_оГо) питання подає томістська школа, яка вчить, що матерія не має власного існування, а запозичує його цілком *_від своєї форми. Крім цього, [представники її] додають, що матерія є чистою потенцією, а все, що існує, не с чистою ротенціею, бо має акт існування. Далі, матерія, коли вона _ве лала б жодної форми, не могла б бути віднесеною до жодного виду серед категорій. Ми ж стоїмо на протилежній [точці зору]: бо коли існування речі взагалі є тотожним з її сутністю або коли будь-яка річ має власне існування, як розумніше вчить Філософ в «Метафізиці», то чи в усякому разі матерія є певною річчю, чи ні? Коли вона не є нею [річчю], то ми видумуємо й уявляємо матерію, а не обмірковуємо в додатку: коли ж вона є [нею], то вона має своє власне існування або ж сама є власним існуванням. Отже, тому вона не може існувати гола, відокремлена від форми {навіть] з божої волі, й не можна сказати, як кажуть [інші], що існують якісь модальні сутності речей, бо й вони не можуть існувати відокремлено від своїх речей, від яких не можуть бути відокремленими, що буде видно згодом. Далі, коли матерія була б вмістилищем форм, то за своєю природою вона була б ранішою від форм.

Яким же чином те, що не існує, може називатися власним існуванням, у якому щось перебуває. Крім того, якщо б існування матерії залежало від форми, то виходило б, що матерія гине стільки разів, скільки разів вона втрачає попередню форму й стільки разів виникає, скільки разів вона приймає нову форму. Бо будь-яка річ гине тоді, коли втрачає [своє] існування, й виникає тоді, коли знову його набуває. А матерія, як ми вже довели, не знищується й не народжується.

Частина друга Книжка перша про світ взагалі Розділ перший Що таке світ, його матерія та форма

1- Те, що греки називають «кобцод», римляни назива­ють «ипшііиБ», бо як у греків «ко6{Ю5», так у римлян «тип- 45» у своєму першому значенні означає якусь красу,

153

стрункість та порядок. І тому це слово означає щось Досц₀. нале та таке, що встановлює великий порядок, воно звичайно, має багато значень. Бо деякі під поняттям «світ» розуміють два світи: перший мислений, а саме божу думку як зразок та ідею цього світу, називаючи його пєршозраз, ком; другий — реальний [речовий], відділений богом, та розуміють його як цілість усіх речей, створених богом Інші, в свою чергу, цей реальний світ поділяють на ду. ховний, який складає певна кількість ангелів, та на матеріальний, що складається з ноба, елементів // та чут­тєвих речей. Дехто розділяє створений світ на великий та малий. Великим с той, що охоплює усі створені речі, як тілесні, так і духовні. А малим називають саму людину, ц₀. грецьки мікрокосмос, яка, охоплюючи досконалість всіх тілесних речей, крім того має відношення до природи, яка позбавлена матерії.

2. Тут ми будемо говорити про матеріальний світ, бо фізик нічого не говорить про ангельський та малий світ. З другого боку, він говорить про нього окремо. А тому що поняття світу має різне тлумачення, тут наведемо різні визначення або описи цього світу, нро який ідеться. З усіх цих визначень найбільш вагомими с два, які автор книги «Про світ», чи то ним є сам Арістотєль, чи Теофраст, подає у другому розділі. Перше визначення: світ є будова, скла­дена з неба і землі та з тих складових частин, які існують між ними. Друге визначення: світ с порядок та розташуван­ня всього, що зберігається богом та завдяки богу. Обидва ці визначення стверджують майже одне і те ж та очевидні самі собою. Однак їх необхідно додати, коли ми хочемо говорити про матеріальний світ як про будову, що скла­дається з матеріальних речей.

3. З наведеного визначення випливає, що матерією світу с всі тілесні субстанції, про які говорить фізика, а саме: вони природні, матеріальні [елементи], їх нараховується п'ять: небо, земля, вода, вогонь та повітря: змішані і недосконалі, як, наприклад, метеори, досконалі неживі, як, наприклад, метали, що добуваються із землі; живі істоти, наприклад рослини і тварини. Щодо форми світу, то різні вчені по-різному підхо­дили до цього питання. Одні вважали, що формою світу є бог, інші — небо, треті — його власна ідея, четверті — порядок, І нарешті, дехто приписував світу окрему душу. Останні думки є більш відомими...

154

2. Якщо це твердження страв диве, то неважко вста- _йоейґн, звідки і яким чаном виникають або розмножують­ся фор?іи найбільш живих речей, адже дуже великій кількості істот можна надати цю одну надзвичайно велику душу, або повністю, або частково розділену на частини. Звідси, треба визнати, виводиться і метемпсихоз Піфагора, _сро який згадується у Назона («Метаморфози», кн. XV).

душі позбавлені смерті і завжди, залишивши попередні тіла; живуть у нових.

2. З погляду християнина це твердження необхідно просто висміяти, бо воно виглядає немовби смішна байка і може служити лише для пустої розвага. Це вчення не поділяли ні античні перипатетики, ні професори нової філософії, перед доказами яких воно не може вистояти і тому відкидається на їх основі. По-перше, у всьому світі не існує жодної дії, що походить від якоїсь відмінної від цілого душі, адже всі дії зумовлені окремими та роздільними фор­мами. І нарешті, якщо б виникали форми речей як складові частини спільної форми або ж самостійно утворювали б завдяки іншим частинам, то вони не могли б існувати, оскільки одні форми частіше відрізняються від інших родом, і не можна сказати, що вони утворюються завдяки одній формі, // бо інакше вони взагалі не відрізнялися б природою. Крім того, жодна істота не може бути частиною іншої істоти, тому що ціла [істота] існувала б сама собою, а не ціла була б частиною субстанції істоти. Нарешті, які існують частини цієї великої істоти Піфагора, адже існують також і інші істоти, проте вони не мають фізичної єдності, а міняють місце і часто можуть віддалятись одна від другої.

3. Через це перипатетики заперечували, і взагалі необхідно заперечити, що світ єдиний на основі єдності творчої причини. Єдність світу є тям порядком, на основі якого все у природі найбільш відповідно МІЖ собою узгод­жується, тримається разом і прямує до однієї і тієї самої мети, бо вона є формою світу. І щоб краще пізнати таку форму, _то з _ГОЛовних частин світу необхідно дослідити розміщення та координати небес та елементів.

155