Отже, ніщо не може існувати, ані виникати без поц_е реднього позбавлення або радше заперечення. Не протиставити вічне народження бога-сина богові-отцю, воно є чимсь постійним, а не поступовим. Активною творчістю є отець, пасивною ж син, але незрозумілим яаі] способом. І ЧИ ДІЙСНО пасивним породженням світу міг буц сам світ, а сам бог — активним? //

Розділ десятая Чи існує тільки один світ?

...Докази, які наводять тут вчені про множинність світів, немає потреби розкривати, бо ця їхня велика нісенітниця є настільки очевидною, що і не може бути иевною. Але й демонстративна декламація щодо одинності світу може бути спростованою хоч би тим одним аргументом, якого вони зовсім не мають. Звідси випливає, що вони говорять про те, чого не знають, і тому їх заява не відповідає дійсності. І я думаю, що не може бути очевиднішої ілупоти, ніж вважати, що ти знаєш те, чого знати не можна...

І те, що світ с один, дуже точно нам говорить Св. письмо, де постійно згадується і описується один світ, адже недо­стойно було б для божої мудрості приховувати свої діла, які вона зробила для своєї слави, і особливо там, де він говорить про свого сина, як у Євангелії від Іоана, розд. І («Все,— говориться,— ради нього зроблено»). І коли там згадується про світ, йдеться лише про один («Світ заради нього ство­рений...»)...

...Краще доводив одинність світу Афанасій Великий, Олександрійський першосвященик, у промові проти ідолів. Він говорить, що творець природи — бог — створив один лише світ тому, щоб на основі існування багатьох світів не виникла думка про багатьох творців і щоб на основі однієї праці визнавали також її одного автора. Проте сам він попе­реджує, що це доведення не є доказовим...

158

Роаділ одянадцятяй Чи досконалим є світ і чи можна було створити інший, досконаліший світ?

Це питання постійно вирішує фізика, бо що ж інше робимо, коли дискутуємо про різні роди предметів та їх властивості, якщо не розглядаємо самої досконалості ство­рених предметів і їх краси, і пізнаємо достатньо, що творіння бога є досконалими, і як він сам засвідчив, що доцільним є лише те, що створено ним. Проте, звичайно, запитують, чи світ є досконалим не за доцільністю, а за великою кількістю вміщених у ньому речей. І відповідно, чи не бракує йому дечого для того, щоб бути таким, яким він повинен бути. А також дехто міг би запитати: чи людина е досконалою, тобто чи є в неї все, що потрібно для того, щоб бути людиною. Отже, тут необхідно вияснити, по-перше, чи є світ досконалим взагалі, тобто чи не бракує йому нічого у своєму роді, по-друге — спеціально. На мою думку, існу­ють чотири види досконалостей: 1} суттєва, коли вона охоплює всю сутність, якою не можуть бути окремо ні матерія, ні форма; 2) акпидентальна, коли всі акциденції, які належать істоті, наявні, чого не можна сказати про людину одноногу, кульгаву, губату, шепеляву і т. п. Під акцидентальною ж розумій також цілісну досконалість, коли, наприклад, не бракує жодної із складових частин; по- третє, достатню, яка в прямому значенні с досконалістю, очевидно, коли нічого не бракує з того, чого вимагається; по-четверте, багату, якщо без сумніву нічого не бракувало з того навіть, що може бути. //

На основі цього поділу досконалості приходжу до висновку, що світ внаслідок суттєвої, акцидентальної і до­статньої досконалості є найдосконалішим, бо нічого йому не бракує для різноманітності предметів, для гармонії, для його оздоби, для зберіганій й ін. Це є очевидним як з усієї фізики, так і з вчення про категорії, які доводять, що в світі ^Є ^2.^розР^яА^и видів, починаючи від найменших і кінчаючи найбільшими. Проте світ є також і недосконалим щодо ^кцидентальної^та інтегральної досконалості, тобто не все ньому є, що може бути. Бо богом можугь бути надані нові ^Цвдеиції, і нові частини, і иові види речей. Але â ^сконалість такого роду не може належати комусь іишо- "Уі хіба лише одному богу. Йому нічого не бракує з того, що може бути. Це про світ взагалі.

150