ТЕКСТИ ПЕРШОДЖЕРЕЛ

ЮРІЙ ДРОГОБИЧ

Вступ ДО книги «ПРОГНОСТИЧНА ОЦІНКА 1483 року»¹

Більшість тепер виставля напоказ свої праці, святотче, Дбаючи щонайпильніш про честолюбство та зиск.

Я ж мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням:

Хай буде користь від них роду людському в житті.

Ні, не даремні вони й не для реготу писані мною; ) Виплід Мінерви цей труд, родом з надхмарних країв.

Знаю: для тебе нема таїни у підмісячнім світі,

Нині ти, бачу, спізнав силу могутню зірок.

Обшири неба для наших очей незбагненно великі, Розумом легко, проте, можемо їх осягнуть.

Наслідки ми за причинами і навпаки визначаєм,

Так відкривається шлях, що до ефіру веде.

Все у підмісячнім світі живе за законами неба,

Нами керують також {хто заперечить!) зірки.

Правлять без примусу, а як, бува, настрашать випадково, Розум підкаже, проте, як ту біду відвернуть.

Ти досягнув завдяки своїй зірці найбільшої цноти —

З тої причини усі мають за Бога тебе.

Певно, любов'ю Бенери й Юпітера стиснене, Сонце Правити світом тебе настановило колись.

З ласки Господньої все ти вже маєш, от тільки хай Зірка Роки подовжить тобі,— Рим цього зичить також.

Будь же прихильним до книги: вона допоможе пізнані Те, що невдовзі гряде,— знати яке вже пора:

Отже, в які саме дні тобі доля ласкава всміхнеться,

І, навпаки, у які — лиха незнаного жди.

Дні, коли Марс запанує, коли буде мир, ти побачиш,

1 Друкується за: Українські гуманісти епохи Відрод ження. Антологія.

К., 1995. Ч. 1.

95

Де, у якому краю треба чекати чуму,

Місяця й Сонця затемнення — знак для державця злої Ції та інші дива хочемо тут показать,

ПАВЛО РУСИН

. ПОХВАЛА ПОЕЗІЇ®

(Уривки)

(Світлий дар богів — поетичне слово, їхнєє дитя, гомінке й солодке,

Кажуть, лине ввись, дев'ятьом небесним Сферам співзвучне.

Сам Платон-мудрець у своїх писаннях Вчив, що й дев'ять муз подають свій голос Влад із хором сфер, що в глибокім небі Мірно кружляють.

Славить пісня ця не лише прадавні Подвиги мужів, а й за приклад ставить їхнєє житія і богів шанує

Словом хвалебним...

В панцирі твердім із горіха зерня,

Хист тонкий бува і у грубім тілі.

Так і суть свою досконала пісня Звикла ховати.

Отже, яро співця недаремно кажем.

Що яатхнений він божеством небесним, Бо летить до зір, над земним поділлям Крила простерши.

Хто б то чув про міць владарів могутніх, Хто б сьогодні знав про вождів діяння.

Хто б згадав про них, коли б віщий лірник їх не уславив?

1 Друкується за: Українські гуманіст епохи Відродження. Ан

К., 1995. Ч. 1.

96

Скрила б ніч глуха безталання Трої,

Впав би й сам Ахіл-войовник безвісно, Гектор би зітлів у піску гарячім Рідного краю.

Лета вічним сном повила б Дідону,

Канув би й Еней, хоч яку мав славу,

В млявий той потік,— та Вергілій вчений Вдарив у струни.

Хто б Ясона знав, чи про злоте руно,

Ним добуте, чи про талан Медеї?

Хто б Пегаса знав, якби все у пісні Не оживало?

Прахом все пішло б (не гадай, що муз я Від джерел святих та печер усуну),

Всі діла мужів, хоч були й величні,-—

Нині б забулись.

Слава йде гучна по широкім світі,

З краю в край гримить про співця-фракійця, Милим дзвоном струн він дуби та скелі Зрушував з місця.

Глянь, Назона вірш палахтить любов'ю, Не скривав її і Катул учений,

І сумний Тібул, і Пропєрцій гордий — Нині між нами.

Всі співці живуть, осяйного роду Вінценосшш хор, тих імен величних На сувої цім не списав би, звісно, Стилос мій скромний,

Завжди з уст в уста по широкім світі Йтиме слава та, не підвладна смерті, Пісня, їхній дар, між людьми цвістиме В вічній обнові.

Хай же тих співців не померкне слава! Ти ж гортай книжки, перечитуй пильно;

97

Перш за все — того, котрий був уславив Край Пелігнійський.

Вправним віршем він, як ніхто, спроможний Нам розкрити все, що ховає пісня,

Все, що лиш таїть, віщуванням грізний,

Феба триніжок.

Щоб загін співців проспівав, на все це Світло кине він, і, коли б я стежки Не вказав тобі, — поміж книг священних Помацки йшов би.

Ось тому, прошу, — коли справді вабить Фебів храм тебе і шануєш ревно Дев'ять муз, сестер, — до того поета Серцем горнися.

Вчених книг його не згортай ніколи,

Чистим серцем пий ті зразки високі, —

І побачиш, вір, те, що було вчора Скрите від тебе.

Дзвінко в струни б'є буйнокудрий лірник Феб, і музи вже — у танечнім колі;

Навіть гук пішов між горби та ріки,

Медом текучі.

КАС1ЯН САКОВИЧ

ТРАКТАТ ПРО ДУШУ ВЗАГАЛІ, НАПИСАНИЙ ВЕЛЕБНИМ ОТЦЕМ КАС1ЯНОМ САКОВИЧЕМ, ЧЕНЦЕМ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІПЇ¹

(Уривки)

Опис душі взагалі Що таке душа взагалі?

дійсно є форма, яка дає буття природному тілу, що має різні частини і здатності до життя. Аби краще зрозуміти сенс цієї дефініції в кількох коротких словах, передамо її більш розгорнуто. Передусім душа називається формою тому, що буття і назва кожної речі даються фор­мою, і ця форма повинна бути формою природного тіла.., що підлягає змінам і може мати різні якості: як кажуть філософи, воно є... суб'єкт змін і якісних перетворень. До того ж ця форма є формою... природного, органічного тіла. Тобто тіло, якому душа повинна надавати існування чи буття, повинно мати частини і різні члени. Подібно до того, як органи, що складаються, знаємо, із різних труб і пищалів, видають різноманітні звуки, так і тіло людини складається із різних частин і членів, призначених для виконання різних дій і трудових операцій. Іншою бо є діяльність голови, іншою — руки, іншою — ноги, іншою — ока і т. д. Так само і дерево, котре, як побачимо далі, оживляється душею, що його рухає і вирощує, має різні частини і властивості, бо різними є діяльність кореня, гілок, стовбура. Те ж саме треба сказати й про тіло тварин.

Врешті, ця форма притаманна будь-якому тілу, здатному до життя...

Поділ душі

На думку не лише філософів, а й теологів, душа є тро­якою: рушійною, чуттєвою і розумною.

Друкується за: Історія філософії України: Хрестоматія. К., 1993.

4*

99