Класичний приватний університет Комплексна контрольна робота з дисципліни “Теорія та історія соціальних комунікацій”

Варіант 12

1. Соціальні комунікації як нова галузь наукових досліджень.

Відомо, що у Вищій атестаційній комісії (ВАК) України 14 грудня 2007 року був підписаний наказ № 867 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.12.2007 під № 1398/14665) "Про внесення змін і доповнень до Переліку спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття вчених ступенів кандидата і доктора наук, присудження вчених ступенів і наукових звань". Названим наказом, підписаним головою ВАК України і міністром освіти і науки України, була створена нова галузь знань "соціальні комунікації". Згаданий факт, по суті, узаконив нову галузь знань "соціальні комунікації" в Україні. У діапазон нової галузі були включені сім спеціальностей: теорія і історія соціальних комунікацій; документознавство, архівознавство; книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство; теорія та історія журналістики; теорія та історія видавничої справи і редагування; прикладні соціально-комунікаційні технології; соціальна інформатика. Кожна із семи названих спеціальностей припускає спеціалізований діапазон проблем і питань, детально визначених у паспортах спеціальностей.

Спеціальність 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій визначається формулою як "галузь науки, яка вивчає суть, закономірності соціальних комунікацій, процеси, структури і форми соціально - комунікаційних відносин".

Спеціальність 27.00.02 - документознавство, архівознавство визначається як "галузь науки, яка вивчає теорію, процеси і форми фу­нкціонування документа в оперативному і архівному стані документально-інформаційних систем і комунікацій".

Слідуючи формулі спеціальності 27.00.03 - книгознавство, біб­ліотекознавство, бібліографознавство, розуміємо її сенс як "галузь науки, яка вивчає історію книгознавчої, книготоргової, бібліотечно-інформаційної, бібліографічної діяльності, книговидавця, а також етапи виникнення і становлення бібліотечно-інформаційних систем.

Формула спеціальності 27.00.04 - теорія і історія журналістики пропонує наступне її визначення: "галузь науки, яка вивчає теорію, суть, процеси, організаційні форми і структури журналістики в системі соціокомунікаційній діяльності, феномен масової інформації і засобів її розповсюдження, соціокультурні основи взаємодії засобів масової інформації з соціумом".

Відповідно до формули, спеціальність 27.00.05 - теорія і історія видавничої справи і редагування є сферою науки, "яка вивчає теорію, історію, методологію, організацію і технологічне забезпечення видавничої діяльності і редагування, їх структурно-функціональні трансформації в умовах електронного середовища".

Спеціальність 27.00.06 - прикладні соціально-комунікаційні технології у своїй формулі визначається як "галузь науки, що вивчає історію, теорію, методологію, організацію, становлення прикладних комунікаційних технологій у системі соціальної діяльності (у науці, політиці, освіті, культурі, а також на виробництві)".

При обговоренні діапазону проблем, вивченням яких зайняті фахівці із соціальної інформатики (шифр 27.00.07), ми звертаємося до формули спеціальності. Остання визначає соціальну інформатику як галузь науки, яка досліджує соціально-комунікаційні структури як частки інформатизації, закономірності розвитку автоматизованих тех­нологій по відношенню до наочно-об'єктних трансформацій.

2. Прикладні моделі комунікації: К. Шеннона, Н. Вінера.

Досить довгий час в лінгвістиці користувалися злегка розширеною моделлю, що перекочувала з математики і кібернетики, моделлю комунікації, запропонованої американським математиком Клодом Шенноном (його ім'я в значно більшій мірі відоме, чим ім'я його співвітчизника Уоррена Уївера, Warren Weaver) в кінці 40-х років. Ця модель зіграла значну роль в розвитку багатьох наук, пов'язаних з обміном інформацією, хоча зараз її вже можна вважати обмеженою.

Запропонована математиком К. Шенноном (1948) модель передачі сигналу для технічних систем при допомозі В. Вівера набула такого вигляду: Рис.1.1. Модель трансмісії сигналу

Ця модель являє собою більш розгалужену систему чинників комунікативного процесу. Він має фази і розглядається як процес трансмісії сигналу, тобто опосередкованої певними засобами передачі сигналу. Передавач від джерела інформації (комуніканта) отримує її й у вигляді сигналу через канал під упливом джерела шуму робить передачу інформації; сигнал отримує споживач сигналу, від якого адресат бере інформацію у вигляді її переказу. Комунікативний процес на моделі Шеннона-Вівера цілком придатний для технічних систем. Його можна розглядати як структурований процес встановлення й підтримання контакту між комунікаторами, що являє собою систему фаз процесу контактування і має характер трансмісії сигналу при використанні технічних систем спілкування. Модель включає п'ять елементів: джерело інформації, передавач, канал передачі, приймач і кінцеву мету, розташовані в лінійній послідовності (лінійна модель). Надалі модель передивлялася з тим, щоб задовольнити потреби інших областей дослідження, пов'язаних з іншими видами комунікації. Переглянута модель включала шість компонентів: джерело, що кодує пристрій, повідомлення, канал, декодує пристрій і приймач. Ці терміни, із змінним успіхом застосовувалися і в інших комунікативних системах. Окрім цих термінів, Шенон ввів ще поняття шуму (надалі це стали пов'язувати з поняттям ентропії і, навпаки, негентропії) і надмірності.

Ентропія (шум) в теорії комунікації пов'язана з тими зовнішніми чинниками, які спотворюють повідомлення, порушують його цілісність і можливість сприйняття приймачем. Негентропія (негативна ентропія) пов'язана з тими випадками, коли неповне або спотворене повідомлення все ж отримане приймачем завдяки його здатності розпізнати повідомлення, не дивлячись на спотворення і бракуючу інформацію.

Поняття ж надмірності, повторення елементів повідомлення для запобігання комунікативної невдачі, тобто, засоби проти ентропії, найчастіше демонструють саме на прикладі природних людських мов. Вважається, що всі мови приблизно наполовину надлишкові: можна залити плямами половину слів тексту або стерти половину слів в радіовиступі, але при цьому все ж збережеться можливість зрозуміти їх. Зрозуміло, є межа допустимого шуму, за порогом якого можливість розуміння.

Статичність моделі Шенона була заповнена поняттям зворотного зв'язку (feedback). Це поняття дозволяло зробити модель ближчою до реальності людської взаємодії в комунікації. Його введення було пов'язане з проникненням ідей кібернетики, зокрема однойменної роботи Норберта Вінера (Norbert Wiener, 1894-1964), ‘батька’ цієї науки. Модель стала динамічнішою. Для того, щоб модель комунікації більшою мірою відповідала потребам в інших областях, окрім телеграфної. Наприклад, психологом Теодором М. Нькомом (Theodore M. Newcomb) була розроблена рухливіша модель комунікації, що відображала взаємодію учасників комунікативного акту, особливо відносно їх когнітивного, емоційного і артистичного аспекту.

Затверджено на засіданні кафедри Реклами і зв’язків з громадськістю

Протокол №3 від 26.10.2011 р.

Зав.кафедрою _____________ І.Л. Пенчук