- •У чому полягають особливості міжгрупових відносин?
- •Що становить основу активності в її взаємодії з суспільством, іншими людьми та собою?
- •Охарактеризуйте основні види комунікативних бар’єрів. Які процеси відносять до групової динаміки?
- •Як статево-рольові характеристики особистості впливають на процес спілкування і взаємодії людей?
- •Прокоментуйте основні підходи та напрями до вивчення малої групи.
- •У чому виявляється зв’язок соціальної психології з іншими психологічними науками?
- •У чому полягає специфіка комунікативного впливу у міжособистісній взаємодії? Від яких чинників залежить ефективність переконуючого впливу?
- •- Що спільного і відмінного між груповою нормалізацією і груповою поляризацією?
- •Назвіть та охарактеризуйте основні етапи становлення та розвитку зарубіжної соціальної психології.
- •Прокоментуйте особливості соціального і міжособистісного пізнання людьми одне одного.
- •У чому полягає специфіка психології етнічних груп?
- •Р озкрийте зміст основних категорій соціальної психології.
- •Що спільного і відмінного між американським та європейським напрямами соціальної психології?
- •15. Сутність трансакційного аналізу.
- •Особливості неофіційної групи.
- •У чому полягає призначення прикладної соціальної психології?
Р озкрийте зміст основних категорій соціальної психології.
Основні категорії психології та соціології – це особистість, група, соціум, пізнання, мислення, переконання, установки, соціальні явища… Завдяки цим категоріями соціальна психологія оперує власним категоріальним апаратом.
(мал.)
Що спільного і відмінного між американським та європейським напрямами соціальної психології?
Після Другої світової війни і до початку 60-х років XX ст. у світі домінувала американська соціальна психологія. Тоді у соціальній психології США сталися дві вагомі події: 1) переорієнтація з біхевіористського на когнітивний підхід; 2) переорієнтація від широкого на більш вузьке теоретичне обґрунтування соціально-психологічних явищ. Водночас головні дослідницькі праці опинилися в полі критики європейської соціальної психології.
Важливою віхою став вихід у світ у 1968 р. багатотомної книги “Керівництво із соціальної психології”, яка неодноразово перевидавалася і виконувала роль енциклопедії соціально-психологічного знання. Значно розвинулися теоретичні й прикладні соціально-психологічні дослідження у США наприкінці XX — на початку XXI ст., що спричинило виникнення нових наукових центрів.
Європейську соціальну психологію в довоєнний період представляли різні вчені. У Швейцарії працював психолог Жан Піаже (1896—1980), праці якого справили вплив на формування сучасної концепції соціалізації, зокрема її морального аспекту. У Німеччині соціально-психологічна проблематика розвивалася завдяки старанням В. Меде. Мало що змінилося і в повоєнні десятиліття. Обмін соціально-психологічною інформацією відбувався лише між окремими науковими центрами Європи і США. Оскільки тривалий час Сполучені Штати Америки були для вчених Західної Європи взірцем, тому всі напрацювання американської соціальної психології запозичувалися і засвоювалися, а власні дослідження розглядалися через призму американських наукових традицій.
Етапними у розвитку європейської соціальної психології стали 60-ті, особливо 70-ті роки. Передусім це виявилося у критиці американської соціальної психології за спрощене розуміння соціального контексту, спробу надати їй статусу природничої дисципліни, за недостатньо обґрунтовані моделі людини.
Паралельно почали розвиватися власні напрями. У 1966 р. було засновано Європейську асоціацію експериментальної соціальної психології, яка своїм завданням проголосила орієнтацію на реальні соціальні проблеми, забезпечення соціального контексту досліджень. Вагомий внесок в її розвиток зробили англійський психолог Генрі Теджфел (1920—1982), С. Московічі та ін. Вони доводили, що соціальній психології не потрібно продовжувати експерименти і перетворюватися на природничонаукову дисципліну. Вона повинна функціонувати у контексті реальної соціокультурної ситуації. Московічі вважав соціальне життя основою і спілкування, й ідеології. Оскільки принципи спілкування відтворюють суспільні взаємини, то їх вивчення має бути головним завданням соціальної психології. Теджфел стверджував, що соціальна психологія є наукою про соціальну поведінку людини. Вона повинна враховувати взаємозв'язок поведінки індивіда та його соціального оточення; не претендувати на удавану об'єктивність; підпорядковувати метод дослідження теорії цілям дослідження; усвідомлювати і враховувати суспільну значущість та відповідальність соціально-психологічних досліджень і теоретичних висновків.
