Мені можуть сказати: це один із камуфляжів Москви це — звичайна їй комедія, це — тактичний маневр для здо­буття зайвого голосу в ООН. Так, це не вияв великодущ. ности, ідейности, щирости, об'єктивности Москви. Але чому вона не може здобути в Організації Об’єднаних Націй десятки зайвих голосів проведенням у неї тих самих Ря­занських чи Тамбовських областей, названих нею Держа­вами? Тому, очевидно, що такий маневр викликав би в ООН такий самий сміх і обурення. А введення України такої реакції не викликало, воно сприйняте Об'єднаними Націями з визнанням цілковитого права України навіть на самостійне, поза всім Союзом, існування.

...Українська держава була і є. Її, повторюю, створив народ, нація, а не купка бідних емігрантів, народ її захищав, захищає і буде захищати всіма силами своїми, фізичними й духовними. Не емігрантські «вожді» та «міністри», а Гру- шевські, Скришшки, Єфремови, Хвильові, навіть Люб- ченки і всі свідомі підсоветські українці тисячами віддавали свою свободу, здоров'я і життя за неї, тисячами віддають і тепер, як у рядах партійних робітників, так і в рядах най­активнішої частини українського населення, яка зветься Українською Повстанською Армісю.

Та форма української державности за цього відтинку нашої історії не є задовільна для нас. Так, вона не самостійна, не незалежна, вона опанована Росією, вона поневолена, покалічена, грабована, змучена. Але суть ЇЇ Держави є, вона живе, вона береже в собі сили, які не до­зволяють ворогам знищити її, які невиразно тримають у собі ідею самостійності, які в слушний час вибухнуть, щоб здійснити її...

3. Дві орієнтації

Оце треба знати всім борцям за визволення України. Та не тільки борцям, а й простим, щирим членам української нації, які насамперед їй хочуть добра. їм треба перестати входити із твердженнями про «прапор української держав­ности» та про «Державні Центри» за межами України, перестати зневажати український народ і його тамошні бойові сили «орієнтацією на зовнішні сили», які немовби дадуть Україні визволення. Без орієнтації на свій народ, без його участі в боротьбі, без його всебічного зацікавлення і ентузіазму зовнішні сили нас роздеруть і задушать ще на сотні років...

468

10. Сучасні позиції українських націоналістів

А одночасно з цим почалась у націоналістів і переоцінка їхніх концепційних позицій. А надто коли передові еле­менти їх, активні, бойові елементи, у яких слово погод­жується з дісго, стикнулись з реальною І СОЦІЯЛЬНОЮ ДІЙС­НІСТЮ на Україні, коли їхня активність примусила їх стати ближче до широких мас народу і коли вони побачили, іцо з самим гаслом «за Україну» до тих мас підходити не можна, що конче треба визначити, за яку саме Україну кликати битися, І тут оті дісві борці за національне визволення прийшли до того самого висновку, на якому стояли дієві борці в Центральній Раді, які казали, що самим гаслом «за Україну» потягти маси на здобуття її самостійності не­можливо, що конче треба масам сказати, що та Україна має бути вільна не тільки від національних, але й соціальних панів, до якої б національності вони не належали. Революційні, дієві націоналісти самі побачили, що замовчу­вання цього дода тка пояснялось народом так, що агітатори хотіли панської України, що вони хотіли чужих ланів вигнати, а на їхнє місце посадити своїх.

І от ці націоналісти чесно, одверто, виразно це заявили в своїй програмі: «Позиції Українського Визвольного Руху», формовані проводом Української Повстанської Армії (УПА) Вони в ній не кажуть: «Нам байдуже, яка Україна, нам аби Україна», ні, вони постійно підкреслюють, що національне визволення повинно зливатися з визволенням соціальним і політичним, що повинно бути не однобічне, а всебічне визволення, ге саме, за яке змагались ліві еле­менти Центральної Ради, Трудового конгресу, яке було записане кров'ю на Скрижалях Революції нашої...

12. Нова структура національної ради

Що являс собою тепер українська нація? Це є ве­личезний колектив трудящих людей (селян, робітників, Трудової інтелігенції), над яким панує рабовласницька кляса бюрократії під орудою чужинної сили. В тому колек­тиві с. розуміється, елементи старих знищених соціяльно- ЄКОНОМ1ЧНИХ кляс (ііомшшків, фабрикантів, середішх зе­мельних власників, вульгарно званих «куркулями»). Ці

469