дерше, тому що одиничні речі, відмінні між собою, цавриклад Платон і Сократ, є однаковими щодо реальної ирироди, яка зазнає багатьох суперечливих і протилежних впливів, бо є однаковою у різних місцях, такою самою вона починається в одному місці і закінчується в іншому. На це я відповідаю, розрізнюючи: коли відмінним між собою речам дійсно властива реальна тотожність, яка полягає у кількісній єдності, то я запере­чую; але коли вона полягає у невластивій єдності, яка грунтується на формальній єдності чи подібності або аб­стракції, то я погоджуюсь.

Ми небезпідставно робили закид Платонові в тому, що він кількісну єдність встановлював у своєму універсаль­ному. // Якщо численні одиничні речі з чимсь ототожню­валися б, то кількісно вони дорівнювали б одне одному. Нам же незаслужено закидають подібне, бо ми відносимо до універсального єдність за подібністю чи точністю, заявля­ючи, що та сама природа властива багатьом. Ми стверд­жуємо не що інше, як те, що природа численних речей схожа і може охоплюватись одним поняттям з уваги на їх максимальну подібність, і в цьому немає нічого супе­речливого. Такий самий розподіл слід застосовувати також при розгляді другого абсурду.

Розділ третій Чи може щось бути або називатись універсальним без будь-якого втручання розуму?

Коли ми говоримо, що речі є універсальними і, проте, не відокремлені від одиничних речей, то є потреба пояснити, яким чином універсальне, у той час як воно повинно бути одне, може перебувати у багатьох речах. Проте цей обов'язок ми виконали (кн. П, розд. 3) після того, як пояснили три єдності: кількісну, формальну й абстрактно- розумову. Ми спочатку довели, що множинність ніяк не може сполучатись лише з двома останніми. Тут, звичайно, виникає питання, чи будь-яка з наведених єдностей є Необхідною і достатньою для універсального, тобто чи до­статня тільки абстрактно-розумова єдність, або чи необхідна і достатня формальна єдність. Те саме, що тут

147

питається, можна передати іншими словами, а саме щ, може без допомоги розуму щось називатись або бу^ універсальним. Бо якщо формальна єдність є достатньою то на питання слід відповісти позитивно, бо вона є виїдоці аналогією природи, яка існує незалежно від розуму. Якщ₀ формальна єдність недостатня і потрібна абстрактно-розу­мова єдність, то відповідати на поставлене питання слід негативно, бо ця єдність утворюється З допомогою розуму.

Таким є // питання, яке легко вирішити, кола пригадаєш, що було сказано раніше (кн. II, розд. 3) пр₀ універсальне у властивому розумінні й універсальне у не­властивому розумінні. Ми сказали, що універсальне у властивому розумінні с те, що протилежне одиничним речам, хоча і не у всьому. Універсальне у невластивому розумінні є те, що не відрізняється від одиничних речей, але з різних міркувань зветься універсальним. Належність чи неналежність до універсального залежить від більш або менш притаманної єдності. Бо якщо чомусь універсальному більш властива єдність, то його слід називати універ­сальним у більш властивому розумінні, універсальне ж у менш властивому розумінні є те, чому єдність є менш властива. З цього ми робимо висновок, що універсальне у менш властивому розумінні може називатись і в дійсності існувати незалежно від розуму, але універсальне у влас­тивому розумінні не може бути і дійсно існувати без будь- якої діяльності розуму, інакше воно не може бути універсальним у зазначеному розумінні.

Перша частина твердження формулюється так: через те, що єдність універсального у менш властивому розумінні є лише формальною, вона є менш властивою єдністю, ніж абстрактно-розумова єдність. Бо більша єдність дося­гається сукупним сприйманням багатьох речей як цілості, ніж [розрізненим] сприйманням багатьох подібних між собою сутих. Формальна єдність існує в самих речах неза­лежно від розуму, отже, і так далі.

Друга частина доводиться так само легко, тому що більш властиве універсальне вимагає абстрактно-розумової єдності, яка є також більш властива єдність. Вона, навпаки, не може існувати незалежно від розуму, як очевидно само собою, отже, і так далі.

Менш властиве універсальне звичайно зветься у філософів основне універсальне тому, щонайбільша подібність природи є неначе основою і причиною, щоб ті речі, які мають таку

148

додібність, могли сприйматись в образі однієї. Менш властиве універсальне інакше зветься універсальним фор­мальній*-

Проти першої частини не можна нічого заперечити, крім того, що казали номіналісти або Платон і що ми вже спростували. Проти другої частини можна дещо закинути, і ляше самим поділом формального і основного універсального вона буде спростована. Отже, деякі запере­чують у такий спосіб. По-перше, позбавлені розумової діяльності люди належать до того ж виду або мають таку природу, що й тварини і рослини, отже, і так далі. Відповідай: Я розрізнюю консеквент, отже, визнаю, що при відсутності розумової д іяльності існує основне універсальне, і заперечую, що за тих. же умов існус формальне універсальне. По-друге, людська природа визначається, як і не визначається, як абстрактно пізнана, отжо, є універсальною без допомоги розуму. Відповідай: щоб визначити її як рід або як основне, а не формальне універсальне, для цього досить, щоб щось було визначено за допомогою єдиного визначення як таке, що мас подібну природу. // По-третє, отже, універсальне частково може існувати незалежно від розуму, бо вони є співвідносні. Відповідей: отже, це саме визнаю і щодо основного універсального і заперечую щодо формального. Універсальне також частково є співвідносним, якщо воно взяте як основ­не універсальне.

По-четверте, науки мають справу з природними універсалами як такими, а не з тими, що пізнаються, отже, і так далі. Відповідай, що науки також не розглядають фор­мальних універсалій, але лише взяті як основні, тобто мають справу з численними речами з огляду на те, що вони подібні між собою.

По-н’яте, універсальне є об'єкт розуму, отже, передує Діяльності розуму. Відповідай: якщо мова йде про основне Універсальне, то об'єкт тут ні до чого, якщо ж про формаль­не, то так само кажу, що воно передує будь-якій діяльності розуму, але не кожній. Бо подібні між собою природні речі можуть спочатку пізнаватись нечітко, і таким чином Утвориться формальне універсальне. Пізнані у такий спосіб, вони можуть пізнаватись далі через інший акт ^мЯслення. Отже, до першого акту мислення воно не є Універсальним і є таким лише перед другим актом, і Універсальне є об'єкт другої, а не першої дії розуму.

149