_ву, високу температуру чи інший стан тілесної маси. Ці ж концепти не є матеріальними. Тому вони походять від нематеріальної потенції. Стосовно ж волі через те, що приборкувати виключно з допомогою високої моралі чут­тєвий потяг і керувати ним, вільно виявляти бажання і не­бажання, здійснювати акти правосуддя, милосердя і ре­лігійного культу, сподіватися і т. ін.— це вище відчуття [sensus]. І тому воля, а поряд з нею душа, потенцією якої вона с, спіритуальна. Якщо б ти спробував вияснити, в чому полягає формальна основа [ratio formalis] стритуальної речі? Відповідається. Поняття [conceptus] про спіритуальну річ грунтується на тому, що вона неподільна на інтегруючі частини і в жодний спосіб не входить до сполучення таких частин. У цьому сенсі дехто стверджує, що вона полягає у тому, що вона позбавлена протяжності і не має до неї жод­ного відношення.

Феофан прокопович

ЛОГІКА¹

(Уривки)

Книжка сьома Ровділ перший Порушується питання про універсальне: що існує раніше, чи самі речі, чн лише їх універсальні назви?

Перше, що пропонується у цій книжці при обговоренні [поняття] універсального і про що спершу ставиться питання, це — чи є універсальними самі речі, чи лише їх назви? Стан цього питання достатньо був з'ясований (кн. II, розд. 3), де з цього приводу ми викладали три думки авторів.

Перща належить до номіналістського напрямку, який визнає універсальність лише за назвами. Друга думка —

1979 ^⁾^^Ї'У^{ЄТЬСЯ за:} Прокопович Феофан. Філософські твори. У 3-х т. К.,

141

Платона і його послідовників. Він учить, що незалежно від розуму існують універсальні сутності, / / відмінні від усіл одиничних [речей], і визначає для них місце у підмісячному світі. Треті стверджують, що не тільки назви, але й речі є універсальними; проте це не відповідає думці Платова, який запевняє, що одиничні природні властивості можуть бути універсальними, але дещо відмінними від одиничних за причинами. Які це саме причини, ми пояснили ( кн. II, розд, 3) і ще раз викладатимемо далі.

Тут же лише скажемо, що вірним є третє твердження, яке запевняс, що не тільки назви, але й самі речі є універсальними. І тут ми його доводитимемо, оскільки воно протилежне першій думці, спростувавши протилежні закиди. А те, що суперечить другій думці, яка належить Платонові, викладемо у наступному найближчому розділі. Оскільки ця наша думка суперечить попередній, ті самі докази, які її стверджують, спростовують першу, а ті, які підсилюють першу, очевидно, намагаються відкинути нашу. Ті докази, які підтверджують нашу думку, такі:

На першому місці стоїть авторитет Арістотеля, який у багатьох місцях висловлюється про універсали у тому розумінні, що вони можуть збігатися не лише з назвами, а й з речами. Так він каже («Про тлумачення», розд. 5), що одні речі є універсальні, інші — одиничні. Далі, він («Друга аналітика», кн. II, розд. 2) зазначає, що універсальне більш відоме, ніж одиничні речі, і перші пізнаються розумом, а другі — відчуттям. Крім того («Метафізика», кн. VII, розд. 14), полемізуючи з Платоном відносно універсалів він визнає, що існують універсальні речі, але докоряє йому за те, що той вважає, що універсали відокремлені від одиничних речей і існують самі собою. Далі, у тій же книзі (розд. 31) він визначає універсальне як те, що притаманне багатьом речам. Дуже важлива для розуміння даного питання думка Арістотеля, викладена ним у багатьох місцях про те, що універсальне виникає і зникає не саме собою, а в силу одиничних речей, в яких воно існує.

Звичайно, коли твердять про Платона, що він є людина то цим самим не хочуть сказати, що Платон є це слово «людина», але те, що розуміють під цим словом, і не кажуть, що зникають і з'являються слова або назви, але речі, які безпосередньо позначаються такими словами, отже, і так далі. По-друге, крім авторитету Арістотеля, є й інші очевидні підстави, бо спершу, коли ми визначаємо, що

142

^дігоа є розумна істота, або коли ми кажемо, що людина може бачите, заслуговує ра увагу, що ми говоримо не про Петра, або Павла, або інших образно сприйнятих індивідуумів. //Адже одиничне не підлягає визначенню або доведенню, і немає також наук про одиничні речі, і не маємо справи з багатьма одиничними речами разом, але з сукупністю думок, бо визначення людини насує багатьом, в тому числі одному Петрові. Набагато менше ми маємо справу з поняттями або словами, вони також не с істотами, отже, маємо справу з людиною взагалі, тобто з універсальною природою, притаманною всім і окремим людям.

По-третє. Однойменне має не тільки снільне ім'я, але також підставу для подібного найменування, і як видно з їх визначення, підставою тією є не що інше, як спільна при* рода. Залишилось, щоб ми розглянули підстави протилеж­ної думки.

Отже, номіналісти заперечують, по-перше, що універ­сальне може мати часові або просторові визначення, нроте, за винятком самого бога, ніщо [універсальне] не мас такої властивості, а все має визначений простір і час, отже, і так далі. По-друге, ніщо одиничне не є універсальним, але всі речі є одиничними, як з'ясується у наступному розділі, отже, немає жодної універсальної речі. Найголовніше ж полягає у тому, що одиничне й універсальне — це конт­радикторне протиставлення. По-третє, посилаються також на авторитет Арісготеля, який у «Категоріях», розглядаючи субстанції, каже нро другі субстанції, під якнми розуміє роди і види (означення «який», «що»). Проте означення уз­годжується з речами, але у назвах. 1 у «Другій аналітиці» він вчить (кн. І, розд. 18 та 19), що універсальне с не що інше, як одиничне. Він же визнає («Політика», кн, ГУ, розд. 2), що досліджувати найкращий лад держави с не що інше, як тлу­мачити такі назви, як царство, аристократія, республіка тощо, з чого можна зробити висновок, що чисті універсалії, імена і наука мають справу не з речами, але з назвами, як про це вчили всі епікурейці і деякі інші.

На перше відповідатимеш так; я розрізнюю більший за­сновок: якщо при визначенні універсального його не можна позитивно віднести до певного місця або часу, тоб- ^о що воно займає безмежні простори й існує протягом не­обмеженого часу, то я заперечую, бо це є властивістю лише самого бога, А якщо негативно, то воно с індиферентним А° Того або іншого місця і певного часу. Його також беру

143