетського технологічного інституту (США), який свого часу виїхав з Росії, Р. Якобсон описав модель мовної комунікації

у вигляді шести факторів

Кожному з цих факторів, на думку Р. Якобсона, відповідає певна функція мови: Емотивна — пов'язана з адресантом, який передає своє експресивне ставлення до певної події чи явища на рівні інтонацій, які однозначно зчитуються аудиторією. Конативна — відображає орієнтацію на адресанта і висловлює безпосередній вплив на співрозмовника: "Подайте, будь-ла-ска, мою парасольку". Фатична — спрямована на підтримку не інформації, а контакту: "Сьогодні чудова погода, с-е-е-р..." Метамовна — пов'язана з кодом, який дозволяє дізнатися про значення слова за допомогою метафор: "Тигр — це велика кішка, дуже схожа на нашого Мурчика".

Поетична — орієнтується більше на форму, ніж на зміст повідомлення: "Ніч яка місячна, зоряна, ясная, видно — хоч голки збирай..." Реферативна(когнітивна) — робить акцент на контекст і є посиланням на об'єкт, про який йдеться у повідомленні Мовляв, спікер парламенту дав зрозуміти журналістам, що він не перша, але й не друга людина в політичному істеблішменті України. Крім того, Р. Якобсон вважав, що для візуальних знаків найважливішим є просторовий вимір, а для слухових — часовий. Усі знаки (ікони, індекси, символи — за Чарльзом Пірсом), на його думку, мають загальні риси, а різниця в перевазі однієї характеристики над іншими. Символічний компонент в іконічних (візуальних) знаках може тлумачитися по-різному. Якщо на картині одна людина зображена більшою за інших, то можливі три варіанти:

• вона дійсно має більші фізичні габарити;

• перебуває ближче до глядача;

• відіграє важливішу роль (згадайте зображення фараонів, імператорів, царів на стародавніх фресках чи картину Петро-ва-Водкіна "Більшовик". На останній він стоїть із величезним прапором і має вигляд Гуллівера, у той час як "небільшови-ки" зображені ліліпутами, що штовхаються на вулицях). Модель Юрія Лотмана

Цей відомий професор Тартуського університету (Естонія) вважав модель Р. Якобсона надто абстрактною. На його думку, для комунікації потрібна нееквівалентність адресантів, себто того, хто говорить і хто слухає. А сам процес комунікації розглядався ним як переклад тексту з мови мого "я" на мову твого "ти". Такий переклад, вважав Ю. Лотман, побудований на невідповідності кодів обох учасників комунікації, які, втім, створюють множини, що перетинаються. Ю. Лотман виокремлював дві комунікативні моделі: У першому випадку він наголошує на активному і пасивному видах споживання інформації. Співставте скульптуру і ляльку (іграшку). Скульптура — інформативний монолог автора, який хоче бути почутим, але не потребує відповіді. А лялька потребує гри. Себто — фольклорної комунікації, коли можна активно втручатися в її просторові просування. У другому випадку модель називається ним автокомунікацією, коли повідомлення набуває нового змісту (перекодовується за новим кодом). Передача повідомлення самому собі виглядає як перебудова особистості.

Затверджено на засіданні кафедри Реклами і зв’язків з громадськістю

Протокол №3 від 26.10.2011 р.

Зав.кафедрою _____________ І.Л. Пенчук