«Оцінка із залученням до участі»

• Виявилено певні особливості епідемічної ситуації в країні та нові групи підвищеного ризику інфікування ВІЛ, до яких було віднесено:

• студентів під час екзаменаційної сесії (вживання наркотиків для зняття або зменшення стресу),

• військовослужбовців (вживання наркотиків для зменшення емоційного пресингу),

• музикантів і художників (вживають наркотичні засоби для підвищення тонусу та творчих ресурсів),

• співробітників міліції (мають широкий доступ до наркотиків, можуть інфікуватися ВІЛ при проколі шкіри та травмах при проведенні обшуків),

• підлітків із сільської місцевості, що приїжджають навчатися до великого міста (їх часто використовують в якості наркокур’єрів, а додатковий приробіток дає фінансову можливість спробувати наркотики),

• робітників, що виїжджають на підробітки

ВІЛ-інфекція серед осіб, що відбувають покарання

• В деяких країнах осуджених тестують на ВІЛ обов’язково без їхньої згоди, а в деяких країнах не проводять тестування, проте вдаються до спеціальних профілактичних програм.

• Прикладами таких програм можуть бути «рівний-рівному», «підтримка здоров’я», «якщо любиш його, люби і себе» і таке інше.

• До 1997 року в Україні здійснювалась політика обов’язкового тестування на ВІЛ в державних установах виконання покарань для осіб, що відбувають покарання.

• В 1997 році пенітенціарна система в Україні відмовилась від обов’язкового тестування та ізоляції ВІЛ-інфікованих, а натомість проводить освітню і профілактичну роботу серед засуджених та персоналу таких закладів щодо принципів ДКТ, доступності презервативів, дезінфікуючих засобів, програм з навчання тощо

Медики

• Особливим стає питання профілактики ВІЛ-інфекції в лікувально-профілактичних закладах та її постконтактна хіміопрофілактика. В Україні це питання регламентується наказом МОЗ України за №120 від 25.05.2000 року, яким затверджено «Інструкцію з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією».

• Найвищий ризик інфікування ВІЛ для медичного працівника реалізується при контактах з кров’ю або її компонентами, із чоловічим сім’ям та вагінальним секретом.

• Саме в цих біологічних рідинах міститься найбільше вірусу. Так, встановлено, що в 1 мл крові хворого на ВІЛ-інфекцію може бути від 100 до 1000 або навіть

10 000 Інфікуючих доз вірусу