цих двох гатунків складають 1) здібність пізнавальну, за до­помогою якої виникає уявлення про речі, як присутні, так і відсутні.

2) здібність бажання та огиди, за допомогою якої душа дістає приємні поняття про речі і віддаляється від неприєм­них, до нижчих здібностей пізнання відноситься здібність відчування, уявлення, вигадування та пам'ять чуттєва.

Орест новицький декілька слів у відповідь на рецензію «поступовий розвиток стародавніх філософських вчень і т. Ін.*, розміщену в «сучаснику»1 (Уривки)

...їіан рецензент відзивається про мій твір у стані крайнього роздратування і озлоблення з усіма наслідками такого настрою духу. Що ж роздратувало п. рецензента і спонукало його не лише облаяти мою працю, але й наго­ворити чимало нелюб'язностей, котрі відносяться вже до мене як до особистості?.. Я не маю честі знати його, тим більше що він і не підписався під своєю критикою, і п. ре­цензент. вірогідно, не знас мене... А якщо між мною і п, ре­цензентом не може бути особистих зіткнень, то значить, що в самому моєму творі є дещо таке, що ніяким чином не міг байдуже знести мій критик. Що ж би це було таке?

Досить набалакавшись про людей відсталих і людей передових, до яких п. рецензент, без сумніву, відносить і себе.., критик мій нрямо об'являє, що мій твір повністю відсталий і тому не лише некорисний, але й шкідливий.

¹ Переклад здійснено за: Новицкий Ор. Постепенное развитие древних философских учений в связи с развитием языческих верований. Часть IV. Религия и философия александрийского периода. Киев. Уни­верситетская типогр., 1861. С. 1—XX.

«Декілька слів...» є відповідаю Ор. Новицького на упереджену, повер­хово некваліфіковану і анонімно видану рецензію, яку написав М. Чернишевський. З текстом рецензії можна ознайомитись у виданні: Чернышевский II. Г. Соч.: В 2-х томах. М., 1987. Том II. С. 235—242. (Прим, автора).

361

...Відносно джерел п. рецензент каже: «п. Ор. Новицький запозичив головні ідеї своєї книги з відсталих німецьких філософів...»

...Звідки ж взяв п.рецензент застарілі книги, якими я на­чебто користувався? Чому він не вказав, з одного боку, на ці застарілі книги, а з другого — на найновіші і найкращі, яких я не знав? Відповідь дуже проста: не вказав тому, що не знав. Правда, п. рецензент з усмішкою...згадує.., начебто я користувався одним твором отця Іакінта при викладі китайської філософії. Але якби п. рецензент спромігся прочитати хоча б цитати моєї книги.., він впевнився б, що виклад китайської філософії зроблений мною безпосе­редньо за творами китайських філософів у французькому перекладі. Таке посилання на джерело мого твору, причому посилання у вигадано іронічному тоні, вважалось би жар­том з боку п. рецензента, якби він не перебував чомусь у вкрай роздратованому стані духу, який спонукає людину бачити в речах те, чого немає, і не бачити того, що є.

Але, може, я, вказавши найкращі джерела з історії філософії, філософії релігії, притримувався застарілих джерел?.. Це веде нас до розгляду думки, яку п. рецензент запозичує з мого твору як підтвердження свого вироку. Ця думка полягає в наступному: я стверджую у Вступі, що Релігія і філософія, котрі звернені до зверхчутгєвої сто­рони буття, сходяться між собою у своєму змісті; а п. рецен­зент заперечує, що філософія і Релігія не мають нічого спільного, що вони розходяться у своєму змісті, тому що релігія говорить про Трійцю, спокутування, ангелів, Страшний Суд, а філософія про ці речі не говорить. Але це заперечення має таку ж силу, як і те, що соловей і кінь не мають між собою спільного, що вони не можуть сходитися в жодному вищому понятті, наприклад у понятті тварини... Відмінності між предметами може бачити і розум, незвичний до розмірковування; але щоб в речах відмінних зрозуміти схожість, для цього потрібна глибина розуму: невже п. рецензент не здатен до цього? Не думаю: скоріш^ повірю, ЩО з якоїсь причини йому не захотілось це зробити...

В чому ж, зрештою, за розумінням п. рецензента, поля­гає зміст філософії у відмінності від змісту релігії? Він каже, що будь-яка земна наука, а значить, і філософія... на відміну від релігії «сповіщає нам лише відомості про зовнішню матеріальну природу і про людину як істоту матеріальну».

362

Що Ж це таке? Загальновідомо, що цими предметами зай­маються лише природничі науки, наприклад фізика, хімія, фізіологія і т.п., але зовсім не філософія. Я не думаю, щоб п. рецензент зовсім не знав, чим займається філософія... Визнати такий зміст за філософією може лише ма теріаліст, тобтз той, хто, визнаючи існування лише матерії і матеріальної сили, рішуче відкидає д ійсність світу духовно­го, дійсне буття людської душі як духу і самого Бога... Матеріалізм є психічним недугом, котрий заважає бачити світ зверхчутгсвий і рухатися у сфері зверхчутгєвих понять... Зрозуміло, що з цієї причини матеріаліст-рецен- зент ніяк не може припустити переваги релігії перед філософією...

Але якщо, за його переконанням, філософія вище релігії, то як же нам бути? Філософських учень дуже бага­то: яке з них поставити вище релігії, притому нашої, християнської, релігії? Системи Канта, Шеллінга, Гегеля вже минули, хоча і залишили помітний слід, а тепер з роз­паду гегелівського вчення... народився в Німеччині... матеріалізм, як з розпадіння трупа народжуються черв'яки для найшвидшого його знищення. Оце ж бо найновіше вчення п.рецензент як матеріаліст і бажає поставити вище релігії або, краще сказати, на місце релігії: матерію замість Бога, твариноподібність людини на місце богоподібності, повне зникнення людини замість безсмертя Душі і май­бутнього життя, матеріалістичний егоїзм замість християн­ської любові...

Матеріалізм в теорії припускає існування лише матеріальної сили, а тому і в практиці — в суспільному житті—повинен визнавати законність і справедливість за­стосування лише грубої фізичної сили. Чи подумав про наслідки цього принципу п. рецензент? Вірогідно. Хто вважає себе передовою людиною, той має стояти не лише спереду, але й дивитися вперед.

Зрозуміло також, чому п. рецензент... вважає себе... передовою людиною: він послідовник найновішого в Німеччині вчення, послідовник матеріалізму! Але буш послідовником матеріалізму, навіть німецького,— неве­лика честь. Між матеріалістами немає жодного особливо значного ані хіміка, ані фізіолога... В Німеччині матеріалізм має, зрештою, історичний смисл як антитеза гегелівському ідеалізмові; але який смисл може мати він у нас?.. Між матеріалістом німецьким в Німеччині і матеріалістом

363

російським в Росії — велика різниця: той стоїть на істо­ричному грунті народного життя, цей — на грунті чистої випадковості; там матеріалізм є живий протест проти явле­ної крайності ідеалізму, у нас — пусте відлуння. В Німеч­чині матеріалізм у самій своїй однобічності і незадо­вільності несе виклик до подальшого руху філософії, до створення нової системи, яка б примирила крайнощі, у нас, не включаючи в себе нічого живого.., є лише заперечення будь-якого благовлаштованого суспільства — його віри і до­брої моральності...

Оскільки п. рецензент є матеріалістом, зрештою зрозу­міло, чому мій твір викликав у нього надмірну жовчність... В статті «Антропологічний принцип в філософії» серед різних вивертів і недомовок п. рецензент почав викладати публічні лекції матеріалізму; немовби «наука (яка саме?) відкидає будь-яку думку про дуалізм людини», мовляв, «все, що знаходить в людині прояв, відбувається за одною реальною (тобто матеріальною натурою...)», оскільки в ній «нічим не виявляється присутність духу», що так званий моральний (тобто духовний) порядок явищ в людині с лише особлива якість тієї ж матеріальної природи, тому що весь світ... є лише процес хімічних комбінацій...

Твір якогось Ор. Новицького... стає поперек мате­ріалістичної його (п. рецензента) тенденції. Як тут бути? Жоден матеріаліст не спростував ще позитивно дійсності світу духовного.., жоден ще не сказав розумного слова щодо пояснення походження наших вищих душевних здат­ностей, наприклад свободної волі і совісті, з хімічного процесу матерії, а тому матеріалісти зустрічають будь- який антиматеріалістичний твір з жорстокістю і нена­вистю. З таємним почуттям власного безсилля бони вміють лише насміхатись і глузувати над такими творами.

364