Українська національна система виховання

Підсистема народних ідей, традицій, звичаїв та інших засобів виховання

Підсистема створених державою та громадськістю навчально-виховних закладів, осередків, установ

Загальні мета і завдання національного виховання

Принципи національного виховання

Особистість (рівень вихованості, потреби, інтереси)

Зміст національного виховання

Система цінностей

Виховний потенціал змісту освіти(навч. предм., позакл.діял.)

Українознавство

Учасники навчально-виховного процесу

Сім’я

Громадськість

Вчителі

Вихованці

Спонсори

Методи, засоби, форми національного виховання

Фактори соціальної взаємодії (церква, ЗМІ, громадські організації, події та акції суспільного життя, соціальне середовище)

Управління національною системою виховання

Цілісна особистість громадянина України як результат національного виховання

Лекція № 3. Сучасні виховні технології

План

1.Технологічний підхід в освіті.

2.Технологія колективного творчого виховання (КТВ).

Л

Діти допитливі, з гострим розумом, при правильному вихованні стають великими людьми.

Я.А. Коменський

ітература:[1, 4, 14, 25, 34, 40, 43].

1. Сутність поняття «педагогічна технологія», класифікація виховних технологій.

Технологія (від грецьк. techne – мистецтво, майстерність, logos – вчення, поняття)- це сукупність знань про способи і засоби проведення будь-яких процесів, а також самі ці процеси, за яких відбувається якісна зміна будь-якого об’єкту. Загальновизнаного визначення поняття “педагогічна технологія” у вітчизняній педагогіці та психології не існує. Аналізуючи різницю між методикою і технологією, В.В. Монахов уточнює, що методика у більшості випадків – це сукупність рекомендацій щодо організації й проведення навчально-виховного процесу, в той час педагогічну технологію відрізняють два принципових моменти: 1) вона гарантує кінцевий результат; 2) є проектом майбутнього навчально-виховного процесу.

Педагогічна технологія – це опис процесу досягнення результатів навчання і виховання, що плануються.

Педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти.

Основні ознаки педагогічних технологій:

1. Технологія розробляється під конкретний педагогічний задум, в основі якого лежить певна методологічна, філософська позиція авторів.

2. Технологічний ланцюг педагогічних дій, операцій, комунікацій вибудовується строго у відповідності з цільовими установками, що мають форму конкретного очікуваного результату.

3. Технологія передбачає взаємопов’язану діяльність педагогів та дітей на договірній основі з урахуванням принципів індивідуалізації й диференціації, оптимальної реалізації людських і технологічних можливостей, діалогічного спілкування.

4. Елементи технології повинні, з одного боку, бути відтворюваними будь-яким педагогом, а з іншої, гарантувати досягнення запланованих результатів всіма учнями.

5. Органічної частиною педагогічної технології є діагностичні процедури, які містять критерії, показники та інструментарій виміру результатів діяльності.

В основі лежить певна направленість, послідовність дій, яка веде до шуканого результату.

Термін “технологія виховання” вперше ввів у педагогічну науку А.С. Макаренко. У виховному процесі під технологією розуміють систему знань, необхідних викладачеві для реалізації науково обґрунтованої стратегії, тактики й процедури виховання.

Виховні технології – це система науково обґрунтованих прийомів і методик, що сприяють установленню таких відносин між вихователем і вихованцями, при яких у безпосередньому контакті досягається поставлена мета. Виховні технології як один із засобів виховання дозволяють отримати певні результати: позитивний соціальний досвід учнів – досвід взаємодії, спілкування, спільної діяльності.

Структурними компонентами виховної технології є: діагностично поставлена мета, проектування, змістовний компонент, покроковий аналіз.

Під час вибору виховної технології слід враховувати наступне:

1. відповідність технології концепції виховання ( в тому числі й предмету виховання), яка реалізується в конкретній освітній установі;

2. системну сполучність технології з виховним процесом освітньої установи;

3. достатню керованість, наявність діагностичного інструментарію; порівняння за результатами нової технології з тою, що використовувалася раніше;

4. наявність даних про досвід інших освітніх установ (особливо близьких за профілем діяльності).

Умови реалізації виховних технологій:

закріплення ідеї технологій виховної роботи в педагогічній культурі;

входження ідеї й феномена виховних технологій в організаційну культуру освітньої установи як предмета інноваційної роботи в ній, як предмета поточної управлінської роботи, як розповсюдження передового досвіду вихователів;

володіння технологіями виховання як особистісна професійна цінність і, відповідно, як критерій оцінювання свого професіоналізму.

Виховні технології бувають: окремо-методичні й локальні, групові, шоу-технології, ігрові технології. До окремо-методичних та локальних технологій відносяться технологія колективної творчої справи І.П. Іванова, технологія особистісно орієнтованої колективної творчої діяльності С.Д. Полякова, технологія педагогічної підтримки О.С. Газмана та ін.

Технологія виховного процесу спирається на загальні принципи педагогіки, однак є і такі положення, що допомагають педагогу здійснювати педагогічний процес на технологічному рівні, уникати ряду помилок. Розглянемо спеціальні принципи здійснення виховної технології:

• педагогічна орієнтованість на відносини – цей стратегічний принцип вимагає від педагога постійно пам’ятати, що він має справу з відносинами особистості і що в кожному даному моменті стратегічною підсумковою метою є відношення вихованця;

• облік рівня вихованості – передбачає від педагога знання особливостей вихованця, рівня вихованості на даний момент, порівняння з попереднім рівнем вихованості;

• принцип міри – диктує необхідність “не переграти”, не звести педагогічну техніку до рівня маніпулювання. Це міра частки емоційного і раціонального виховного впливу, в ігрових і неігрових формах діяльності, традиційних і нових формах роботи з дітьми;

• принцип компенсаторності – означає можливість відшкодування відсутньої в педагога якості уміння. У педагогічній діяльності складно опанувати всім різноманіттям педагогічної технології, і тоді якість уміння робить діяльність і спілкування конкретного педагога яскравими і неповторними;

• принцип оригінальності й новизни впливу – педагог повинен постійно піклуватися про своє професійне зростання і використання в педагогічній діяльності нових форм, що збагатить його особистість і підніме майстерність вихователя;

• принцип професійних аналогій і запозичень – цей принцип носить культурологічний характер. У першу чергу таке запозичення здійснюється зі сфери акторської майстерності.