4. Як статево-рольові характеристики особистості впливають на процес спілкування і взаємодії людей?

Під час досліджень закорінених в соціумі статево-рольових характеристик особистості часто використовують поняття “гендер”.

Це поняття відображає передусім соціально-психологічні, культурні аспекти поведінки представників конкретної статі й відповідні очікування від них. Використовується на противагу біологічній статі. Бо якщо зі статтю пов'язані фізичні відмінності будови тіла, то з тендером — соціально-психологічні, культурні, поведінкові відмінності між чоловіками й жінками. В спілкуванні чоловіки та жінки також відрізняються.

• чоловічий стиль спілкування є активнішим, предметнішим, загальнішим і конфліктнішим, ніж жіночий;

— чоловіки більш схильні до екстенсивного групового спілкування, жінки - до утворення замкнутих мікрогруп;

— чоловіки спілкуються емоційно стриманіше, а жінки - вільніше і повніше (зокрема й вербально) виявляють свої почуття та емоції, в них раніше виникає потреба поділитися з ким-небудь своїми переживаннями, здатність до емпатії;

— якщо в організації прийнятий демократичний стиль спілкування та керівництва, жінки-лідери цінуються так само високо, як і чоловіки;

— чоловічий стиль спілкування характеризує турбота про незалежність, жіночий - про взаємну залежність.

5. Прокоментуйте основні підходи та напрями до вивчення малої групи.

Мала група — невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об'єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування.

До них належать робітничі колективи, наукові лабораторії, спортивні команди та ін. Існуючи реально, малі групи доступні безпосередньому сприйманню, осягнуті за своїм розміром і часом. Вивчати їх можна, працюючи з усією групою (спостереження, опитування, тестування тощо). Малі групи поділяють на вже сформовані (групи високого рівня розвитку) і ті, що формуються (вони вже задані зовнішніми соціальними вимогами, але ще не згуртовані спільною діяльністю)

Мала група розвивається на основі спільної мети, яка породжує спільну діяльність, спільні цінності і способи взаємодії, а також за безпосереднього контакту осіб у групі, що створює можливості для міжособистісного спілкування.

Мала соціальна група та процеси, що в ній відбуваються, постійно привертали увагу вчених. На початку XX ст. важливим етапом у формуванні соціально-психологічного наукового мислення було дослідження соціальної фасилітації та соціальної інгибіції. Різноманітні уявлення про малу соціальну групу, розвиток групової психології стали передумовою кристалізації різноманітних напрямів у її вивченні. Найпомітніші серед них: діяльнісний, організаційно-управлінський, параметрична концепція, соціометричний, соціологічний, школа “групової динаміки”, психоаналітичний, інтеракціоністський.

Діяльнісний напрям заснований на принципі діяльності. Накладання його на дослідження соціальної групи сприяло побудові теорій групової активності.

В основу Організаційно-управлінського підходу покладені уявлення про соціальну організацію та управлінську діяльність.

Параметрична концепція пов'язана з ім'ям російського вченого Л. Уманського. її основна ідея полягає в передбаченні, що поетапний розвиток малої групи здійснюється завдяки розвитку її важливих соціально-психологічних параметрів.

Соціометричний підхід заснований Дж. Морено на виокремленні двох структур суспільних відносин: макроструктури як просторового розміщення індивідів у різних формах життєдіяльності і мікроструктури — психологічних взаємин особистості з оточенням.

Соціологічний напрям. Пов'язаний з експериментальною діяльністю Е. Мейо, який виокремлював дві системи взаємин у групі — формальну і неформальну, а також розкрив роль неформальної групи в задоволенні важливих соціальних потреб індивіда.