18. Розкрийте сутність, значення і форми самоосвіти менеджерів.

Жоден університет світу не може запропонувати ідеальну учбову програму, змісту якої вистачило б нам на все життя. Світ бізнесу змінюється швидко, знання старіють, і, для того, щоб не випасти з обойми, сучасному менеджеру необхідно займатися самоосвітою.

Згідно з класифікацією ЮНЕСКО, освіту поділяють на фор­мальну, неформальну та інформальну. Інформальна освіта — це індивідуальний процес постійного накопичення, оновлення знань, удосконалення вмінь і навичок людини головним чином через самовдосконалення. Самоосвіта може здійснюватись менеджером повністю автоном­но і за власний кошт. Основні форми самоосвіти: опрацювання фахової літератури, постійне відстежування новинок, передплата фахових періодичних видань, формування і поповнення спеціаль­ною літературою домашньої бібліотеки, відвідування без відриву від виробництва курсів, лекцій, семінарів, виставок, участь у кон­ференціях, пошук потрібної інформації в мережі Інтернет тощо. Процес самоосвіти і самовдосконалення менеджера може бути набагато ефективнішим, якщо у цьому буде заінтересована фір­ма. Результативною є самоосвіта менеджера у рамках програми його ділової кар'єри, коли організація бере участь у визначенні цілей, форм, методів, термінів окремих етапів навчання, бере на себе частину витрат, створює відповідні організаційні умови тощо.

18. Назвіть і прокоментуйте методи нормування управлінської праці.

Методи нормування визначає, яку методичну і розрахункову основу обрано для встановлення норми затрат праці тим чи іншим способом. Розрізняють кілька методів нормування. Залежно від характеру і змісту виконуваних апаратом управ­ління функцій, стану поділу та кооперування праці, обсягів вироб­ництва та інших чинників застосовують сумарні або аналітичні методи нормування праці. До сумарних методів належать досвідний, порівняльний та статистичний; до аналітичних – аналітично-дослідницький та аналітично-розрахунковий. Суть досвідного методу полягає в тому, що норма визначаєть­ся на основі виробничого досвіду нормувальника, керівника під­розділу чи власника малого підприємства. Для цього не треба ви­трачати багато часу, виконувати складні розрахунки чи прово­дити тривалі спостереження. Основним недоліком цього методу є суб'єктивність. Порівняльний, або аналоговий, метод вимагає, по-перше, від­шукати таке підприємство, такий підрозділ, де виконуються одна­кові функції, в однакових або близьких умовах. Статистичні методи широко використовуються для створення укрупнених трудових нормативів для нормування чисельності управлінського персоналу. З цією метою спочатку ретельно ана­лізують організацію управління, вживають заходів щодо скоро­чення зайвих посад, укрупнення дрібних структурних підрозді­лів, удосконалення поділу та кооперування праці, що формува­лись роками. Далі експертним методом відбирають найбільш впливові чин­ники на трудомісткість конкретної функції управління, а отже, і на чисельність управлінського персоналу.

Аналітичні (дослідницькі) методи застосовують для визначен­ня норм праці щодо тих категорій управлінського персоналу, в яких зміст функцій є досить стабільним, а одні й ті самі роботи повторюються більш-менш регулярно. Такими методами розроб­лено норми затрат часу на конструкторські, технологічні роботи, а також на роботи, виконувані економістами, бухгалтерами, то­варознавцями тощо.