Класичний приватний університет Комплексна контрольна робота з дисципліни “Теорія та історія соціальних комунікацій”

Варіант 10

1.Філологічна та соціологічна парадигми вивчення соціальних комунікацій. Соціально-комунікаційний підхід до вивчення соціальних комунікацій.

Методологічним підходом до вивчення явищ, процесів, функцій соціальних комунікацій очевидно є соціальнокомунікаційний підхід. Суть цього нового для науки в цілому підходу є фіксація, моніторинг, опис, аналіз та інтерпретація даних у системі понять соціальнокомунікаційного інжинірингу, а точніше — з точки зору того, чи здійснює об’єкт дослідження на соціум той вплив, який технологічно закладався, і як соціум відреагував на об’єкт впливу.

Для прикладу порівняймо філологічний та соціальнокомунікаційний підходи до вивчення тексту. Філологічний підхід до тексту передбачає виділення насамперед засобів образності. Соціальнокомунікаційний підхід передбачає дослідження виділених філологами засобів образності у соціальному вимірі, тобто з точки зору того, як ті засоби залежать від соціальних потреб, цілей, завдань соціально комунікаційного інституту, як вони впливатимуть на конкретні соціальні категорії читачів, чи обумовлені ці засоби конкретною соціальнокомунікаційною технологією, тобто чи є вони технологічними засобами, чи входять ці засоби в перелік засобів конкретного соціальнокомунікаційного інституту тощо.

Дослідження, які не витримані щодо застосування соціальнокомунікаційного підходу, повинні кваліфікуватися як філологічні, або психологічні, або соціологічні, або інші.

У зв’язку з включенням журналістикознавства, бібліотекознавства, архівознавства та інших наук у галузь «соціальні комунікації» перед представниками цих наук постали нові проблеми, пов’язані зі зміною методологічних підходів. Так, журналістикознавство (теорія та історія журналістики) традиційно формувалося у лоні філологічної, почасти історичної, науки, бібліотекознавство — педагогічної, архівознавство — історичної. Зміна наукових парадигм суттєво впливає на вибір об’єктів досліджень, проведення досліджень, аналіз та інтерпретацію результатів. Те, що стосується, зокрема, журналістикознавства, пов’язане зі зміщенням акцентів у науковій інтерпретації об’єктів досліджень. Це зміщення зумовлене самим соціальнокомунікаційним підходом, а точніше визначається уявленнями про кожен з видів соціальної комунікації як особливий засіб соціальної інженерії.

2. Комунікація гомінід як важливий етап становлення соціальної комунікації. Типологія комунікації гомінід.

В цілому комунікація найдавніших гомінід є «лоном» зародження контурів принципово нової, у порівнянні з приматами, комунікації, заснованої на новому відношенні індивідів 1) до себе, 2) один до одного, 3) до стада як до такої цілісності, що грала для них роль своєрідного «продовження» самих себе, внутрішньої сфери життєдіяльності, вписаної разом з ними в оточуюче середовище.

Цей тип комунікації ми називаємо стадною комунікацією – двоєдиним процесом дивергенції безпосередніх й опосередкованих відносин особин у системі координат «я-ти-ми», протиставлених координатам оточуючого середовища, та психічного взаємовпливу окремих особин стада один на одного у процесі виконання ним однотипної діяльності або рішення однієї задачі.

Таким чином, стадо для гомінідів було тим своєрідним внутрішнім середовищем у межах зовнішнього світу, котре виконувало функцію канала комунікації 1) між індивідом і оточуючою «чужою» природою; 2) між індивідами всередині стада. Стадна комунікація, маючи внутрішню еволюційну типологію (зародкова стадна комунікація поточного моменту у австралопітеків, трансляційна ланцюжкова комунікація передачі набутого досвіду людини умілої та печерна комунікація «соціального дзеркала» людини прямоходячої), стала філогенетичним фундаментом визрівання передумов власне людської соціалізації і системи соціальних комунікацій.

Затверджено на засіданні кафедри Реклами і зв’язків з громадськістю

Протокол №3 від 26.10.2011 р.

Зав.кафедрою _____________ І.Л. Пенчук