Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді соц.ком..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
755.71 Кб
Скачать

Класичний приватний університет Комплексна контрольна робота з дисципліни “Теорія та історія соціальних комунікацій”

Варіант 17

  1. Соціальна комунікація як умова і характеристика існування соціуму. Соціальні функції комунікації.

Якщо залишити за дужками матеріальний, економічний і технічний аспекти комунікації, стає очевидним її соціальний характер. Дописемна культура обожнювала Слово, що по суті було обожнюванням комунікації. Після запровадження писемності культ Слова трансформувався в культ Книги. Зрештою, священні писання усіх релігій є наслідком комунікації пророків з Богом, а саме слово "релігія" в перекладі з латини означає "зв'язок", тобто "комунікація". Але якщо для священнослужителів комунікація була предметом культу, то для стародавніх вчених — предметом дослідження. Логіка, лінгвістика, риторика, граматика, діалектика вивчали проблеми комунікації з прадавніх часів. У середньовіччя відродилася давньогрецька герменевтика, що досліджувала проблеми розуміння та тлумачення поетичних і священних текстів. Педагогіка (Я. Коменський, L Песталоцці, Ж.Ж. Руссо) сприяла розвитку природних здібностей дітей, мовознавство (R Гумбольдт, А. Шлегель, Я. Гримм) описувало і класифікувало різні мови, соціологія (О. Конт, Г. Спенсер) досліджувала суспільство та ін. Проте всі ці науки "чомусь" поза межами своїх досліджень залишили проблему комунікаційних взаємозв'язків, без яких жодне суспільство існувати не може. І лише на початку XX ст. виникає семіотика, яка дала поштовх структурній(прикладній)лінгвістиці (Ф. де Сосюр, Ч. Пірс). З'являються праці соціологів (Г. Тард, П. Сорокін), соціальних психологів (В. Вундт, X. Штейнталь, Г. Лебон, Дж Мід, Г. Блумер), які ґрунтовно досліджують комунікаційну проблематику. Скажімо, французький дослідник Габріель Тард (1843-1904) пояснював соціогенез (виникнення і розвиток суспільства як такого) соціально-комунікаційною діяльністю у формі наслідування, позаяк "суспільство — це наслідування, а наслідування — певною мірою гіптотизм". Вже згадуваний росіянин Пітирим Сорокін (1889-1968) під комунікацією розумів обмін почуттями, ідеями, вольовими імпульсами, тобто взаємодію людей на психічному рівні. Фундатори американської соціальної психології Джордж Мід (1886-1931) і Герберт Блумер (1900-1987) вважали, що люди взаємодіють через символи. Процес мислення розглядався ними як оперування символами, які люди постійно створюють і якими обмінюються між собою. Така взаємодія, на думку згаданих вище лідерів символьного інтеракціонізму, коли люди передають один одному знання, духовні цінності, зразки поведінки, впливають на дії колег через символи, є головним чинником у комунікаційній моделі суспільного життя. Але питання змістовної комунікації були в центрі уваги також і представників документалістики. Серед них виокремлюють бельгійця Поля Отле (1868-1944), який розумів під документом будь-які зображення чи тексти. Цей науковий напрям набув поширення у другій половині XX ст. з виникненням чисельних служб соціальної комунікації, які не тільки відбирали бібліографічні джерела для політиків, бізнесменів, науковців, виробників, але й здійснювали обробку, класифікацію і аналіз необхідної замовникам інформації.

  1. Прийнято вважати, що основними функціями комунікації є взаємодія людей із метою повідомлення й обміну інформацією між собою або суспільство в цілому відповідно до певної мети - установкои. Таке положення є більшою мірою аксіомою, здобутою в емпіричних спостереженях і прикладних дослідженях, що здобули теоретичного обґрунтування. Механізм взаємодії і, особливо, дії знаходиться поки "за сімома печатками". Саме тому в цій теорії соціальної комунікації особливого значення набуває попереді дослідження і виявлення її приватних функцій з урахуванням різноспорідненості комунікаційних засобів і способів комунікації

  2. Прикладні соціально-комунікаційні технології (паблік рілейшенз, реклама) в системі наук про соціальні комунікації.

Спеціальність 27.00.06 - прикладні соціально-комунікаційні технології у своїй формулі визначається як "галузь науки, що вивчає історію, теорію, методологію, організацію, становлення прикладних комунікаційних технологій у системі соціальної діяльності (у науці, політиці, освіті, культурі, а також на виробництві)". Діапазон проблематики визначається таким чином: історія, теорія і методологія формування інформаційних середовищ взаємодії суб'єктів соціальної діяльності; соціально-комунікаційні технології позиціювання суб'єктів соціальної діяльності в суспільстві (зв'язки з громадськістю, реклама, іміджмейкінг, а також - комунікації бізнесу). Вивченню підлягають і проблеми комунікативного образу суб'єктів соціальних відносин; дослідження засобів масової комунікації при здійсненні зв'язків з громадскістю; управління прикладними соціально-комунікативними технологиями; організація діяльності служб і агенцій. Фахівці обговорюваної сфери знань спеціалізованих PR-технологій (політичних, журналістських); публічних зв'язків із державними структурами; ірархіями преси і формами їх реалізації в соціально-інформаційному просторі. Необхідно відзначити, що для дослідницької діяльності фахівців із прикладних соціально-комунікаційних технологій є важливі і і проблеми концепції іміджмейкінгу; маркетингових комунікацій; підтримки PR-діяльності; соціального проектування комунікативної діяльності, реалізації соціально-технологічних програм. В професійній діяльності представники обговорюваної спеціальності анріаються до вивчення проблем етичних і правових аспектів у системі прикладних соціально-комунікаційних технологій; прикладних комунікаційних технологій в управлінні проблемами; підготовки кадрів у галузі прикладних соціально-комунікаційних типологій, розробки і впровадження нових професійних стандартів підготовки кадрів.

Затверджено на засіданні кафедри Реклами і зв’язків з громадськістю

Протокол №3 від 26.10.2011 р.

Зав.кафедрою _____________ І.Л. Пенчук