5. Методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «звітність підприємств»

Тема 1. Основи побудови та загальні вимоги до звітності підприємств

Основні питання теми:

1. Поняття звітності та її значення.

2. Якісні характеристики і принципи підготовки фінансової звітності та розкриття інформації.

3. Склад фінансової звітності, подання та оприлюднення звітності підприємств.

4. Підготовка облікових даних для складання фінансової звітності.

Методичні вказівки до вивчення основних питань теми

Система управління будь-яким підприємством вимагає достовірної комплексної інформації про обсяги виробництва, виконання робіт, надання послуг, наявність і використання, фінансових, матеріальних, трудових ресурсів та інших показників господарської діяльності. Основним джерелом такої інформації є фінансова звітність підприємств. Складання фінансової звітності на сьогодні для України є складним і суперечливим питанням. В умовах зближення нашої держави з європейськими країнами це питання стає ще більш складним та актуальним. В умовах гармонізації бухгалтерського обліку постає питання про доцільність гармонізації фінансової звітності українських підприємств. Щоб відповісти на це питання, перш за все, необхідно розглянути фінансову звітність, складену за національними стандартами та порівняти її з формами звітності, які складаються за міжнародними стандартами .

Ще одним проблематичним питанням обліку є інфляція, її вплив на складання фінансової звітності.

В умовах інфляції, фінансову звітність необхідно коригувати. Механізм коригування фінансової звітності в умовах інфляції наведено в П(С)БО 22 «Вплив інфляції».

Управління народним господарством і його галузями – одне з головних завдань економіки країни. Це може здійснюватися шляхом показників діяльності підприємств, які знаходимо у фінансовій звітності підприємства, що має велике значення для користувачів. Так, основними шляхами вдосконалення фінансової звітності можуть бути:

• Забезпечення комп’ютеризованої системи обробки інформації;

• Створення автоматизованих робочих місць бухгалтера;

• Формування відомств та міністерств, які:

• посилюють контроль за якістю формування інформації в представленій підприємствами звітності;

• надають допомогу бухгалтерам при необхідності з питань ведення обліку і складання звітності.

• Підвищення статусу бухгалтерської служби в Україні, а саме:

- створити Державний комітет по бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

- відкрити науково–дослідницький інститут по бухгалтерському, фінансовому обліку, аудиту, аналізу;

- підвищити кваліфікацію спеціалістів цього профілю;

- залучити підприємства, які направлені на захист прав спеціалістів бухгалтерської служби;

- укріплення місцевих органів управління спеціалістами з метою перевірки правильності ведення обліку, підвищення достовірності і т.д.

- створити при Державному комітеті з бухгалтерського обліку спеціальну комісію для здійснення контрольних перевірок організації учбового процесу в учбових закладах, які готовлять спеціалістів з бухгалтерського обліку;

- підвищити роль професіональних об’єднань бухгалтерів, доручивши їм провіряти достовірність складання і затверджувати учбові плани по бухгалтерському обліку, фінансової звітності;

- створити при одному з ведучих вищих закладів України учбовий заклад (факультет) з підвищення кваліфікації викладачів бухгалтерського обліку, фінансової звітності;

- рекомендувати до видання посібники з питань вдосконалення обліку, звітності та аналізу на окремих відділах.

Регулювання, організація, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.07.99р. № 996 – XIV, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Згідно ст. 3 Закону бухгалтерський облік являється обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтерського обліку служать основою для складання всіх видів звітності, використовуючи грошовий вимір – фінансовий, податковий, статистичний.

Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності в Україні, а також вимоги до визнання і розкриття елементів звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону про бухгалтерський облік фінансова звітність складається з:

1) Баланс (форма № 1, введено П(СБО) № 2);

2) Звіт про фінансові результати (форма № 2, введено П(С)БО № 3);

3) Звіт про рух грошових коштів (форма № 3, введено П(С)БО № 4);

4) Звіт про власний капітал (форма № 4, введено П(С)БО №5);

5) Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5, регламентується стандартами, якими встановлено порядок обліку конкретних операцій).

В якості додатку потрібно здавати і форму № 6 «Інформація за сегментами», введеною П(С)БО № 29. Цей додаток подають підприємства всіх форм власності, які зобов’язані обнародувати річну фінансову звітність, або займають монопольне (домінуюче) положення на ринку продукції (товарів, робіт, послуг), або якщо по відношенню продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін.

Суб’єкти малого підприємства відповідно до ст. 11 Закону про бухгалтерський облік складають скорочену по показникам фінансову звітність – це тільки Баланс (форма № 1-м) і Звіт про фінансові результати (форма № 2-м), передбачені П(С)БУ № 25.

Порядок представлення фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 28. 02. 2000 р № 419.

Баланс і Звіт про фінансові результати складають та подають як щоквартально, так і за підсумками року.

Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Квартальну фінансову звітність подають органам державної статистики не пізніше 25 числа місяця, слідуючого за звітним кварталом, а річну не пізніше 9 лютого слідуючого за звітним роком.

Головними адресатами, яким подається фінансова звітність, являються:

1. органи, до сфери управління яких відносяться підприємства;

2. трудові колективи (за їх вимогою);

3. власники (засновники) відповідно до початкових документів;

4. органи державної статистики;

5. інші органи і користувачі, якщо це передбачено законодавством (зокрема, державному регістратору).

Також фінансова звітність регламентується Роз’ясненням Міністерства фінансів України від 09. 03. 2000 р. «Щодо реформування бухгалтерського обліку», Наказом Міністерства фінансів України від 24. 02. 2000 р. № 37 «Питання складання звітності». Поточний бухгалтерський облік має різну інформацію, яка необхідна для управління і контролю. Для визначення результатів господарської і фінансової діяльності підприємства за звітний період дані поточного обліку необхідно узагальнити в конкретній системі показників. Це досягається шляхом складання звітності, яка являється завершуючим етапом бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність, згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність повинна забезпечити інформаційні потреби користувачів відносно:

• отримання, продажу, володіння цінними паперами;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінки якості управління;

• оцінки здатності підприємства своєчасно виповнювати свої обов’язки;

• забезпечення обов’язків підприємства;

• визначення суми дивідендів, які підлягають розподіленню;

• регулювання діяльності підприємства;

• інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з врахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою, інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність повинна задовольняти інтереси користувачів – юридичних і фізичних осіб, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття управлінських рішень.

Документація, яка ведеться підприємством, містить масу деталізованої інформації. З цієї маси деталей бухгалтер повинен відібрати та об’єднати необхідні дані у форми звітів, ознайомившись з якими керівництво зможе дізнатися про справжній стан речей з метою розробки або зміни політики і контролю фактичної діяльності у відповідності зі встановленою політико, що є головним завданням фінансової звітності.

Суб’єкти підприємницької діяльності згідно з Законом повинні надавати різні види фінансової звітності. Так,

• усі підприємства (крім бюджетних організацій, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва) – Баланс. Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки.

• суб’єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності – Баланс, Звіт про фінансові результати.

Квартальна звітність складається тільки з Балансу і Звіту про фінансові результати.

Готуючи фінансову звітність, необхідно дотримуватись таких якісних характеристик:

• зрозумілість – доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання в сфері ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про: підприємство; дату звітності і звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; облікову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідація) окремих видів діяльності; обмеження відносно володіння активами; участь в спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; а також містити іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами);

• доречність – вплив на економічні рішення користувачів, оцінку минулих, теперішніх і майбутніх подій, прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності

• надійність – в представленій у звітності інформації не повинно бути суттєвих помилок і викривлень. Надійність забезпечують:

- правдиве подання операцій і подій;

- перевага сутності над формою;

- нейтральність;

- обачливість;

- повнота.

При складанні звітності необхідно пам’ятати про обов’язкові реквізити, які необхідно зазначати у кожній формі звітності. До них відносяться: дата, станом на яку приведені основні показники діяльності підприємства, чи період, який охоплюється і валюта, в якій відображені елементи звітності. Всі звіти обов’язково підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства.

Виділяють дві групи користувачів фінансовою звітністю.

До першої групи відносяться самі підприємства, їх керівники, що використовують дані обліку та звітності для прийняття управлінських рішень.

До складу другої групи входять зовнішні користувачі, що приймають рішення. Сюди включаються інвестори всіх видів, кредитори, банки, урядові та директивні установи, різні громадські організації та служби.