3. Виховна система школи о. А. Захаренка.

Олександр Антонович Захаренко – Заслужений учитель України, народний учитель СРСР, нагороджений орденом “Знак пошани” та орденом Леніна. Дійсний член АПН України. Його школа розташована в Черкаській області в селищі Сахнівка. Педагогічні ідеї:

• формування моральності через працю (Й.Г. Пестолоцці);

• ідея середовищного підходу.

Мета: підготовка до життя, до трудової діяльності. Головний виховуючий засіб – творча соціально-значуща справа.

Педагогічні знахідки:

• краєзнавчий музей,

• туєвий гай,

• обсерваторія,

• “Криниця совісті”,

• дошка пошани,

• табелі вихованості,

• випуск газети тощо.

Результат: виховання соціально адаптованого громадянина.

4. Великосорочинська школа-інтернат.

Розташована в селищі Великі Сорочинці Полтавської області. Директор – Ресенко Іван Олександрович. Педагогічні ідеї: формування моральності через працю (Й.Г. Пестолоцці). Головна мета – виховання конкурентно здібної особистості, готової до самостійного життя. Засоби – уроки самопідготовки, різновікові загони.

Педагогічні знахідки:

• біржа праці,

• шкільний банк;

• економічний центр,

• 15 га землі, яку обробляють учні,

• гроші “сорінти”,

• трудові книжки,

• шкільний магазин,

• кафе.

Результат: виховання ініціативної творчої особистості, здатної до самореалізації.

Лекція №5. Виховні системи навчальних закладів зарубіжжя План

1. Гуманістичні виховні системи минулого:

1.1. Гімназія Карла Мая.

1.2. Школа Є. С. Левицької в Царському Селі.

1.3. Сільська школа С. О. Рачинського.

Література: [2, 5, 14, 22, 23, 30, 57, 58].

1.1. Виховна система гімназії Карла Мая.

У вересні 1856 року в Санкт-Петербурзі молодий педагог Карл Іванович Май відкрив приватну школу для хлопчиків. У її основу були покладені педагогічні ідеї Коменського, Ушинського, Пірогова.

Він розробив педагогічну концепцію школи, основною метою якої вважав гармонійний розвиток всіх сил та природних даних людини. У якості девіза педагогічного колективу школи він проголосив слова Я.А. Коменського: “Спочатку любити – потім вчити”.

Дуже великий час у навчальних програмах відводився природничим наукам, бо необхідним Май вважав розвивати прикладну направленість у навчанні, розвиток кругозору, підготовку до практичної діяльності.

З першого класу до навчального плану входила гімнастика.

День починався з того, що директор особисто за руку вітався з усіма учнями, і тільки ті, що мали провину вчора, не були удостоєні потиску руки. Директор неупереджено відносився до всіх учнів.

Головною метою вчителя Май вважав наступне: ”Головне завдання наставника – підготувати юнака до праці, корисної для суспільства”. Одним із найбільш важливих положень Май вважав вислів Пірогова: “Неможливо всіх і кожного стригти під один гребінь, а діяти розумно, враховуючи властивості предмета, особистості, ступеня розвитку учнів та вчителів”.

Основу концепції розвитку гімназії складали наступні принципи:

• нехай шляхи будуть різні, у залежності від діяльності вчителя, але освіта і виховання учня повинні залишатися кінцевою метою будь-якого викладання;

• не об’єктне відношення до виховання і викладання, а суб’єктне;

• приклад викладача – найбільш діючий виховний засіб;

• працюючи невсипно, ми виконуємо одне із найважливіших завдань школи: ми привчаємо вихованців до праці.

Кінцевий результат: всебічно розвинута людина, якій властиві ум, моральні якості, естетичні почуття, воля і здоров’я.

Велику роль в організації позакласної, позаурочної життєдіяльності мали пішохідні екскурсії поблизу Санкт-Петербургу. Під час них учні збирали ботанічні, зоологічні, мінералогічні колекції, поповнювали й систематизували на практиці знання з навчальних дисциплін, поширювали історичний та загальнокультурний кругозір. Це було неформальне спілкування з елементами романтики: перехід через таємний ліс, вечірнє вогнище тощо.

Важливе значення мали шкільні свята – 29 жовтня, день народження Мая. Щороку його відзначали новими виставами шкільного театру, спеціальною святковою програмою. Підготовка до цих свят об’єднувала вихованців, розвивала їхні творчі здібності, сприяла поглибленому вивченню мистецтва, реалізації інтересів, формуванню “духу школи” (вибір змісту, репетиції, господарчі клопотання, створення декорацій, розробка сценарію свята тощо).

У 1890 році в гімназії з’явився новий директор – Василь Олександрович Кракау, який керувався у своїй діяльності наступним положенням: “Учням слід давати якомога більше свободи. Необхідно давати вихід природній живості дитини: нормальна, не покалічена умовами виховання дитина, - завжди жива. Хлопчик, якого стримують вимоги зайвої зовнішньої дисципліни, уходить у себе, стає потайливим, часто апатичним, або шукає виходу своєї живості всупереч вихователю, стає грубим та сердитим”.

Кракау вводить уроки музики, танців, фехтування, організовує столярну майстерню. Регулярними стають літературні вечори 7 грудня, в день народження Кракау. Завдання школи, на думку Кракау, полягають в тому, щоб забезпечити виконання наступних вимог:

• учень повинен повністю засвоїти програмні курси з кожного предмету;

• учень повинен розвити свої розумові здібності, пам’ять, логіку, здібності оволодівати навчальним матеріалом і переробляти його;

• учень повинен отримати інтерес до питань життя і науки, літератури, свідомо і живо відноситися до економічного і соціального життя;

• учень повинен поширювати дома свій кругозір і свої знання читанням книг;

• учень повинен займатися музикою, іншими видами мистецтва, ручною працею, ремеслами;

• по закінченню школи учень повинен виробити здатність до праці і характер.

Задля досягнення цього учень не повинен бути перевантаженим заняттями, тому в початкових класах домашні завдання були відмінені. Оцінки виставлялися учневі тільки за чверть, використовувалися характеристики, у яких відображалося особисте зростання учня.

Останній директор гімназії – Олександр Лаврентійович Ліповський. Своє педагогічне кредо він виклав так: “Виховуючи вас, ми насамперед намагалися погоджуватися з вашою природою. Ми визнавали ваше право на теперішнє, на ваше дитинство і юність, які ви мали пережити саме як дитинство і юність, незалежно від того, чим ви будете далі. В навчанні ми насамперед мали розвиток вашої особистості, а не будь-які сторонні цілі. Людина не як засіб, а як самоціль. Насамперед – виробка широкого і глибокого розуміння життя, а не ідеал громадянина, не професіональний робітник. Виховання ваше не закінчено, продовжуйте виховувати себе самі у дусі тої людяності, зерна якої намагалися зростити ми”.

У школі був розвиток самоврядування, шкільна конституція. Увага приділялася індивідуалізації виховання, розвитку самодіяльності, посиленню наочності у викладанні та організації дозвілля.

Велика увага приділялася підбору кадрів за такими критеріями: професійні знання, талант вихователя, які повинні були стати духовними наставниками учнів.

Позакласна робота була зорієнтована на пізнавальну діяльність, розвиток індивідуальних здібностей. Працювали гуртки: авіапланерний, літературний, власне видання “Майский сборник”. Головним законом школи був: повага до особистості учня, індивідуальний підхід до розвитку здібностей, надання максимальних можливостей для самореалізації.

Випускниками гімназії були Л. Успенський, Д.С. Лихачов, архітектор Мунц, В. Сєров, Добужинський, сім’ї Бенуа, Гагаріних, Римських-Корсакових.

Майська гімназія – приклад гуманістичної виховної системи школи.