103. Розкрийте сутність, значення і форми прояву формального і неформального лідерства. Наведіть приклади.

Лідерство — здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи.

Лідерство ґрунтується на соціальній взаємодії у групі людей, на визнанні професіоналізму та компетентності.

Керівника, який досяг влади лише завдяки своїй посаді і керує людьми винятково з цих позицій, відносять до формальних лідерів. Його влада поширюється переважно на виробничі відносини і здійснюється за схемою «начальник — підлеглий».

Владні позиції керівника зміцнюються, якщо він, окрім формальних підстав керувати, завоює прихильність підлеглих завдяки особистим якостям — компетентності, рішучості, цілеспрямованості, енергійності, вмінню пробуджувати ентузіазм тощо, тобто виявить лідерські якості, що ґрунтуються на неформальній основі. З позиції інтересів організації ідеальним є поєднання формальних і неформальних основ влади.

Менеджер, будучи лідером, здійснює свої управлінські функції через призму неформального лідера. У підпорядкованому йому колективі складаються стосунки «лідер — послідовник», які значно тісніші та результативніші, ніж відносини «начальник — підлеглий».

Лідерство підсилює керівні дії менеджера у таких сферах, як визначення цілей, координація зусиль підлеглих, оцінка результатів їхньої роботи, мотивування діяльності (через власний приклад, рішучість, впевненість, уміння вести за собою тощо), забезпечення групової синергії; відстоювання інтересів групи за її межами, визначення перспектив її розвитку тощо.

Однак, як свідчить досвід, ефективний менеджер не завжди є ефективним лідером, і навпаки. їхні основні характеристики перебувають ніби в різних вимірах Відмінності між керівником взагалі та лідером такі:

- Керівником людину призначають офіційно, а лідер формується сам за підтримки оточення.

- Згідно з нормативними документами керівникові надаються певні права та обов'язки, а лідер може їх і не мати.

- Керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру таких санкцій не надано.

103. Наведіть основні вимоги до листування як форми спілкування керівників.

Листування – важлива складова сучасного ділового спілкування. Прийняття більшості управлінських рішень потребує наявності достатньої кількості інформації, яка над-ходить до установ у вигляді пропозицій, довідок, повідом-лень, запитів та відповідей на них. Практично кожне третє управлінське рішення або комерційна угода на стадії їх підготовки, а потім і виконання супроводжуються листуванням. Лист засвідчує ставлення його автора до тієї чи іншої пробле-ми При кладанні листів потрібно дотримуватися “правила чотирьох слів” - стислість, простота, ефектність, переконливість. Основні вимоги до листування:

Листування повинно вестись відповідно до чинного законодавства;

♦ надходити від повноважних органів, установ, фірм і підпи-суватись компетентними особами;

♦ мати зовнішні ознаки і структуру відповідного жанру діло-вого спілкування;

♦ складатися грамотно, ретельно, без виправлень;

♦ мати офіційно-діловий стиль викладу, включати перекон-ливу аргументацію, точні і зрозумілі характеристики і висновки;

♦ відповідати вимогам і правилам виготовлення документів на певних друкарських пристроях.

Текст ділового листа, як правило, висвітлює тільки одне питання, але така вимога не виключає багатоаспектності його змісту. Виходячи з цього, службові листи можна поділити на прості і складні. Прості листи мають бути викладені у вигляді зв’язного літературного тексту в логічній причинно-наслідковій послідовності. Вони нескладні для сприйняття, не викликають труднощів при реєстрації, визначенні виконавців і подальшій систематизації. Складні листи можуть відображати багато підходів до розв’язання поставленого завдання.

Ділове листування оформленні можуть бути використані різноманітні форми вик-ладу тексту. Це зв’язний літературний текст, таблиця, анкета, математичні викладки, розрахунки тощо.