1.2 Визначення монтажної висоти

У загальному вигляді монтажну висоту обчислюють для кожного монтажного елемента за формулою 1.2

H_М = h_О + h_Е + h_З + h_СТР, (1.2)

де h_О - висота опори на яку встановлюють елемент, який монтують, м;

h_Е - висота (довжина) елемента в монтажному положенні, м;

h_З - запас по висоті (0,5), м;

h_СТР - висота стропуючого засобу, м.

Слід зазначити, що існують деякі особливості щодо визначення монтажної висоти для самохідних і баштових кранів (рис. 1.1 та 1.2).

Рисунок 1.1 – Схема для визначення монтажних характеристик

будівельних конструкцій нульового циклу під час вибору самохідного стрілового крана

1.2.1 Визначення монтажної висоти для самохідного крана

Під час монтажу одноповерхових промислових будинків для деяких конструктивних елементів також визначають додаткові параметри. Так, тільки для плит покриття визначають висоту верхнього блоку стріли крана над рівнем його установлення (рис. 1.1)

H = H_М + h_П , (1.3)

де h_П - довжина вантажного поліспаста крана, м.

Згідно з [1, с.290] рівень стоянки крана може перевищувати, дорівнювати або бути меншим за h_О. Якщо рівень стоянки збігається з позначкою верху опори, то h_О = 0, якщо рівень стоянки вищий за позначку, то h_О буде мати від’ємне значення (для вибору крана першочерговою характеристикою стає можливість подавання вантажу в котлован).

Наприклад, під час зведення житлового будинку або зведення найвищої точки підземної частини (перекриття) h_О можна визначити за формулою 1.4 (див. рис. 1.2).

h_О = H_{підз. пов} + h_Р(h_П) – h_К (1.4)

де H_{підз. пов} – висота підземного поверху, м;

h_Р(h_П) – висота фундаменту (ростверку або суцільної плити), м;

h_К – глибина котловану, м.

Рисунок 1.2 – Схема для визначення монтажних характеристик

будівельних конструкцій наземної частини будівлі під час роботи

самохідного стрілового крана

1.2.2 Визначення монтажної висоти для баштового крана

Монтажна висота визначається за формулою 1.5 (див. рис. 1.1 і 1.2).

H_М= h_О+ h_Е+ h_З + h_стр , (1.5)

де h_О – рівень верхнього монтажного горизонту, м;

h_Е – висота (довжина) елемента в монтажному положенні, м;

h_З – запас по висоті під час підйому вантажу над найвищою перешкодою (0,5), м;

h_стр – висота стропуючого засобу (2 - 4,5), м.

Рівень верхнього h_О монтажного горизонту приблизно можна обчислити за формулою 1.6.

h_О = N · H_пов + 2,5 + (H_{підз. пов} + h_Р(h_П) – h_К) , (1.6)

де N – кількість поверхів;

H_пов – висота поверху, м;

H_{підз. пов} – висота підземного поверху, м;

h_Р(h_П) – висота фундаменту (ростверку або суцільної плити), м;

h_К – глибина котловану, м.

1.3 Визначення монтажного вильоту конструкції

1.3.1 Визначення монтажного вильоту для самохідного крана

Монтажний виліт L_М визначається залежно від прийнятої схеми руху крана. Якщо кран рухається по бровці котловану, то виліт стріли визначається з умов його безпечного знаходження за межами призми обвалення (див. рис. 1.1) за формулою 1.7.

L_М = a (b ) + l + h_К + 1 + , (1.7)

де a і b – довжина і ширина зовнішнього контуру по гранях фундаменту;

l – технологічний зазор для виконання робіт із зведення підземної частини будинку (0,7м);

h_К – глибина котловану, м;

1 – безпечна відстань між призмою обвалення та ходовою частиною монтажного крана, м;

В_кр – ширина ходової частини монтажного крана, м.

Якщо кран розташувати безпосередньо в котловані, то необхідний виліт стріли значно зменшиться. Це особливо актуально, коли підрядна організація має в наявності крани невеликої вантажопідйомності.

Якщо монтажний кран має обмежений виліт стріли, то його розташовують безпосередньо в котловані, тим самим значно зменшується виліт стріли крана, що дає можливість обрати кран з меншою вантажопідйомністю.