52. Що слід розуміти під інформаційними потребами керівників? Як їх можна визначити? Наведіть приклади.

В загальному значенні під інформаційною потребою розуміється необхідність в інформації, що вимагає задоволення і виражається в інформаційному запиті. Інформаційна потреба – це потреба особистості в інформації. Отже, першою особливістю інформаційної потреби є те, що першопричиною її появлення постає недостача знань. Потреба в інформації різних ланок управління, суб’єктів управління не однакова і визначається передусім тими завданнями, які вирішує в процесі управління той чи інший керівник, тими функціями які він має виконувати. Існує кілька методів визначення інформаційної потреби керівника: документальні, інструментальні, графічні, візуальні, соціологічні, експерементальні, та ін. Інформаційні потреби керівників завжди конкретні, оскільки функції і завдання є конкретними. Особливістю інформаційних потреб керівника є те, що у міру зростання його адміністративного рівня зростає і його потреба в інформації. З підвищенням рівня керівництва збільшується значення зовнішніх факторів, їх вплив на прийняття управлінських рішень. Говорячи про особливості інформаційних потреб керівників, слід зазначити, що вони мають менше часу на вивчення інформації, ніж рядові співробітники, через різницю обсягів інформаційного потоку. Це ще раз підкреслює потребу чіткого визначення конкретних інформаційних потреб керівників (їх ієрархії) та опанування методів ущільнення інформації щодо змісту та рівня завдань, які вирішуються конкретним керівником.

52. Розкрийте сутність і засоби регламентування праці менеджерів. Для чого це потрібно робити?

Необхідною передумовою раціонального використання управлінської праці є її жорстка регламентація. Регламент – це сукупність правил, положень, що визначають порядок роботи державних установ, організацій, підприємств; виконання певних процесів, процедур, операцій. Регламентування в управлінні – це процес розроблення та виконання регламентів, тобто правил, положень, інструкцій та інших нормативних документів, які регулюють діяльність працівників організації. Деякі автори виділяють дві форми регламентування праці управлінського персоналу: жорстке регламентування і саморегламентування, коли працівник на підставі рекомендацій здійснює вільний вибір прийнятних методу, порядку, послідовності виконання роботи. Очевидно, що ступінь жорсткості має бути різний залежно від статусу працівника, виконуваних функцій, наявності та питомої ваги творчих елементів у роботі. Регламентування діяльності керівників, документи директивної дії: Конституція, закони України, підзаконні акти, відомчі інструкції, державні стандарти, тарифні угоди, накази галузевих міністерств. Крім нормативно-правових документів зовнішнього походження, діяльність вищого керівництва регламентують: статут організації або положення, контракт з роботодавцем, колективний договір, єдиний графік проведення ділових нарад, зборів засідань тухнічної ради тощо. Для регламентування праці керівників лінійного управління використовують різноманітні документи, найважливішими серед яких є: положення про структурний підрозділ, штатний розклад, план виробництва, технологічні карти виготовлення продукції, технічні умови та стандарти якості, правила та інструкції з охорони праці та пожежної безпеки, єдиний графік проведення виробничих нарад, оперативно орг.-розпорядча документація керівництва, правила внутрішнього трудового розпорядку тощо.