10. Правління князя Данила Романовича

Після загибелі князя Романа у 1205 р. у битві під Завихостом на Віслі під час походу на Польщу (його сини тоді були малолітками: Данилові було 3 роки, а Василькові — 1 рік) почалися численні усобиці й феодальні війни, що тривали понад 30 років. Галицькі бояри намагалися не допустити зміцнення великокнязівської влади. На допомогу галицькому населенню приходив новгородський князь Мстислав Мстиславич Удалий. Галицька земля не раз переходила з рук у руки. Спираючись на підтримку середніх та дрібних феодалів і городян, Данило Романович зумів припинити усобиці й поновити єдність Галицько-Волинського князівства. У 1238 р. він зайняв Галич.

У 1240 р. Данило зайняв Київ і поставив там свого воєводу Дмитра.

Водночас наприкінці 1230 р., коли Данило об’єднав галицьковолинські землі, з півночі їм, як і іншим руським землям, почали загрожувати хрестоносці. Війська під проводом Данила у 1238 р. розгромили рицарів. Отже, у першій половині ХІІІ ст. Галицько-Волинське князівство успішно відбило напади Угорщини, Польщі, німецьких рицарів. Але подальше його зміцнення було перерване навалою Батия.

Наприкінці ХІІ — у першій половині ХІІІ ст. у галицьковолинських землях продовжували зміцнюватися феодальні відносини. Населення займалося землеробством, переважно орним, скотарством, бджільництвом, рибальством. У містах розвивалися різні ремесла: залізоробне, ковальське, ювелірне, гончарне, деревообробне, обробка каменю (каменерізне) та ін. Поблизу Коломиї були багаті соляні поклади, де видобування солі набрало значних розмірів.

Інтенсивно розвививалася внутрішня й зовнішня торгівля. Розвивалися торговельні зв’язки і з іншими руськими землями й іноземними країнами — Візантією, Болгарією, Угорщиною, Чехією, Німеччиною, Польщею. Вивозили переважно хліб, хутра, сіль, мед, віск, рибу, рогату худобу, ремісничі вироби, завозили французькі сукна, зброю, скло, мармур, золоті й срібні речі, угорських коней, вина, шовк, прянощі та ін.

У Галицькій і Волинській землях у ті часи розвивалося багато міст. На кінець ХІІІ ст. за даними літопису їх налічувалося понад 80. Це такі міста, як: Володимир, Холм, Галич, Луцьк, Львів, Перемишль, Бакота, Дорогичин, Ярослав, Кучельмин, Ушиця та ін. Із заснуванням міста Львова і створенням та зміцненням Галицько-Волинського князів-ства наприкінці ХІІ — у ХІІІ ст. з’являється місцевий герб — золотий лев на синьому (блакитному) полі.

11. Галицько-волинська держава. Етапи розвитку

В південно-західній частині Русі, де в 1199 р. з'явилося нове державне об'єднання - Галицько-волинське князівство відбувається піднесення. Цьому сприяли такі чинники:

вдале географічне положення

необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини

енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславовича (1199-1205) та Данила Галицького (1238-1264).

існування та території багатих родовищ солі, що сприяло економічному розвитку

Етапи державного розвитку.

1 етап. (1990-1205р.) - утворення та становлення. Князь Роман у 1199 р. придушує опір бояр і об'єднує Галицьке та Волинське князівство, веде активну зовнішню політику. Переможні походи проти Литви та Польщі підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. В 1201 р. Роман оволодіває Києвом. Роман стає помітною фігурою на європейській історичній сцені, проте йому не вдалось об'єднати Русь. У 1205 р. він трагічно загинув

2 етап (1205-1238рр.) - Тимчасовий розпад. Боротьба за галицький стіл. Характерними рисами державного життя були:

свавілля бояр

безперервне втручання Угорщини та Польщі у внутрішні справи держави

зростаюча монгольська загроза

енергійна боротьба Данила Галицького за відновлення державної єдності, яка успішно закінчилась у 1238 році.

3 етап (1238-1264рр.) - об'єднання та піднесення, активна боротьба з золотоординським ігом.

Данило Галицький відвойовує втрачені позиції, розгромлює тевтонських лицарів Добжинського родену, поширює свій вплив на Київ, зводить низку міст-замків, одержує в 1245 р. перемогу в битві під галицким містом Ярославом над військами Ростислава і відновлює єдність Галицько-волинського князівства знов, підтримує контакти з папою римським Інокентієм ІV, приймає від нього королівську корону і в 1253 році стає першим українським королем. Данило Галицький активно проводив західну політику, підтримував західні культурні впливи, запроваджує європейське самоврядування в містах.

4 етап (1264-1323рр.) - стабільність та піднесення. Галицько-волинське князівство проводить незалежну політику на міжнародній арені. Воно досягло успіхів у боротьбі з Золотою Ордою, підтримувало міцні зв'язки з німецьким орденом та Литвою і таким чином відстоювало свою незалежність від агресивних зазіхань Польщі та Угорщини, контактувало за Австрією, Німеччиною, Польщею, Угорщиною, Римом. Його дипломатичні відносини свідчать про широке міжнародне візнання Галицько-волинської держави. Значним досягнення Юрія І Львовича, онука Данила Галицького, було утвердження константинопольським патріархом Галицької митрополії (1303-1437рр.). Вона стала не лише символом державного суверенітету і князівства, але й сприяла зміцненню його незалежності.

5 етап (1323-1340 рр.) - поступовий занепад. У середині 14 століття польські феодали захопили Галичину і частину західної Волині. Іншу частину Волині після отруєння боярами в 1340р. останнього правителя Галицько-волинської держави Юрія ІІ успадкована князем литовським династії Рідеміновичів. Під владою Угорщини, а пізніше Молдави і Туреччини опинилась Північна Буковина. Так припинила своє існування Галцицько-волинська держава.

Висновок: будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії українського народу:

у роки найвищого піднесення охоплювало близько 90% українських земель

зберегло від завоювання та асиміляції південну частину східнослов'янських земель

стало новим після занепаду Києва центром політичного і економічного життя

модернізувало давньоруську державну організацію

розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовому подоланню однобічного візантійського впливу

продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 років після встановлення золотоординського іга представляло східнослов'янську державність на міжнародній арені.