Кирило туровський

Слово кирила, недостойного монаха, по великодню...1

(Уривки)

... «У минулу неділю святого Великодня здивування було на небесах і переляк був у пеклі, (сталося) оновлення всього створеного, вибавлення світу, зруйнування пекла і попран­ия смерті, воскресіння мертвих і згуба підступній влад дияволовій, а спасіння людському роду Христовим воскресінням, зубожіння Старого Завіту і упокорення Су­боти, збагачення Церкви і возведения на царство Неділі. У минулу неділю всьому зміна була. Стала бо небом земля, очищена Богом од бісівських скверн; ангели з жонами уклінно воскресінню служать. Оновилося все створене; вже бо не наречуться богами стихії: ні сонце, ні вогонь, ні джерела, ні дерева. Од сього часу не прийматиме пекло і не вітатиме смерть немовлят, заколених батьками в жертву; скінчилося бо ідолослужіння і погублене бісівське насилля хресним таїнством, і не тільки спасся людський рід, а й освятився Христовою вірою. Старий же закон геть зубожів без телячої крові і козячої жертви; єдиний бо Христос сам собою до Отця за всіх жертву возніс. Тим-то й празник Су­боті минувся, а Неділі благодать було дано заради воскресіння, і царствує вже між днями Неділя, бо в неділю Христос воскрес із мертвих. Вінчаймо ж, браття, Неділю, як царицю днів, і дари їй чесні з вірою принесімо; даймо по змозі, хто що може; той милостиню і незлобливість і любов; інший — дівство чисте, і віру щиру, і покору нелицемірну; ще інший — апостольське учення, молитву з зітханням до Бога. Сам бо Господь Мойсею каже: «Не з'являйся передо мною без нічого в день празника». Принесімо йому щойно речені доброчинності і приймімо Божу милість, бо не обділить добром Господь тих, які приходять із вірою: «Тих бо, хто славить Мене,— мовить,— прославлю». Похвалімо красно нову сю Неділю, в яку оновлення воскресіння праз- нуємо. Не є бо старозавітна Пасха, а Антипасхою названа. Пасха бо вибавленням світу є од насилля дияволового і

* Друкується за: Давня українська література: Хрестоматія. К., 1992.

54

вивільнення мертвих от пекла преісподнього. Антипасха є поновлення воскресіння, яке мас образ Старого Закону, що Його заповідав Бог в Єгипті Мойсееві, кажучи: «Се вибав­ляю людей моїх з рабства фараонового і звільняю їх од зну­щань наглядачів його, аби поновив ти день спасіння твого, в який переміг ворогів твоїх. Ізраїлю». Се ж нині і ми понов­люємо, празнуючи, день Христів. у який він спасіння всьому світу учинив, перемішіи верховод і володарів темних. Заради того і артосний хліб од Пасхи і донині в церкві свячений буває і сьогодні на ієрейських верхах ломиться замість опрісноків, що їх несли на головах левгіти од Єгипту по пустині, аж поки і Червоне море пройшли і тут той хліб присвятили Богові, та, вкушаючи його, дужі ста­вали і ворогам страшні. Вони ж, одбувши -плесні роботи, оновлялися, празнуючи день опрісночний, ми ж, Владикою спасенні од роботи фараона-диявола, оновляємо пере­можний над ворогами день; сього священного нині прича­щаючись хліба, так вкушаемо, як вони хліба небесного і ан­гельських страв, і бережемо його на всяку потребу благу, на здоров'я тілам і душам, на спасіння та подолання всілякої недуги. Сьогодні стара Пасха кінець прийняла і стала вся нова, як видима, так і невидима. Нині небеса просвітилися, скинувши з себе, як веретища, темні хмари, і світлим повітрям славу Господню сповідають. Не сі, мовлю, видимі небеса, а мисленні апостоли, які сьогодні на Сіоні, в них увійшовши, пізнали Господа і, всю печаль забувши і скор­боту іудейського страху одвергнувщи, Святим Духом осінившись, воскресіння Христове ясно проповідують. Нині сонце, красуючись, на висоту сходить і, радіючи, землю огріває,— сходить бо нам од гробу праведне сонце Христос і всіх, Кто вірить у нього, спасає. Нині місяць, з вишнього зіступивши щабля, більшому світилу честь воздає; вже бо Старий Закон, як каже Святе Письмо, із су­ботами бути перестає, і пророки Христовому закону честь воздають. Нині зима гріховна покаянням припинилася і лід невір'я богопізнанням розтопився; зима бо поганського кумирослуяйння апостольським ученням і Христовою вірою припинилася, лід же Хоминого невір'я показом Христових ребер розтанув. Сьогодні весна красується, оживляючи земне єство, і бурхливі вітри, тихо повіваючи, плоди множать, і земля, насіння живлячи, зелену траву родить. Весна бо красна є віра Христова, яка хрещенням одроджує людське єство; бурхливі ж вітри — гріхотворні

55

помисли, які покаянням перетворюються на доброчинності

і корисні для душі плоди множать; земля ж єства нашого, як сім'я, слово Боже прийнявши і страхом його боліючи постійно, дух спасіння родить. Нині новонароджувані ягня­та і телята, швидко путь долаючи, скачуть і, невдовзі до матерів вертаючи, веселяться, та й пастухи, виграваючи на сопілках, веселощами Христа хвалять. Ягнятами називають тихомирних людей, а телятами — кумирослужителів невірних країн, які через Христове втілення в людину і апостольські повчання і чудеса скоро (Новим) Законом пройнялись, до Святої Церкви навернувшись, молоко вчен­ня смокчуть та, як учителі Христового стада, за всіх молячись, Христа-Бога славлять, який усіх, вовків і ягнят, в єдине стадо зібрав. Нині дерева парості випускають, і квітами пахощі процвітають, і саДи вже солодкі видають пахощі, і робітники, з надією трудячись, плододавця Христа прикликають. Були бо ми перше, як дерева в діброві, що не мають плоду, а нині прижилася Христова віра в нашому невір'ї, і вже, держачись коренів Іосієвих, як квіти, до­брочинності пускаючи, райського знову життя у Христі ждуть, та й святителі, для церкви трудячись, од Христа за­плати ждуть. Нині орачі слова, словесних телят до духовно­го ярма приводячи, і хресне рало в мислених борознах заглиблюючи, і борозну покаяння прокладаючи, сім'я ду­ховне всипаючи, надіями майбутніх благ веселяться. Сьогодні старе до кінця прийшло і все нове настало воскресіння ради. Нині ріки апостольські наводняються і язичні риби плід пускають, і рибарі, глибину Божого влюд- нення випробувавши, повну церковну сіть улову знаходять; ріками бо, рече пророк, розсядеться земля, узрять і розбо- ляться нечестиві люди. Нині монашого образу трудо­любива бджола, свою мудрість показуючи, всіх дивує; і як (монахи), в пустинях живучи, самі себе прокормлюють, ангелів і людей дивуючи, так і сі (бджоли), на квіти злітаючи, медвяні ссти створюють, аби людям солодощі і Церкві потрібне дати. Нині всі доброголосі птиці цер­ковних ліків, гніздячись, веселяться: і птиця бо, рече про­рок, знайде гніздо собі при вівтарі Твоїм — і, свою кожна співаючи пісню, славлять Бога голосами незамовкаючи- (ми). Сьогодні обновилися всіх святих чини, нове життя у Христі прийнявши: пророки і патріархи, натрудившись, у райському спочивають житті, і апостоли зі святителями, постраждавши, прославляються на небесах і на землі,

56