[У цьому] є сенс, лозаяк для будь-якої речі основною заса­дою дії є її форма. Але основною засадою діяльності, найбільш природної для людини, а саме розуміння [intellec- liol. є розумна душа. Отже, вона е формою людини. По- друге: якщо розумна душа стосовно людини є лише присутньою формою, вона поводить // себе щодо людини як рушій [movens) до рухомого [admobilej, тобто як моряк стосовно корабля і вершник щодо коня. Таким чином, як дія моряка не приписується кораблеві, а вершника — коневі, так людині не належить дія розумної душі, і, отже ж, людина не розумітиме, яким саме чином вона відріз­нятиметься від них.

Висновок четвертий: Розумна душа і ангели мають різну видову відмінність [differentia specifica]. Доводиться: справді розумні душі мають однакове відношення до фор­мування тіл, а ангели цього позбавлені. Отже, вони розрізняються суттєво. Ангели створені раз і назавжди, душі і тепер творяться.

Розділ: Чи безсмертна і спіритуальна розумна душа?

З огляду на віру безсмертність душі безсумнівна, стосов­но ж розуму — доводиться. По-перше, Божого гніву не буває лише тоді, коли чесних людей винагороджують, а злочинців карають. Але ні чесні не отримують винагороду за свої вчинки, ні нечестиві за провину, хіба в рідкісних випадках у цьому житті, бо насамперед ніщо не видається більш звичним, як бідність, знедоленість і ніби прире­ченість до нещасть людей, наділених доброчесністю, і, на­впаки, надлишок всілякого добра у грішників. Отже ж, вона зберігається у потойбічному житті праведникові як винаго­рода за добрі справи, грішнику ж — як кара за провину. Таким чином, наша душа є безсмертною. По-друге, те, що не може бути знищеним жодним природним чинником, є безсмертним і незнищенним. Але такою є розумна душа. Доводиться менший засновок. Розумна душа незнищенна природним способом, і їй, відокремленій, належиться ще існуьання. Отже, з того, що вона поза тілом може за­йматися своїми відповідальними справами, випливає, що вона є безсмертною. Робиться закид до антитези: якби

139

наша душа була безсмертною і незнищенною, вона так легко не підкорялась би почуттю, насамперед почуття навіть не протидіяло б їй, бо що вдіяло б смертне проти без­смертного? Відповідається. Якщо почуття долає розум, то цю перемогу воно здобуває не силою, а привабливістю, за­вдяки якій подужаний розум іде на жертву. І це дається [йому} неважко, бо відчутна користь до смаку одному і дру­гому, себто розумові і почуттю, доброчесність же, щоправ­да, бажана для розуму, але навряд чи почуттю.

Закид другий: розумна душа як розумна є актом органічного тіла. Отже, її власна діяльність буде органічною. Антецедент розділяється. Розумна душа як розумна є актом органічного тіла за субстанцією. Підтверджується. За будь- якою своєю дією — заперечується.

Закид третій: між актом і потенцією має бути якесь співвідношення. Отже, душа разом з тілом мусить бути зншценною: Відповідається; між актом і потенцією необхідне таке співвідношення, якого потребує мета, задля якої поєднуються. Далі, розумна душа поєднується з тілом для того, щоб з ним самим рости і відчувати. Тому вона сумірна з огляду на ці функції.

Закид четвертий: сприймання [mtellectio] своїм органом має усе тіло. Отже, воно с органічним. Відповідасґься шля­хом заперечення висновку. Адже, випадково [per accidensj душі належить мозок, позаяк думка, сприймаючи, спогля- -дає мислені образи [pbantasmataj. Водночас недивно, що за умов пошкодження мозку спотворюються функції фан­тазії, бо фантазія — це тілесне відчуття [sensus corporeus]

і, отже, залежне від органа. Таким чином, розуміння залежить від мозку випадково [per accidensj, тобто в сенсі поєднання [imioj, а не саме по собі і безпосередньо. Не підлягає сумніву також і те, що душа спіритуальна. Доводиться більший засновок.

Природа кожної речі є такою, якою є її дія. І справді діяння є наслідком буття. Але дії розумної душі підносять її над природою і створенням тіла й матерії. Отже, розумна душа не є природною і тілесною, а безсмертною і спіриту- альною. Менший засновок доводиться в частині й інтелек­ту, і волі. Стосовно інтелекту тому, що інтелект не отримує знання про загальні й абстрактні природи від одиничної ма­терії. Далі, він формулює концепти речей нематеріальних, скажімо, Бога, а також різних субстанцій, і пізнає він такі об'єкти у будь-якому вільному вимірі, незважаючи на будо­

140