Класичний приватний університет Комплексна контрольна робота з дисципліни “Теорія та історія соціальних комунікацій”

Варіант 1

1.Складові поняття “комунікація”.

Повсякденне тлумачення комунікації, в українській мові, легко простежити за довідковою літературою. У першому словнику іноземних слів «комунікації» вживається в значенні «Переговори, повідомлення». У «Тлумачному словнику живої великоросійської мови" В. І. Даля (1881 р.) слово «комунікація» писалося з одним «м» і тлумачилося як "шляхи, дороги, засоби зв'язку місць». Саме в цьому сенсі Н. В. Гоголь писав: «Невський проспект є загальна комунікація Петербурга». До революції іншого значень за терміном «комунікація» не значилося (з початку XX століття його стали писати з двома літерами «м»). Сучасний «Великий енциклопедичний словник» (М., 1997) вказує два значення: 1) шлях повідомлення, зв'язок одного місця з іншим; 2) спілкування, передача інформації від людини до людини, що здійснюється головним чином за допомогою мови . Комунікаціеєю називаються також сигнальні способи зв'язку у тварин. Термін «комунікація» використовується багатьма науками. Значення комунікації можна визначити за допомогою схеми:

Комунікація передбачає наявність не менше трьох учасників: передаюваючий суб'єкт (комунікант) - переданий об'єкт (повідомлення) - приймає суб'єкт (реципієнт). Стало, комунікація - це різновид взаємодії між суб'єктами, опосередкованого деяким об'єктом. Характерні ознаки комунікації:

1. В якості учасників комунікації виступають два суб'єкти, якими можуть бути: окрема людина чи група людей, аж до суспільства в цілому, а також тварини (зоокоммунікація).

2. Обов'язкова наявність переданого об'єкта, що може мати матеріальну форму (книга, мова, жест, милостиня, подарунок і т. д.) або не мати її.

2. Ліберально-демократичні і тоталітарні принципи та схеми функціонування соціально-комунікаційних інститутів.

Ліберально-демократична концепція правової держави відстоює право громадянського суспільства на неконтрольовану державою господарську, політи-чну, сімейну та соціально-культурну діяльність. За державою залишається роль «нічного сторожа», що охороняе громадський порядок, безпеку і свободи громадян.

Приватні фірми охоче фінансують коммуникаційні установи, які здатні приносити прибуток. У цій якості часто виступають шоу бізнес, ін-ормаційний сервіс, засоби масової комунікації. Громадські організації (професійні асоціації) забезпечують соціальну коммуникацію між своїми членами, як правило, не переслідуючи комерційних цілей. На частку урядових органів доводиться фінансова підтримка соціально-комунікаціонних проектів національного значення і безприбуткових комунікаційних установ (навчальних закладів, бібліотек, музеїв, архівів). В урядових устаковах підтримка здійснюється в наступних формах:

• Надання податкових пільг приватним особам або фірмам, які жертвують гроші на освіту, культуру, мистецтво.

• Пряме субсидування через незалежні експертні поради, які приймають рішення про розподіл субсідій без участі урядових чиновників. Діє так званий принцип «довжини руки», який

покликаний тримати політиків і бюрократів на відстані «довжини руки» від розподілу грошових коштів, а також захищати їх від прямого політичного тиску. Експертні поради підтримують, як правило, елітарне мистецтво і безприбуткові проекти, дотримуючись порад професіоналів.

• Пряме субсидування через урядові органи (міністерство культури, департамент культури), які орієнтуються на прийняті державні програми і попит населення, а не творчий пошук.

В современной науке тоталитаризм понимается как форма диктаторского (авторитарного) государственного управления. Для появления тоталитаризма требуются материальные и духовные средства, которые появляются лишь в индустриальном обществе. Не случайна почти полная синхронность появления на исторической арене фашизма и большевизма — двух «классических» тотали­тарных режимов, наложивших мрачный отпечаток на ис­торию XX столетия.

Публика в либерально-демократической схеме выс­тупает как равноправный партнер коммуникационных служб, предлагающий последним социальный заказ (субъект-субъектные отношения); тоталитарная схема превращает публику в пассивный объект манипулирования (субъект-объектные отношения). Монопольным хозяином коммуникационной систе­мы в тоталитарном государстве являются идеологические органы, диктующие подлежащие пропаганде идеи, имена, события и осуществляющие всеобъемлющую цензуру; в ли­берально-демократической схеме подобного хозяина нет; Либерально-демократическая ОКС строится на ос­нове правовых норм и законов гражданского общества, а тоталитарная система приводится в действие директива­ми руководящих органов. Включение репрессивных органов в структуру обще­ственной коммуникационной системы — свидетельство аморального коммуникационного насилия в тоталитар­ном государстве. Менеджеры, руководящие СКИ в либерально-демок­ратической системе, существенно отличаются по квалифи­кационным характеристикам от своих коллег в тоталитарных СКИ, которые зачастую являлись номенклатурными представителями идеологических органов, подбирались и утверждались ими; различны также требования к рядовым работникам и исполнителям.

Одним из существенных признаков тоталитаризма, как уже отмечалось, является тотальный (всеобъемлю­щий) контроль всех сторон общественной и личной жиз­ни. В области социальной коммуникации этот контроль осуществлялся посредством тотальной цензуры. Тоталь­ная цензура — это запретительная цензура, охватывающая все виды и уровни коммуникации (от массовой коммуни­кации и научной информации до частной переписки и приватных бесед), все коммуникационные службы (от начальной школы и университетов до детских библиотек и Выставки достижений народного хозяйства), все виды документов (от технических листков, почтовых марок, значков, спичечных коробков до многотомных собраний сочинений).

Затверджено на засіданні кафедри Реклами і зв’язків з громадськістю

Протокол №3 від 26.10.2011 р.

Зав.кафедрою _____________ І.Л. Пенчук