Натурфілософія, або фізика1

(Уривки)

ЧАСТИНА ПЕРША Книжка перша Розділ третій

Про матерію, яку називають першою

Звідки виникає її буття? Що змушує її набувати [певну] форму? Чи може [матерія] існувати з божої волі без жодної субстанційної форми?

Довівши, що є певні засади природного тіла і його виникнення, й визначивши їх кількість, з'ясуємо далі, звідки ж походить одна з таких засад буття, що є спільною для всіх тіл і яку фізики, крім того, називають першою ма­терією. Це доводиться таким силогізмом: коли будь-що виникає, то воно виникає не з нічого, а з чогось, його не було раніше, а щойно виникло. Бо виникнення з нічого означає створення, а не народження. Тепер погоджуються всі, що, крім розумної душі, бог нічого не створив...

...взагалі слід уважати, що в усіх тілах є певний спільний субстрат, хоча його не можна сприйняти відчуттями. Він так підпорядкований одній формі, що коли б вона щось у себе увібрала, то він не зник би, а був би здатний узяти собі іншу [форму] й узяв би. І тому те, що є в людині, могло б перейти в лева, з лева — в черв'яка, з черв'яка — в землю, з землі — в дерево й так далі.

Звідси ясно видно, що цей спільний субстрат, чи перша матерія, яку бог створив на початку світу, не може ніколи ні народжуватись, пі знищуватись, ані збільшуватись, ані зменшуватись, і скільки її створено, стільки залишається досі й залишиться назавжди. Коли б навіть вона виникала, то тіла не виникали б, а народжувались, і коли б вона [матерія] гинула, то не руйнувалось би жодне з них. З дрУ' гого боку, чи є необхідність, щоб матерія виникала, колй вона переходить з одного тіла в інше? Тому бог створив

* Друкується за: Прокопович Феофст. Філософські твори. У 3 т. К..

1979. Т. 2.

150

лродутак. щоб до виникнення чогось щось руйнувалось Ля того, щоб була матерія для майбутнього тіла, й навпаки, щось гиде, то відразу виникає інше тіло, щоб матерія _йе залишилась голою й без форми, оскільки вона не може бути такою за своєю природою. Додай, що коли б матерія (ииула, то випливало б, що або в усіх випадках бог створює нову [матерію], або народження й поширення всіх речей досі припинилось би. [Але] обидва ці [припущення] аб­сурдні.

Отже, ми довели, що матерія є в усіх речах. Звідси випливає потреба дослідити, чим вона є, й старанніше роз­глянути її природу. (Зробити] це тим важче, що її не можна сприйняти жодним відчуттям, бо вона існує в розмаїтих акцидентах приховано і потаємно...

...матерія називається субстратом, що існує для набу­вання форми, по-перше, для розрізнення суб'єктів, які разом формою суб'єктивуються в першій матерії для б]гдь- якого суб'єкта, бо субстрат для всіх [них] є спільним. Він називається тим, з чого щось виникає й служить для розрізнення діючої причини, «від якої», й цільової, «внаслідок якої» виникають речі.

Тепер слід розглянути, як матерія відноситься до форм. І коли навіть вона призначена для сприйняття форм, то спер­шу слід запитати, чи матерія прагне до них і яким чином. Під прагненням розуміють не що інше, як природну схильність, наприклад спрямованість [руху] каменю до центру землі, вогню — вгору й інших речей — в різні напрямі.

...Тому, словом, кажу: матерія прагне форм або: вона за природою, призначена для форм і є нічим іншим, як здатністю до сприйняття й утримання певної форми, й, крім того, вона лише або переважно для того і створена богом. Тому філософи називають матерію потенцією, а форму — актом. Бо як потенція дії означає можливість // Діяти й не дію саму собою, а діяльність через надану їй дію, так і матерія є тим, з чого може постати будь-яка річ, але ^Не інакше, як через форму. Хоча матерія сама собою не є родною конкретною річчю, проте вона є спільною для всіх Іречей]. Коли хтось закине проти цього висновку, то ти Легко спростуєш його, пояснивши, в якому розумінні ми вживаємо тут слово «прагнення».

Може трапитись, що ти запитаєш: «Як матерія прагне до Форми у» Причина для запитання полягає в тому, що жодна ^Матерія не буває без форми; адже ми не бажаємо того, чого

151

не позбавлені. Зрештою, [причина для запитання є щ_е й] _у тому, що не всі форми однаково досконалі. Отже, чи пр^. нуть [речі] до ще досконаліших форм, ніж до менш доско­налих? Застосовуючи в цьому питанні таку Метафору кажу, що матерія, яка має форму (а тепер такою вважається будь-яка матерія), прагне подобатись, бути достатньою й радіти. А коли б вона була голою й без форми, то вона мала б бажання туги [за чимсь]. Тута означає брак добра, а [црщ.. нення] подобатись і радіти виникає внаслідок наявності добра. Але все це тут є метафоричним, і його слід довести самим поясненням метафори, а саме: коли матерія має форму, то вона мас те, для чого вона призначена за своєю природою. Коли ж вона не має форми, то вона не має мета свого створення; але ж для неї [матерії] вона [форма] е необхідною. А на питання про те, чи матерія однаково бажає досконалих і недосконалих форм, відповідаю, що вона однаково прагне обох, бо вся матерія створена богом для прийняття будь-яких форм, і досконаліші форми не є більшим добром, ніж менш досконалі. Бо, по-перше, матерія не прагне власним бажанням, тобто внаслідок попереднього пізнання добра, як я вже сказав, а мета­форично. Далі, досконаліші форми, хоча самі собою є більшим добром, ніж недосконалі, проте вони не є більшим добром для матерії. Тому, коли {матерія] не буває бездіяльною, голою та порожньою, вона нездатна прагнути до чогось іншого [крім форми]. Як для бочки байдуже, чим її наповнюють при використанні — чи водою, чи вином,— так і для матерії однаковим добром с мати форму людини, чи вола, чи осла. Міркуючи помилково, відповідно до людського способу мислення, кажуть, що матерія, формою якої є душа людини, котра її визначає й освячує, є щасливішою, ніж та, що має форму собаки. Як хтось сказав, камені, якими викладені вівтарі богів, є щасливими, а ті, Що протираються ногами,— нещасливі.

Залишилось запитати: чи не може матерія з божої волі існувати без усякої субстанційної форми? Марним було б питання [про те], чи вона існує в самій речі без форми. Адже ніхто ніде досі цього не помітив. І суперечить божому провидінню [те], щоб якась, навіть найменша річ у цьому світі була б порожня й бездіяльна, й без усякого застосуван­ня. Саме такою була б матерія, коли б вона була без форми. При цьому питаємо: чи може бог, цілком позбавивши форми, будь-яку матерію залишити голою? Привід для [та*

152