вень, серед яких найважливішою і найпотужнішою була друкарня Києво-Печерської лаври, яка стала одним із важливих культурно-освітніх осередків в Україні. Відкрито друкарню 1616 р„ через рік після створення Київського братства. Особливу роль в її організації і роботі відіграв Єлисей Плетенецький, зібравши навколо друкарні най- прогресивніших культурних і церковних діячів тогочасної України, які мали великий досвід полемічної боротьби, розумілися на друкарській справі. В цей гурток входили

3. Копистенський, а. Зизаній, п. Беринда, т. Земка, г. До- рофієвич, о. Митура, й. Борецький та інші.

Першими творами, які вийшли з Лаврської друкарні, були «Часослов» (1616) 3. Копистенського, книга, яка призначалась для шкільного навчання, «Ві.зерунок цнот» (1618) О. Митури, «Анфологіон» (1619)— збірник свят­кових служб на весь рік. ^

Діяльність вченого гуртка друкарні сприяла перетво­ренню Києва в центр боротьби проти польсько-шляхетсь­кої експансії. По суті, було започатковано новий етап у розвитку культури, самосвідомості, філософського мис-- лення, пов'язаного з переходом від патристики і схолас­тики до гуманістичних ідей. Філософська думка України змушена була гуманістичне вчення оперти на теорію раціонального мислення, щоб не відставати від Західної Європи, від того ж таки католицизму, який вже раніше використовував раціонально-логічне обгрунтування й аргументацію.

Основними гуманістичними ідеями у діяльності мислителів Лаврської друкарні були свобода людини, нації, народу, боротьба за державну і церковну незалежність. У друкарні була видана значна кількість релігійних, поле­мічних, історичних, художніх творів, шкільних підручників тощо. Значне місце займали переклади з грецької мови творів отців східної церкви, церковно-нравових кодексів ТОЩО.

Серед книг, виданих в Лаврській друкарні,— «Книга

1. »єре единой и святой соборной апостольской церкви» і «Палінодія» 3. Копистенського, твори полемічні, в яких висвітлюються релігійні, суспільно-політичні та історико- культурні проблеми, проблеми науки, філософії.

Все більш секуляризованими стають філософські, нау­кові побудови в 20 — 30~х рр. XVII ст., більш помітним стає Відхід від неоплатонізму і зближення з арістотелізмом і

91

Дух—для хвали вічної Бога, тіло ж — смирення справа, щоб ця душа до того в пиху ие підносила і з навколишньої сутності своєї та високого походження. Бо, коли душею хвалимося і звеличуємося як частиною Божою, тоді, подивившись на тіло, розуміємо своє походження з калу і праху. І тоді душа своє високе судження смиряє і поко­ряється перед Богом.

Тіло ж нехай перебуває під владою душі розумної та навчається і пізнає, якими є прах та спотворене начиння. А тому хай себе не підносить з пихою, як янгол грішний, Що залишився чужим для ласки Божої, світла й життя і навіки згубив ці дари...

З іншого ж боку, і тіло — милостивий приятель, бо боронить душу від пихи й діє на добро. Тому що тілом можу поститися, молитися, плакати за гріхи, милостиню пода­вати, коліна поклоняти перед троном Божим. Чого гола душа, без тіла, зробити не може.

.„Повстає бо душа на тіло, і тіло воює з душею. Бо для тіла нижню сторону люблю, де гріх царствує, душею ж вищої вітчизни прагну. І коли погляну на Бога, тоді великим і безсмертним, небесним є світла наступник, а якщо тіло схилить мене до нижнього світу й поставить мене біля цар­ства сатани, в межах смерті, тоді буду смертним, темряви й вогню наступником.

Тому що межа смерті — тіло гріховне. Границі житту¹ вічного — бажання бо Бога душі безгрішної. Поміж двоз сил—ум як цар, і владний сум», і страж життя вічного, ще розмірковує над помислами самої душі і над тим, що приходить ззовні від спокусника.

А якщо ж душа пасеться в межах смертельних, тобто, коли тіло діє задля похоті своєї, тоді відлучення буває від неба й світла Божого позбавлення. Сама ж душа в темному й злословному світі блукає, як сліпий, і тулиться до ніг сил супротивних і влад темних.

Розділ IV

ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ XIX ст.

Свою Україну любіть. Любіть її... Во время люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть.

Т. Шевченко

СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX ст.

О

ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ.РОМАНТИКІВ

О

РОМАНТИЧНЕ СПРЯМУВАННЯ ФІЛОСОФСЬКИХ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ:

М. ГОГОЛЬ, КИРИЛО-МЕФОДІЇВЦ1, Т. ШЕВЧЕНКО

Розділ III

ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII—XVIIIСТ. ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

Якщо загрілося в тобі твоє серце, ти повинен у навчанні твойому ровдуватн вічно живучу іскру воскресення, аж розгориться ярість блаженного ного полум’я і пожере усю супротивну собі повінь, аж наповниться блаженна Божа ріка, що потоплю« все нечестиве.

Г. Сковорода

КИЄВО-МОГИЛЯНС ЬКА АКАДЕМІЯ — ВИЗНАЧНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА — ТА її РОЛЬ У РОЗВИТКУ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ СЛОВ'ЯНСЬКИХ НАРОДІВ

о

ФІЛОСОФІЯ ПРОСВІТНИЦТВА В КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ

о

АНТРОПОЛОГІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ФІЛОСОФІЇ Г. СКОВОРОДИ

природознавством, все чіткіше виявляється необхідність раціонального розкриття причин кожної речі.

Найбільш яскраво ці гуманістичні і реформаційні тен­денції виявлялись в творчості Лаврентія Зизанія (невід.— бл. 1634), молодшого брата Ст. Зизанія. Найвизначнішим його твором є «Великий катехізис», спрямований проти католицизму і протестантизму. Він же виконував і іншу функцію — був посібником для братських шкіл при вив­ченні основ православного віровчення. Ллє під час обгово­рення цього твору православними і світськими особами Л. Зизанію були винесені звинувачення в єресі — неорто- доксальному розумінні Трійці, намаганні олюднити Бога, неправильному розумінні душі і свободи волі, занадто великій увазі до явищ земної природи. Після цього Л. Зизаній відмовляється від авторства, а сам «Великий катехізис» виходить лише 1783 р.

1627 р. у Лаврській друкарні видається «Лексікон славеноросскій и имен тлькованіє» Памви Беринди (невід.— і632). У «Лексіконі» з гуманістичних позицій ос­мислюються й узагальнюються дані тогочасної науки, світські знання. В ньому багато філософських понять, категорій, різних імен біблійних персонажів, грецьких і римських богів, яким дається тлумачення. В гуманістич­ному ключі написані і його поетичні твори, зокрема «На рожество Христово в'ьріігь».

У напрямі гуманістичних тенденцій розвивалась творчість Петра Могили, який теж очолював Лаврську дру­карню, та інших українських діячів цього гуртка. Завдяки діяльності представників вченого гуртка друкарні Києво- Печерської лаври у філософській думці України міцніють гуманістичні ідеї, прокладається більш широкий шлях до вивчення світських наук, раціонального осмислення суспільного буття і народної культури. Виникає потреба в оволодінні досягненнями західноєвропейської науки і філософії, а звідси і потреба в організації школи вищого типу, яка б синтезувала надбання духовної культури і роз­почала розробку філософських проблем на основі теоретичного освоєння дійсності. Саме такою школою і стала Києво-Могилянська академія.

92

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Назвіть характерні ознаки української філософської думки другої половини XIII—XV ст., що засвідчують становлення українського Передвідродження.

2. В чому виражаються ренесансно-гуманістичні ідеї у творчості діячів братських шкіл?

3. Познайомившись з твором І. Вишенського «Тобі, кот­рий мешкає...», висловіть свою думку про філософську позицію автора.

4. Прочитайте подані уривки твору Касіяна Саковича «Трактат еро душу...» і сформулюйте думку автора про походження душі, її сутність, локалізацію, місцеперебування тощо.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Філософські ідеї в духовній культурі України XIII— XV ст.

2. Розвиток реформаційних і гуманістичних ідей в Острозь­кому культурно-освітньому центрі.

3. Братства та їх роль у духовному житті українського народу.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Горський B.C. Історія української філософії: Курс лекцій. К.,

1996.

Історія філософії України: Хрестоматія. К., 1993.

Історія філософи Українн: Підручник. К., 1994.

Маланюк Є. Нариси а історії нашої культури. К., 1992.

Микитаеь В. Давньоукраїнські студенти і професори. К., 1994.

Мицько 7. 3. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. К., 1990.

Нічик В. М., Литвинов В. Д„ Стратій Я. М. Гуманіс­тичні і реформаційні ідеї на Україні. К., 1990.

Огіенко І. Українська культура. К., 1992.

Огородник І. В., Русин М. Ю. Українська філософія в іменах. К.,

1997.

Пам'ятки братських шкіл на Україні. К., 1988.

93

Паиіук А. І. Іван Вишенський — мислитель, борець. Львів, 1990.

Паславський І. В. З історії розвитку філософських ідей на Україні в кінці XVI—першій третині XVII ст. К., 1984.

Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія, у 2-х частинах. К., 1995.

Філософія Відродження на Україні. К., 1990.

Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. К., 1992.