
- •Ю. О. Федів, н. Г. Мозгоба
- •Передмова
- •Розділ і
- •Від міфу до філософії. Філософська думка київської русі
- •Міфо-релігійні уявлення східних слов’ян — передісторія української філософської думки
- •Історичні джерела та характерні особливості формування філософської культури київської русі
- •Філософські їдеі у творчості давньоруських книжників та в пам'ятках літератури
- •Іван нечуй-левицький світогляд українського народу1
- •Ескіз української міфології
- •Іаарюн київський
- •1 Друкується за: Давав українська література: Хрестоматія. К., 1992.
- •Володимир мономах
- •Климентій смолятич
- •Післання, написане климом митрополитом руським хомі пресвітеру, витлумачено афанасієм монахом1
- •Кирило туровський
- •Слово кирила, недостойного монаха, по великодню...1
- •Данило заточеник слово данила заточеника,
- •1 Друкується за: Історія філософії України: Хрестоматія. К., 1993.
- •Реформаційні та ренесансно-гуманістичні ідеї в україні (друга половина XVI — початок XVII ст.)
- •Копистенський, а. Зизаній, п. Беринда, т. Земка, г. До- рофієвич, о. Митура, й. Борецький та інші.
- •1 Друкується за: Українські гуманісти епохи Відрод ження. Антологія.
- •1 Друкується за: Українські гуманіст епохи Відродження. Ан
- •Опис душі» що рухає
- •Про сили цієї душі
- •Про вдатності розумної душі Про розум і свободу волі Що є розум?
- •Що є воля і самовладдя?
- •Глава 12 Про поділ тіла людського, де верхня частина є небом, а нижня — землею
- •Філософія просвітництва в києво-могилянській академії
- •Антропологічна спрямованість філософії г. Сковороди
- •1Нокент1й гізель
- •Трактат про душу загалом Питання: Про розумну душу Роаділ: Про її походження
- •Розділ: Чи безсмертна і спіритуальна розумна душа?
- •Феофан прокопович
- •Книжка сьома Ровділ перший Порушується питання про універсальне: що існує раніше, чи самі речі, чн лише їх універсальні назви?
- •Роаділ другий Спростовуються погляди Платона
- •Розділ третій Чи може щось бути або називатись універсальним без будь-якого втручання розуму?
- •Натурфілософія, або фізика1
- •Про матерію, яку називають першою
- •Частина друга Книжка перша про світ взагалі Розділ перший Що таке світ, його матерія та форма
- •Чи існував і чи міг існувати світ споконвіку?
- •Розділ десятая Чи існує тільки один світ?
- •Роаділ одянадцятяй Чи досконалим є світ і чи можна було створити інший, досконаліший світ?
- •Георгій кониський
- •Загальна філософія,
- •Глава 1-ша Притча: сліпий і зрячий
- •Глава 2-га Діалог, або розмова Особи у розмові: Душа« Нетлінний Дух
- •Глава з-тя Випробовується божа сила у деяких місцях біблійних
- •Глава 4-та Триває суд над змієм
- •Романтичне спрямування філософських та суспільно-політичних поглядів українських письменників: м. Гоголь, кирило-мефодйвці. Т. Шевченко
- •(Уривки)
- •(Уривки)
- •(Уривки)
- •1 Друкується за: Гоголь м.В. Твори. В 3 т. К„ 1952. Т. 3.
- •Микола костомаров
- •Книги буття українського народу1 (Уривки )
- •1 Друкується аа: Історія філософії України. Хрестоматія. К„ 1993.
- •(Уривки)
- •1 Друкується за; Історія філософи України. Хрестоматія. К., 1993.
- •Університетська філософія в києві кінця XIX — початку XX ст.
- •12 Ю. Фелв
- •Тексти першоджерел петро лодій логічні настанови, спрямовані на пізнання та розрізнення істинного від хибного1
- •Орест новицький декілька слів у відповідь на рецензію «поступовий розвиток стародавніх філософських вчень і т. Ін.*, розміщену в «сучаснику»1 (Уривки)
- •1 Друк, по: Юркевич п.Д. Вибране. Київ, 1993. С, 73—114,
- •Олексій козлов генеза теорії простору та часу в канта1
- •Петро ліницький загальний погляд на філософію1
- •Філософський лексикон* (Уривки ) Том перший
- •Філософський лексикон Том другий
- •Філософський лексикон Том четвертий. Вип. 1-й.
- •Внп.Першии
- •Георгій челпанов першоначало буття (із книги «Вступ до філософії»)1 (Уривки)
- •О, люде мій бідний моя ти родино,
- •Філософія в україні в 20—90-х роках XX ст.
- •Філософська думка в українській діаспорі
- •10. Проблеми української людини у творчості о.Кульчицького.
- •Рекомендована література
- •Чудацькі думки про українську національну справу' (Уривки)
- •Наука і її взаємини з працюючими класами1
- •II. Що таке наука?
- •III. Поділ наук
- •Поза межами можливого 1 (Уривки)
- •1 Друкується за: Франка і. Зібр. Творів: у 50 т. К., 1986. Т. 45.
- •Що таке поступ?1 (Уривки)
- •Леся українка утопія в белетристиці1 (Уривки)
- •1 Друкується за: Українка Леся. Зібр, та. У 12 т. К., 1977. Т. 8.
- •Михайло грушевський хто такі українці 1 чого вони хочуть1 Звідки пішла назва «українці»?
- •1 Друкується за: Пзушевсьхий Михайло- Хто такі українці і чого воїш *очуть. К., 1917.
- •Який повинний бути той новий лад, котрого хочуть українці?
- •Якого добробуту хочуть українці своєму народові?
- •Володимир вернадський філософські роздуми натураліста1
- •("Уривки )
- •Володимир винниченко
- •2. Українська державність
- •1 Друкується за: Винниченко в. Заповіт борцям за визволення. К.І
- •Дві орієнтації
- •10. Сучасні позиції українських націоналістів
- •Нова структура національної ради
- •Наішевніше забезпечення самостійності Української держави
- •Якої орієнтації триматись
- •Нова програма і новий склад Національної Ради
- •(Уривки )
- •1 Друкується за: Чижевськай д Нариси з історії філософії на Україні.
- •Філософія і філософи
- •Розвиток філософи
- •Українська філософія
- •Загальні замітки
- •Спроба характеристики
- •Випущено на замовлення Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України за Національною програмою випуску соціально значущих видань
- •Історія української філософії
- •Рекомендовано Міністерством освіта України
(Уривки
)
...^З^ілософія
повинна бути святилищем здорового
глузду і надійним провідником благодійного
життя, вона повинна бути утворенням
розуму та серця.
Утворення
розуму є піднесенням пізнавальних
здібностей, яке вимагає 1) невтомного
старання в пізнанні самого себе,
речей, нас оточуючих, сил та загальних
законів природи, первинної причини, чи
творця всього всесвіту, створеного на
одних началах, чистого, тобто ніякими
передсудами незараженого розуму;
2) вимагає приведення цих здібностей у
відповідність до певних правил,
дотримання яких відповідає правильним
діянням та обміркованій меті.
Утворення
серця є управління волі у свідченні
тих стежок та засобів, по котрих вона
завжди прагне до бажання істинного
добра та огиди до дійсного зла і тим
досягає цілі, властивої чутгєво-розумній
істоті, тобто людині...
Основою
пізнання філософічного повинно бути
єдине світло розуму, яке полягає в
досвідних та правильних роздумах.
Бо світло взагалі є те, за допомогою
чого зовнішні предмети ми можемо
розрізняти... Пізнання, обгрунтоване
на довір'ї людському, є історичне,
пізнання ж, яке має своєю основою
довір'я Боже, називається пізнанням
богословським.
Філософію
часто називають наукою
розуму, яка складається з одних
тільки понять.
Але цим визначенням показується
тільки форма {тобто образ) філософії,
одначе при цьому не визначається матерія
(тобто суттєвість) її, образ
Переклад
здійснено за: Лодиб
П.
Д. Логические наставления, руководствующие
к познанию и различению истинного от
ложного. Спб., 1615.
357Тексти першоджерел петро лодій логічні настанови, спрямовані на пізнання та розрізнення істинного від хибного1
же
без образуючого існувати не може. А так
як крім цього немає жодної науки, в якій
форма не виникала б із розуму, то згідно
з цим одну тільки філософію не можна
називати наукою розуму, рівно як і цими
словами: наука,
яка складається з одних понять.
В цих словах не виражається ні предмет,
ні мета філософії, без цього ніяка наука
не може називатися наукою розуму.
Філософія,
за наведеним поняттям про неї, розділяється
на дві головні частини: теоретичну
і практичну
(умоглядіїу та діяльну). Перша є сукупністю
загальних істин, з яких безпосередньо
утворюється людський розум в правильному
міркуванні та пізнанні речей, існуючих
у природі; друга ж є сукупність тих
істин, якими воля людська робиться
більш досконалою та благороднішою в
її схильності та діяннях, які слугують
для досягнення істинного благополуччя.
Ділення це базується на двоякому
використанні розуму, яке чи буває тільки
в одному пізнанні і розгляданні речей,
чи у виявленні волі нашої шляхом діянь;
перше теоретичним, друге практичним
зветься...
Частини
філософії, дивлячись по предметах,
різноманітні. Філософія взагалі
займається розглядом природи, в якій
зустрічаються істоти двоякого роду:
одні, які розуміються зовнішніми
чуттями, другі ж — одним розумом; перші
відносяться до фізики, а другі — до
метафізики. Серед усіх істот природи
саме людина є головнішим предметом
розгляду в філософії. Оскільки
філософія займається розглядом природи
та властивостей цілісної людини, істоти,
в якій в єдності існує душа та тіло, то
вона (наука.— Н.
М.)
зветься антропологією, коли ж навчає
по зовнішніх рисах.., робить висновки
про вдачу людини, то це — фізіогноміка,
а наука про виховання та повчання людини
— педагогіка.
Головних
здібностей дуигі, які виявляються в
самих діях, є три: розум, воля та смак.
Пояснення якості, властивості, діянь
та цілі розуму складає предмет логіки
(умослов'я), яка є сукупністю правил,
керуючих розумом в міркуванні, пізнанні
та розрізненні істинного від хибного.
Досконале
пізнання природних нахилів та спонук
волі, від котрих народжуються дії, також
намірів, для досягнення котрих ці дії
повинні бути визначені та направлені
зручними знаряддями, є предметом
практичної загальної філософії, в
якій пропонуються загальні основи та
начала для доказу істин, які утримуються
в кожній частині прак-: тичної філософії;
інакше називають її метафізикою нравів.
358
Частини
ці: 1) філософія про волю людську; 2)
мораль; 3} філософія моралі; 4) політика.
Верховне
правило, яке керує людиною в пізнанні
та вчинках, висловлюється наступним
чином: бути марнотратним в пізнанні
всього того, що розум твій пізнати може
і приймати все тобою пізнане до тієї
цілі, щоб ти зробився морально добрим,
доброчесним і тим самим істотою,
достойною благополуччя. Цим обмежується
просторове поле філософії, і вся
цікавість думаючої людини визначається
наступними питаннями: 1) що може людина
знати? Які границі тих предметів, про
які можна отримати знання? 2) що вона
може робити? 3) на що сміє надіятись? і
4) що є людина? На перше питання відповідає
метафізика, на друге — моральна
філософія, на третє — релігія, на
четверте — антропологія.
...Властивість
всієї філософії та всіх частин її
доводить цінність її та користь, яка є
чи безумовна (досконала), чи умовна
(відносна). Безумовна цінність та користь
філософії полягає, головним чином, у
тому, що вона навчає людину пізнати
саму себе і тим відкриває їй все те, що
більше всього стосується її: І) що силою
розуму людського знати можна?
яким
чином жити повинна за законодавством
розуму?
якої
долі чекати повинна в майбутньому
житті за передвіщенням розуму?
Умовна
чи відносна цінність і користь її
(філософії.—
Н. М.)
полягає в тому, що всі інші науки
запозичують у неї не тільки можливість
свого буття та істинність, але також
удосконаленість та користь. Бо філософія
пояснює та пропонує все істинне та
систематичне, пізнання верховного
начала та потреби, від яких всі інші
науки запозичують силу, непохитність
та істину своїх тверджень.
...Крім
усього, Кант вчить, що чуттєвість
доставляє нам предмети (матерію), а
розум думає чи мислить про предмети
чуттєвого сприймання, тобто без
чуттєвості ми не мали б ніякого предмета,
а без розуму не можна було б про нього
думати чи мислити. Думки без змісту
(без предметів) пусті, а почуття без
понять сліпі. Якщо розум є здібність
мислити про предмети чуттєвого
споглядання, то про що буде розум
мислити, якщо його зовсім відокремити
від чуттєвості та інших здібностей?
Якщо думки без змісту пусті, то яка ж
повинна бути чиста логіка, котра
абстрагується від змісту думок,
займається однією тільки їхньою формою?
359
...Істина
логічна є ще чи внутрішня, чи зовнішня.
Внутрішня є подібність думок наших з
таким же предметом, котрий не має
дійсного буття поза нашим розумом.
Істина логічна зовнішня є подібність
думок наших таким же предметам, котрі
дійсно існують в нашому розумі. З цього
випливає: 1) доки ми маємо тільки внутрішню
істину про речі, до тих пір не можемо
виводити дійсне існування їхнє. Навпаки,
по зовнішній істині справедливо виводим
дійсне існування предмета, 2) тому істина
логічна випливає з подібності думок
наших з такими предметами, які чи не
мають дійсного буття поза розумом
нашим, чи дійсно існують в ньому;
згідно з цим в першому варіанті істина
логічна зветься називною, а в другому
— речовою. З цього також випливає, що
істина якої-небудь речі до тих пір буде
тільки називною, поки існування предмета
в одній тільки думці нашій не буде
відоме в дійсності.
...
Людина подібна з усіма тілами природи
за властивостями, які личать кожному
тілу, як живому, так і неживому; але
розумна душа зовсім від них (живих та
неживих.—
Н. М.)
відрізняється. А тому людину справедливо
називають твариною розумною, чи, як
кажуть новітні філософи, чуттєво-розумною
істотою.
І саме це складає суть людини. Сутність,
чи природа людини, є сукупність всіх
здібностей чи сил, які виникають з
тваринності та розумності.
Суттєвість
тваринності
притаманна органічному тілу та чуттєвій
душі. Органічним тілом називається
таке тіло, яке по силі свого як
внутрішнього, так і зовнішнього устрою
приймає поживність, прийняту ж перетворює
в свою суттєвість і цим перетворенням
зростає та, врешті, утворює однорідні
плоди чи відповідні до свого роду
неподільні істоти.
Друга
частина, яка складає тваринність людини,
є душа, тобто така істота, яка уявляє
собі різноманітні речі, відчуває
задоволення і незадоволення, одних
речей бажає, а від інших відвертається;
або, як каже Вольф, душа є суще, знаюче
про саме себе і про речі, котрі знаходяться
поза ним. Оскільки ми про себе самих і
про зовнішні речі знаємо, то ми мислимо,
а тому душу можна також назвати мислячою
істотою.
Душа
людська має різноманітні здібності, з
яких деякі називаються вищими, властивими
тільки людині, а інші — нижчими,
котрі у неї є спільними з тваринами.
Здібності
360