побічного елементу, побутового, християнського, жартів­ливого, морального; в них багато вигадок тулячої і вольної фантазії народу. Будувати на казках давню міфологію все одно, що писати історію якого-небудь народу на основі історичних романів. Хто вгадає, де тут правда, а де вигадка! В казках має вагу тільки самий грунт, безперечно міфо­логічний, сама канва, на котрій народ понашивав усякого дива, та й у тій канві треба налапувати тільки найтовстіші нитки правдивої міфології. На казки можна дивитись як на музичні варіяції міфічних тем, котрі часом замазують грун­тову тему, а часом, правда, й прояснюють давню тему. Ко­лядки— одна з перших і самих глибоких міфологічних формацій, казки — найпізніша формація міфологічного світу. Тим-то в казках можна з певністю мати за правдиво міфологічне тільки те, теми котрого можна знайти в інших давніших усних народних творах.

Іаарюн київський

СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ¹

(Уривки)

Благословен Господь Бог Ізраїлів, Бог християнський. Він навідав людей своїх і сотворив їм вибавлення. Він не дав до кінця творінню своєму ідольським мороком одержимому бути і в бісівському слугуванні гинути, а направив спершу плем'я Авраамове скрижалями і законом, а потім Сином своїм усі народи спас, Єваигелієм і хрещенням увівши їх в оновлене буття, у життя вічне. Хвалімо ж Його і прославляймо, хва­лимого ангелами безперестанно! І поклонімось тому, кому кланяються херувими і серафими, за те, що зглянувся він на людей своїх, і не через посла чи вісника, а сам спас, не привидом прийшовши на землю, а істинно, постраждавши за нас плоттю аж до могили і з собою воскресивши нас.

...Хто ж бо може зрівнятися величчю з Богом нашим? Він єдиний, творячи чудеса, готуючи істину і благодать, ус­тановив закон, аби в ньому обвиклося людське єство, од ба­

1 Друкується за: Давав українська література: Хрестоматія. К., 1992.

40

гатобожжя ідольського одхиляючись до віри в єдиного Бога; аби, як брудна посудина, людство обмилось водою, за­коном і обрізанням, прийняло в себе молокб благодаті й хрещення.

Закон бо предтечею був і слугою благодаті й істині. Істина _ж і благодать слугами суть майбутньому віку, життю не- тлінному. Як закон привів узаконених до благодатного хре­щення, так хрещення впускає синів своїх у вічне життя...

„.Отож про закон, Мойсеєм даний, і про благодать і істину, які з'явилися через Христа, повість ся і про те, чого досяг закон і чого досягла благодать,— спершу закон, а. йотам благодать; спершу тінь, а потім істина.

Образ же закону і благодаті — Агар і Сарра, спершу — рабиня, а потім — вільна. Аби зрозумів той, хто читатиме, як Авраам бо в юності своїй Сарру мав за жону собі, вільну, а не рабиню, так і Бог з передвіку зголив і умислив енна свойого у світ послати і тим у благодаті себе явити.

Сарра ж не народжувала, бо була неплідна, власне, була не неплідна, а замкнута божим помислом, щоб на старість розродитись.

...По сьому, коли вже старі були Авраам і Сарра, з'явився Бог Аврааму, як сидів той перед дверима шатра свойого опівдні при дубі мамврійському. Авраам же вийшов назустріч Йому, поклонився Йому до землі і прийняв Його в шатро своє.

Коли ж вік сей став до кінця наближатися, навідав Гос­подь рід людський і зійшов із небес, в утробу дівиці ввійшовши, Прийняла його дівиця з поклоном у шатро ПЛОТІ своєї безболісно, кажучи так до архангела: «Я раба Господня, хай же буде мені по мові твоїй».

Тоді бо одімкнув Бог лоно Саррине, і, зачавши, народила вона Ісаака, вільна — вільного.

І як навідав Бог людське єство, з’явилося безвісне й Утаєне, і народилася благодать і істина, а не закон — син, а не раб.

...По вознесінні ж Господа Ісуса учням його і всім, хто в Єрусалимі вірував уже в Христа, і тим, і тим, сумісно сущим, іудеї християнам (насилля чинили). Бо хрещення благодатне зобиджуване було обрізанням законним, і не приймали в Єрусалимі християнської церкви єпископа необріз&ного, тому що давніші настановлялися із обрі­заних. Насилували іудеї християн, рабнничі — синів вільних. 1 бували між ними часті роздори і міжусобиці.

4і

Вільна ж благодать, побачивши дітей своїх, християн, зобидженими іудеями, синами рабського закону, заволала до Бога: «Оджени іудейство із його законом, розсій його по всіх усюдах. Бо ж що може бути спільного у тіні з істиною, у іудейства з християнством»?

І прогнана була Агар-рабиня із сином її Ізмаїлом. А Ісаак, син вільної, наслідником став Аврааму, отцю своєму.

І прогнані були іудеї і розсіяні по всіх усюдах. І д іти бла­годаті, християни, наслідниками стали Богу і Отцю. Блякне бо світло місяця перед сяйвом сонячним. Так і закон перед благодаттю...

...Іудейство тінню і законом виправдовувалось і не спас­лося. Християни ж істиною і благодаттю не виправдову­ються, а спасаються.

У іудеїв бо виправдання, у християн же спасіння. Виправдання у сьому світі є,, а спасіння — в майбутньому віці. Іудеї бо земному раділи, християни ж радіють май­бутньому на небесах.

...Закон бо раніпшм був, а вознісся невисоко і одійшов. Віра ж християнська, пізніше з'явившись, більшою од ранішої стала і розійшлася між множеством народів.

І Христова благодать усю землю обняла і, як вода морсь­ка, покрила її. І все старе, зістаріле заздрістю іудейською, одхиливши, нове держить.

...По всій бо^землі суша була раніше. Ідольською облу­дою народи були одержимі і роси благодатної не приймали: «В Іудеї бо тільки знаний був Бог, і в Ізраїлі тільки величали ім'я Його, і в Єрусалимі тільки славили Бога».

...Іудейство бо перестало бути, і закон одійшов, жертви неприйнятними зосталися; ківот, скрижалі і очистилшце одняті були. А по всій землі роса, а по всій землі віра роз­простерлася, дощ благодатний обросився, купіль одрод- ження синів своїх в нетління огорнула.

...Так і є вже по всій землі. Бо вже славиться Свята Трійця і поклоніння приймає од усієї тварі. Малі й великі славлять Бога, за пророцтвом: «І научить кожний ближ­нього свойого, і брат брата свойого, кажучи: «Пізнай Гос­пода!» І пізнають Мене всі, од малого до великого».

...І стількох милує благий Бог з роду людського людей тілесних хрещенням, скільки з них благими ділами за синів Богові і причасників Христу бувають, як рече євангеліст: «Тим, які прийняли Його, дав він владу дітьми Божими бути, тим, які віру прийняли в ім'я Його, що не од крові, не од

42

похоті плотської, не од похоті чоловічої, а од Бога народилися Святим Хухом у святій купелі». Усім же тим, хто не славить, хто не хвалить Його, хто не поклоняється величі слави Його, хто не дивується невичерпному людолюбству Його, Бог наш на небесі і на землі, що схоче, те і зробить. Перед віком от Отця народжений, єдинопре стольний Отцю, єдиносущий із Ним, як сонячне світло, зійшов на землю, одвідав людей своїх, не одлучившись од Отця, і втілився од дівиці чистої, безмужньої і безскверної, ввійшовши в неї, як сам відає, і, плоть прийнявши, вийшов, як і ввійшов, єдиним будучи у Трійці, у двох єствах — бо­жество і людськість.

Вповні людина, бо влюднився, а не привидівся, і вповні Бог по божеству, а не проста людина. Показав на землі він і Боже, і людське.

...Воістину чий Бог величчю зрівняється з Богом нашим? Той Богом є₍ хто, творячи чудеса, вчинив спасіння посеред землі, хрестрм і мукою, на місці лобнім, засмакувавши оцту й жовчі, аби злочин і гріх солодкого смакування Адамового од дерева Наказаного смакуванням гіркоти прогнати... Прийшов бо до них, сповняючи пророцтва, віщовані про нього. Як сказав: «Послано мене тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого». І ще: «Не порушити прийшов я закон, а сповнити»... Христос сліпих їхніх просвітив, прокажених очистив, скорчених виправив, біснуватих зцілив, розслаб­лених укршетТмертвих воскресив. Вони ж його, як лиходія, мучачи, до хреста пригвоздили. За що зійшов на них гнів Божий.

...І самі своєї погибелі пророками вони були. Прийшов бо Ісус на землю одвідати їх. І не прийняли вони Його. Бо діла їхні темні були. Не возлюбили вони світла, аби не виявилися темні діла їхні...

...Іудейство одтоді згибло. І закон по сьому, як вечірня зоря, погас. І розсіялись іудеї по всіх усюдах, аби не вкупі зле пребувало.

...Добре було благодаті й істині між новими людьми возсіяти. Не вливають бо, за словами Господніми, вина но­вого вчення благодатного в міхи старі, застарілі в іудействі.

...Як і є. Віра бо благодатна по всій землі поширилась. І до нашого народу руського дійшла. Озеро ж закону пересохло, а євангельське джерело, наводнившись і всю землю покривши, аж до нас розлилося. Се ж бо й ми вже з усіма християнами славимо Святу Трійцю. А Іудея мов-

43

чить. Христос прославляється, а іудеї проклинаються. Народи навернені, а іудеї одвергнуті.

...Уже й ми не ідолослужителями зовемося, а хрис­тиянами; і не без надії вже живемо, а сподіваючись на життя вічне. І вже не капище сатанинське городимо, а Христові церкви зводимо; вже не заколюємо бісам один одного, а Христос за нас заколюється і приноситься в жер­тву Богу і Отцю. І вже не жертовну кров куштуючи, погибаємо, • а причащаючись Христовою святою кров'ю, спасаємось. Усі сторрни благі Бог наш помилував, і нами не знехтував, і спас нас, ідо розуму істинного привів. У пус­тинній бо й пересохлій землі нашій, висушеній ідольським жаром, зненацька забило джерело євангельське, напува­ючи всю землю нашу.

...Хоч були ми сліпі й істинного світла не бачили, і в облу- дах ідольських блудили, а до того ще й глухі були до спасен­ного вчення, помилував нас Бог, і возсіяло й у нас світло розуму, щоб пізнали ми його.

...Отак, чужинцями бувши, ми людьми Божими на­реклися; і ворогами бувши, синами Його прозвалися. І не іудейське хулимо, а християнське благословляємо; радимо­ся не про те, як розп'ясти, а про те, як розп'ятому пок­лонитися; не розпинаємо Спаса, а руки до Нього здіймаємо...

...Отак віруючи в Нього і святих отців семи соборів на­станови приймаючи, молимо Бога ще і ще посприяти нам і направити нас на путь заповідей Його.

І збулось на нас, народам проречене: «Одкриє Господь руку свою святу перед всіма народами, і уздрять усі кінці землі спасіння од Бога нашого».

І друге: «Живу я,— каже Господь,— і поклониться мені кожне коліно, і кожний народ визнає Бога».

...Хвалить же похвальними голосами Римська сторона Петра і Павла, бо од них увірувала в Ісуса Христа, Сина Бо­жого; Азія, й Ефес, і Патм—Іоанна Богословця, Індія—Тому, Єгипет — Марка. Всі краї, і городи, і народи почитають і славлять кожний свого учителя, того, що навчив їх право­славній вірі. Похвалімо ж і ми, по силі нашій, хоч малими похвалами того, хто велике і дивне діло сотворив, нашого вчителя і наставника, великого кагана нашої землі Воло­димира, онука старого Ігоря, а сина славного Святослава, про мужність і хоробрість якого в літа його володарювання слух пройшов по багатьох сторонах, а звитяги його і могут­

44

ність поминаються й пам'ятаються ще й нині. Не в худорідній бо і невідомій землі володарював той, а в Руській, про яку відати і чути на всі чотири кінці землі.

Сей каган наш Володимир славним од славних наро­дився, благородним од благородних. І, дійшовши літ і снаги, змужнівши, в моці й силі вдосконалившись, мужністю й умислом дозрівши, единодержцем став землі своєї, підко­ряючи під себе навколишні сторони — ті миром, а непо­кірні мечем. Отак, коли він у дні свої жив і землю свою пас правдою, мужністю і розмислом, навідав його Всевишній, глянуло на нього всемилостиве око благого Бога, і возсіяв розум у серці його. І осяг він суєту ідольської облуди і пот­ребу знайти єдиного Бога, який сотворив усю тварь, видиму і невидиму. А що чув він завжди про благовірні землі грецькі, христолюбиві і сильні вірою, як вони єдиного Бога в Трійці почитають і йому поклоняються, як у них діються сили і чудеса і знамення, як церкви людьми повняться, як усі городи благовір’ям кріпляться, як усі люди щиро молять­ся, перед Богом схиляючись, то, се чуючи, зажадав він сер­цем, загорівся духом, щоб і собі стати християнином і землю свою до християнства навернути. Що й сталося...

...Та не було сього досить подвигові благовір'я його. Не тим тільки явив сущу в ньому до Бога любов, подвигнувся ще, заповідаючи по всій землі своїй людям хреститися в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, і ясно і велегласно в усіх городах славити Святу Трійцю і всім бути християнами, малим і великим, рабам і вільним, юним і старим, боярам і простим, багатим і вбогим.

...Тоді почав морок ідольський од нас одходити, і зорі благовір'я з'явилися; тоді Пітьма бісослугування погибла, і слово євангельське землю нашу осіяло.

Капища рушилися і церкви ставилися, ідоли крушилися, ікони святих з'являлися, біси розбігалися, хрест городи освячував.

...Показує нам' і переконує нас сам Спас Христос, якої тебе слави і честі сподобив на небесах, кажучи: «Кожного, хто визнає мене перед людьми, визнаю і я перед Отцем моїм, який є на небесах». Отож того визнає Христос перед Богом-Отцем, хто визнає Його перед людьми. Як же ти пох­валений од нього маєш бути, не тільки визнавши, що Сином Божим є Христос, а й визнавши віру в нього й утвердивши її не в одному соборі, а по всій землі сій, і церкви Христові поставивши, і служителів йому ввівши?

45

...Вельми добрим і вірним свідком його є також син твій Георгій, що його Господь зробив наступником твоєї влади. Він не порушує твоїх уставів, а утверджує їх, не умаляє заслуг твого благовір'я, а ще приумножує їх, не спотворює, а довер­шує те, що було недокінчено тобою, як Соломон по Давиді.

Він храм великий святий Божій Премудрості воздвиг на святість і освячення городу твоєму і всілякою красою його прикрасив, золотом, і сріблом, і камінням дорогим, і поти­рами та дискосами дорогоцінними, так що церква та стала дивом і славою на всі навколишні країни, бо іншої такої не знайдеться по всій півночі земній од сходу до заходу.

Він славний город твій Київ величчю, як вінцем, обклав і доручив людей твоїх і город святій всеславній, скорій до помочі християнам Святій Богородиці. їй він і церкву на великих воротях звів на честь першого Господського празника — Святого Благовіщення, аби благословення, що його архангел дав дівиці, було і городу сьому. До неї ж бо мовилось: «Радуйся, обрадувана, Господь з тобою!» До го­рода ж: «Радуйся, благовірний городе, Господь з тобою!»

...1 все се бачачи, возрадуйся і возвесєлися, і восхвали благого Бога, всього сього Сотворителя. Хай і не тілом, так духом дає тобі Господь побачити все се. Тим бо радуйся і веселися, що насіння твоєї віри, посіяне тобою, не висушилося спекою невір'я, а дощем Божої помочі зво­ложилося і рясно розбуялось.

Радуйся, між владиками апостоле! Не мертві тіла ти вос­крешав, а нас, душею мертвих, умерлих од хвороби ідолослужіння, воскресив. Тобою ж бо обожилися і життя Христове пізнали, будучи скорчені од бісівської облуди. Тобою ми випрямлені і на путь життя виведеш, сліпі бувши од бісівської облуди. І завдяки тобі- сердечними очима, осліплені невіданням, прозріли на світло трисонячного Бо­жества. Німі були, а завдяки тобі розговорились, і нині вже, малі й великі, славимо єдиносущну Трійцю. Радуйся, учителю наш і наставниче у благовір’їі Ти правдою був наділений, міццю припоясаний, істиною взутий, смислом увінчаний і милостинею, як гривною і шатою золотими, прикрашений.

Ти був, о чесна голово, для голих одежею, ти був для го­лодних кормителем, ти був для спраглих утроби охолодою, ти був для удовиць помічником, ти був для мандрівників пристановищем, ти був для незахшцених захистом, ти був для скривджених заступником, для вбогих збагаченням.

46