Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою, злочинною організацією

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА І КРИМІНОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА

з кримінального права

на тему:

«Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою, злочинною організацією»

Виконав:

Патрелюк Дмитро Андрійович

Дніпропетровськ

2007

Зміст

Вступ _3

1.Загальна характеристика співучасті _5

2. Форми співучасті. Складна співучасть _

3. Вчинення злочину організованою групою

4. Злочинна організація як форма співучасті _

Висновок 26

Список використаної літератури _28

Вступ

Мета курсового дослідження – з’ясувати правову природу співучасть та її основних ознак.

Завдання роботи:

1) надати аналіз поняття, ознаки співучасті;

2) визначити існуючі форми співучасті;

3) схарактеризувати особливості злочинів, які вчинені групою осіб;

4) організована група та її вплив на кваліфікацію;

5) злочинна організація як форма співучасті.

Теоретичною розробкою даного питання в займалися: Мельник М. І., Бажанов М.І., Матишевський П.С., Коржанський М.Й.

1. Поняття співучасті

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Розділ VI (статті 26-31) визначає основний кримінально-правовий зміст інституту співучасті у злочині. Цей зміст, зокрема, включає:

а) законодавчу дефініцію поняття співучасті (ст.26);

б) встановлення окремих видів співучасників та визначення їх специфічних ознак (ч.ч.1-5 ст.27);

в) законодавче визначення окремих найбільш типових різновидів співучасті у злочині (ст.28);

г)встановлення окремих особливостей кримінальної відповідальності співучасників злочину (ст.29);

ґ) встановлення окремих особливостей кримінальної відповідальності організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації;

Крім положень розділу VI окремі особливості кримінальної відповідальності співучасників злочину встановлюються і в деяких інших розділах Загальної частини КК, зокрема, ч.ч. 2, 3 ст.43, ч.2 ст.68. Водночас в розділі VI містяться положення, які безпосередньо не стосуються інституту співучасті, але дозволяють відмежовувати співучасть у злочині від деяких інших різновидів поведінки особи, яка перебуває у певному зв'язку із злочином, вчиненим (вчинюваним) іншою особою (див.: ч.ч. 6, 7 ст.27).

Співставлення статей розділу VI з положеннями інших статей Загальної частини КК, зокрема, ст.ст.2, 6, 11, 12, 13, 18, 24 дозволяє визначити співвідношення співучасті у злочині з такими кримінально-правовими явищами, як злочин і склад злочину. Це співвідношення виявляється, зокрема, в наступному: а) співучасть є особливим різновидом, окремою законодавчо виділеною формою злочинної поведінки; таким чином, загальне поняття, що вживається в згаданих вище та інших статтях Загальної частини КК, охоплює собою і випадки співучасті у злочині; б) співучасть не створює окремої, відмінної від сформульованої у ст.2, підстави кримінальної відповідальності - такою підставою є вчинення співучасником суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК; таким чином, діяння кожного співучасника у поєднанні з іншими обставинами завжди відповідає певному юридичному складу злочину, але цей склад, як правило, включає специфічні (особливі) ознаки; в) співучасть як окремий різновид злочинної поведінки може поєднуватись з іншими її різновидами, в результаті чого вчинений злочин і, відповідно, його склад можуть набувати особливостей, характерних для кількох різновидів злочинної поведінки; це стосується, наприклад, співучасті у незакінченому злочині, співучасті у злочині з елементами його посереднього вчинення тощо.

Ст.26 визначає поняття співучасті у злочині як умисну спільну участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Це визначення дозволяє виділити наступнінормативні ознаки поняття співучасті: а) у злочині беруть участь декілька суб'єктів злочину, б) участь суб'єктів злочину у вчиненні злочину є спільною, в) участь суб'єктів злочину у вчиненні злочину є умисною, г) злочин, що вчиняється у співучасті, є умисним злочином.

Зазначені нормативні ознаки співучасті в свою чергу можуть бути певним чином уточнені. Таке уточнення дасть можливість більш повно і конкретно розкрити специфіку даного різновиду злочинної поведінки - особливості його об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта (суб'єктів) і суб’єктивної сторони вцьому плані передбачені законодавцем нормативні ознаки співучасті виступають правовими орієнтирами для визначення конкретного кримінально-правового змісту даної форми злочинної поведінки.

Принципово важливими для визначення специфіки співучасті як окремої форми злочинної поведінки є наступні положення:

а) діяння кожного співучасника в межах інституту співучасті розглядається як окремий (одиничний) злочин;

б) поєднання діянь всіх співучасників, за загальним правилом, множинності злочинів не утворює і також розглядається в межах інституту співучасті як окремий (одиничний) злочин;

в) юридичні склади злочину (злочинів), яким відповідають діяння окремих співучасників у поєднанні з іншими обставинами, можуть бути як однаковими, так і різними.

З урахуванням зазначених положень співучастьяк окрема форма злочинної поведінки кількох суб'єктів злочину може мати місце у вигляді:

1) вчинення всіма співучасниками злочину одного виду або одного і того ж його різновиду; при чому діяння окремих співучасників у поєднанні з іншимиобставинами відповідають одному і томуж юридичному складу злочину; прикладом цього різновиду співучасті є хуліганство, вчинене групою осіб (ч.2 ст. 296);

2) вчинення всіма співучасниками злочину одного виду або одного і того ж його різновиду; при цьому діяння окремих співучасників у поєднанні з іншимиобставинами відповідають різним юридичним складам злочинів, але відмінність між ними проявляється лише на рівні Загальної частини КК; прикладом цього різновиду співучасті є вчинення одним співучасником, на замовлення іншого, крадіжки з проникненням у житло (дії першого (виконавця) кваліфікуються за ч.3 ст. 185, а дії другого (підбурювача) - за ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 185);

3) вчинення всіма співучасниками злочину одного виду, але окремими з них - різних його різновидів; в цьому разі діяння таких співучасників у поєднанні з іншими обставинами відповідають різним юридичним складам злочинів, причому відмінність між ними проявляється перш за все на рівні Особливої частини КК; прикладом цього різновиду співучасті є хуліганство, вчинене групою осіб, у складі якої була одна особа, раніше судима за хуліганство (дії цієї особи кваліфікуються за ч.3 ст.296, дії інших учасників групи - за ч.2 ст.296);

4) вчинення окремими співучасниками злочину відповідальність за які передбачена різними статтями Особливої частини КК; в цьому разі діяння таких співучасників у поєднанні з іншими обставинами відповідають різним юридичним складам злочинів, причому відмінність між ними проявляється перш за все на рівні Особливої частини КК; прикладом цього різновиду співучастіє вчинення одним співучасником на замовлення іншого умисного вбивства працівника правоохоронного органу за умови, що виконавець не усвідомлює цю обставину (дії виконавця кваліфікуються за п.11 ч.2 ст.115, дії замовника - за ч.4 ст.27, ст. 348).

Сформульовані у п.4 особливості злочину (злочинів), що вчиняється окремими співучасниками, є визначальними для встановлення специфіки об'єкта співучасті як окремої форми злочинної поведінки. Ця специфіка проявляється, зокрема, в наступному:

а) як правило, в межах співучасті діяння окремих співучасників посягають на один і той же об'єкт кримінально-правової охорони (безпосередній об'єкт злочину); така ситуація характерна для тих випадків, коли вчинені окремими співучасниками злочини відповідають одному і тому ж юридичному складу злочину, а також для більшості випадків, коли ці злочини є злочинами одного виду;

б) в межах окремих різновидів співучасті діяння окремих співучасників можуть посягати на два об'єкти кримінально-правової охорони (два безпосередні об'єкти злочину) - основний і додатковий, а діяння інших співучасників на додатковий безпосередній об'єкт можуть і не посягати; така ситуація може бути характерна для тих випадків, коли вчинені окремими співучасниками злочини є окремими різновидами злочину одного і того ж виду;

в) в принципі не виключена ситуація, коли в межах співучасті діяння окремих співучасників посягають на різні об'єкти кримінально-правової охорони (різні основні безпосередні об'єкти злочинів); така ситуація може мати місце, зокрема, тоді, коли злочини, вчинені окремими співучасниками, кваліфікуються за різними статтями Особливої частини КК.

З об'єктивної сторони співучасть являє собою таку форму злочинної поведінки, яка виражається у спільності діянь кількох суб'єктів злочину. Таким чином, об'єктивна сторона співучасті передбачає наявність кількісної і змістовної ознак.

Кількісна ознака об'єктивної сторони співучасті наявна, якщо у вчиненні злочину беруть участь два або більше суб'єкти злочину. Згідно з ч.1 ст.18 суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність.

Змістовна ознака об'єктивної сторони співучасті наявна, якщо при вчиненні злочину має місце спільність діянь кількох суб'єктів злочину. Основний кримінально-правовий зміст такої спільності діянь полягає в тому, що діяння одного суб'єкта злочину перебуває у певному зв'язку з діянням іншого суб'єкта злочину і цей зв'язок об'єктивно сприяє заподіянню шкоди певним соціальним цінностям - об'єкту (об'єктам) кримінально-правової охорони.

Таке об'єктивне сприяння заподіянню шкоди об'єкту (об'єктам) кримінально-правової охорони може, зокрема, проявитись у наступному:

а) взаємопов'язані діяння окремих суб'єктів злочину є причиною (однією з причин) настання суспільно небезпечного наслідку, передбаченого у відповідному юридичному складі злочину; такий варіант спільності діянь характерний, наприклад, при вчиненні умисного вбивства групою осіб;

б) діяння одного суб'єкта злочину є причиною (однією з причин) діяння іншого суб'єкта злочину, яке, в свою чергу, є причиною настання суспільно небезпечного наслідку, передбаченого у відповідному юридичному складі злочину; такий варіант спільності діянь характерний, наприклад, при вчиненні умисного вбивства на замовлення, коли одна особа позбавляє життя потерпілого за дорученням іншої особи;

в) діяння одного суб'єкта злочину є причиною (однією з причин) діяння іншого суб'єкта злочину, при цьому заподіяння суспільно небезпечного наслідку у відповідному юридичному складі злочину не передбачено; такий варіант спільності діянь характерний, наприклад, при вчиненні розбою однією особою за підбурюванням іншої особи;

г) діяння окремих суб'єктів злочину не перебувають між собою у причиновому зв'язку, але зв'язані функціонально; такий варіант спільності діянь характерний, наприклад, при вчиненні крадіжки однією особою за наявності заздалегідь даної обіцянки іншої особи придбати частину майна, яке буде викрадене (перша особа вчинила б крадіжку і за відсутності такої обіцянки).

Водночас необхідно мати на увазі, що не всі прояви спільності діянь кількох суб'єктів злочину є об'єктивною підставою для визнання їх поведінки співучастю. Так, зокрема, відповідно до ч.7 ст.27 не е співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин.

Суб'єктами співучасті як особливої форми злочинної поведінки можуть бути лише суб'єкти злочину. Законодавче визначення поняття «суб'єкт злочину», що дається у ч.1 ст.18, дозволяє застосувати традиційний підхід до загальних ознак суб'єкта співучасті. Цей підхід, зокрема, передбачає:

а) такі ознаки, як фізична особа і осудність мають бути властиві суб'єкту співучасті незалежно від видових особливостей злочину, що вчиняється в межах даної форми злочинної поведінки;

б) така ознака суб'єкта співучасті, як вік визначається в залежності від особливостей юридичного складу злочину, що вчиняється у співучасті: суб'єктами співучасті у злочинах, передбачених ч.2 ст.22, можуть бути особи, які досягли 14 років, суб'єктами співучасті у всіх інших злочинах - особи, які досягли 16 років.

Певні особливості щодо суб'єктного складу має співучасть у злочині, юридичний склад якого передбачає спеціального суб'єкта злочину. Ці особливості, зокрема, проявляються у наступному: а) за загальним правилом, принаймні одному із співучасників - безпосередньому виконавцю (співвиконавцю) - мають бути притаманні ознаки спеціального суб'єкта злочину; наприклад, при вчиненні у співучасті привласнення чужого майна серед співучасників має бути хоча б одна особа, якій таке майно було ввірене чи перебувало в її віданні; б) для інших співучасників ознаки спеціального суб'єкта обов'язковими не є; наприклад, підбурювання до постановлення завідомо неправосудного вироку може вчинити будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16 років; в) як виняток, на стадії готування до злочину можлива співучасть з боку осіб, жодна з яких не має ознак спеціального суб'єкта злочину; наприклад, дві особи, що не є службовими, за попередньою домовленістю між собою спробували схилити працівника правоохоронного органу до зловживання службовим становищем, але останній відмовився це зробити; відповідно до правозастосовчої практики, яка склалась в Україні, такі особи мають нести відповідальність за співучасть у готуванні до зловживання службовим становищем, вчиненого працівником правоохоронного органу.

З суб'єктивної сторони співучасть завжди передбачає умисну вину. При цьому така вина не може бути спільною (колективною), оскільки відповідно до ст.23 вина в кримінальному праві завжди носить індивідуальний (особистий) характер. Таким чином, умисел при співучасті має встановлюватись стосовно кожного співучасника окремо.

Законодавче формулювання "умисна спільна участь . у вчиненні умисного злочину" вносить певні особливості у зміст умислу окремого співучасника порівняно з тими характеристиками, що передбачені ст.24. В цьому плані можна виділити чотири групи обставин, психічне ставлення до яких утворює специфічний кримінально-правовий зміст умислу при вчиненні злочину у співучасті. Такі групи включають: а) обставини, які характеризують спільність діянь кількох осіб; б) обставини, які характеризують іншу особу (кількох осіб) як суб'єкта (суб'єктів) злочину; в) обставини, які визначають характер взаємодії кількох суб'єктів злочину між собою; г) обставини, які визначають характер та видові особливості злочину, що вчиняється у співучасті.

Інтелектуальний момент умислу щодо обставин, які характеризують спільність діянь кількох осіб, утворюють: а) усвідомлення суспільної небезпеки власного діяння; б) усвідомлення суспільної небезпеки діяння принаймні ще однієї особи; в) усвідомлення наявності певного зв'язку між власним діянням і зазначеним діянням принаймні ще однієї особи; г) передбачення того, що такий зв'язок об'єктивно сприяє заподіянню шкоди певним соціальним цінностям.

Інтелектуальний момент умислу щодо обставин, які характеризують іншу особу (кількох осіб) як суб'єкта (суб'єктів) злочину та включає:

а) усвідомлення того, що іншій особі виповнилось (можливо вже виповнилось) 16 років, а в окремих випадках - 14 років, таке усвідомлення охоплює різні варіанти вірогідності досягнення іншою особою зазначених вікових показників, що традиційно визначається за схемою «достовірно відомо - вірогідно - ймовірно - не виключено»;

б) усвідомлення того, що інша особа здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, тобто є осудною. Крім того при вчиненні у співучасті злочину, юридичний склад якого передбачає спеціального суб'єкта злочину, окремі співучасники мають усвідомлювати також обставини, що свідчать про ознаки такого спеціального суб'єкта.

Інтелектуальний момент умислу щодо обставин, які визначають характер взаємодії кількох суб'єктів злочину між собою, включає: а) усвідомлення кожним співучасником того, що як для нього, так і для іншої особи наявна певна спільність інтересів щодо заподіяння (можливого заподіяння) шкоди відповідним соціальним цінностям; б) усвідомлення того, що для задоволення таких спільних інтересів відбувається цілеспрямоване або принаймні узгоджене поєднання у певний спосіб власного діяння з діянням іншої особи.

Інтелектуальний момент умислу щодо обставин, які визначають характер та видові особливості злочину, що вчиняється у співучасті, встановлюється з урахуванням положень ст.24. Якщо особа не є виконавцем (співвиконавцем) злочину, інтелектуальний момент її умислу має певну специфіку відповідні обставини пов'язуються не з власним діянням, а з діянням співучасника, який виконує (має виконувати) роль виконавця чи співвиконавця.

Вольовий момент умислу при співучасті визначається перш за все ставленням окремого співучасника до заподіяння (можливості заподіяння шкоди певним соціальним цінностям. На цього моменту впливають також особливості конструкції юридичного складу злочину, що вчиняється у співучасті, зокрема, чи є цей склад матеріальним (формально-матеріальним), чи формальним.

З урахуванням зазначеного вольовий момент умислу окремого співучасника при вчиненні злочину з матеріальним (формально-матеріальним) складом може виражатись: 1) у бажанні поєднати власне діяння з діянням іншої особи і бажанні досягти шляхом такого поєднання настання відповідних суспільно небезпечних наслідків; 2) у бажанні поєднати власне діяння з діянням іншої особи і свідомому припусканні настання від такого поєднання відповідних суспільно небезпечних наслідків.

Якщо ж у співучасті вчиняється злочин з формальним складом, вольовий момент умислу окремого співучасника виражається лише у бажанні поєднати власне діяння, що характеризується конкретним кримінально-правовим змістом, з відповідним діянням іншої особи.

Вказані особливості змісту умислу окремого співучасника дозволяють зробити однозначний висновок: відповідно до ст.26 в межах співучасті виключаються будь-які прояви необережності з боку будь-якого із співучасників. Водночас необхідно мати на увазі, що у виконавця (співвиконавця) поряд із традиційним для співучасті умислом може мати місце і необережне ставлення до певних обставин. Однак в цьому разі таке ставлення знаходиться за межами співучасті і зазначені обставини не повинні ставитись в вину іншому співучаснику

При вчиненні злочину (злочинів) у співучасті певне кримінально-правове значення мають мотиви, якими керуються окремі співучасники, та цілі, яких вони прагнуть досягти. Зміст таких мотивів та цілей у співучасників може бути як однаковим, так і різним. У випадку неспівпадання мотивів та цілей діянь окремих співучасників визначальним для їх кримінально-правової оцінки є, як правило, мотив та (або) ціль, що присутні в діянні виконавця (співвиконавця). Однак з цього правила можуть бути винятки, в межах яких неспівпадання мотивів та (або) цілей зумовлює різну кваліфікацію діянь окремих співучасників.

Сформульовані у п.п.4 - 8 коментарю до ст.26 загальні характеристики співучасті як окремого (особливого) різновиду злочинної поведінки поширюються на будь-який її конкретний прояв. Водночас кожний такий прояв завжди втілюється у конкретну форму співучасті, якій притаманні специфічні ознаки, визначені, як правило, на законодавчому рівні. В межах окремої форми співучасті більшість її загальних характеристик певним чином конкретизується, зберігаючи при цьому свій загальний зміст. Саме він і дозволяє відмежувати співучасть від інших різновидів поведінки кількох осіб, коли їх діяння також перебувають у певному зв'язку між собою. Про відмежування співучасті від деяких різновидів такої поведінки див.: п.8 коментарю до ст.27.

Співставлення ст.26 з іншими статтями розділу УІ, а також з окремими положеннями інших статей Загальної та Особливої частин КК (зокрема, ст.65, п.2 ч.1 ст.67, ч.2 ст.68, п.п.11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.121, ч.5 ст.185, ч.1 ст.255, ст.257, ст.392) дозволяє визначити кримінально-правове значення співучасті.

Воно, зокрема, виявляється в наступному: а) окремі прояви співучасті - підбурювання до злочину, пособництво у злочині і, за деякими винятками, організація злочину - передбачені КК як особливі елементи юридичного складу будь-якого умисного злочину; саме ці особливі елементи в кінцевому підсумку відображають специфіку складу вчиненого відповідним співучасником злочину і тим самим обґрунтовують його кримінальну відповідальність; б) окремі різновиди співучасті передбачені як обов'язкові або як альтернативні ознаки юридичного складу злочину певного виду (наприклад, ст.257; ст.392); тим самим вони разом з іншими обов'язковими чи альтернативними ознаками визначають основний кримінально-правовий зміст певного типу суспільно небезпечної поведінки як окремого виду злочину; в) окремі різновиди співучасті у злочині передбачені КК як кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки в юридичних складах злочинів окремих видів (наприклад, п.п.11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.121; ч.5 ст.185); тим самим вони надають таким складам кваліфікованого та особливо кваліфікованого вигляду; г) окремі різновиди співучасті - вчинення злочину організованою групою та вчинення злочину злочинною організацією - відповідно до положень ст.30 зумовлюють певні особливості відповідальності організаторів та учасників цих злочинних угруповань; такі особливості проявляються, зокрема, в специфіці кваліфікації вчинених ними злочинів та в обсязі їх відповідальності (див.: коментар до ст.30); г) окремі різновиди співучасті передбачені як обставина, що обтяжує покарання (п.2 ч.1 ст.67); тим самим вони можуть бути проявами одного із загальних критеріїв, які враховуються судом при призначенні співучаснику злочину конкретної міри покарання; д) факт вчинення злочину у співучасті зумовлює застосування судом при призначенні покарання додаткових правових орієнтирів,передбачених ч.2 ст.68; е) факт вчинення злочину у співучасті може бути одним із показників ступеню тяжкості вчиненого злочину - ще одного загального критерію, який враховується судом при призначенні особі конкретної міри покарання.