Тема : ДІАГНОСТИКА І ПРОФІЛАКТИКА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

Доцент Штенгелов Віктор Володимирович

ПЛАН

• Клінічна класифікація

• Лабораторна діагностика

• Швидкі тести

• Профілактика

Класифікація ВІЛ-інфекції

• В клінічній практиці не рекомендовано використання терміну СНІД, критеріям якого можуть відповідати ІІ, ІІІ, IV клінічні стадії ВІЛ-інфекції згідно з класифікацією ВООЗ, оскільки термін СНІД може негативно вплинути на хворого.

• Концепція СНІД як термінальної стадії імунодефіциту виявилася некоректною завдяки тому, що застосування антиретровірусної терапії (АРТ) може повернути хворого з IV клінічної стадії ВІЛ-інфекції до будь-якої попередньої.

• Термін СНІД продовжує в Україні використовуватися в епідеміологічній звітності, яка допомагає кількісно оцінити зростання епідемії ВІЛ-інфекції, а також може бути важливим при включенні хворих на ВІЛ-інфекцію у певні соціальні програми та для отримання пільг.

• Захворювання й стани, наявність яких у хворих дає можливість встановити діагноз «СНІД», називають СНІД-визначальними або СНІД-індикаторними.

Класифікація ВІЛ-інфекції

• З 2006 р. в Україні для характеристики хронічної ВІЛ-інфекції використовується клінічна класифікація стадій ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків ВООЗ, 2006 (наказ МОЗ України від 4.10.2006 р. за №658).

• Виділяються I ІІ, ІІІ, IV клінічні стадії ВІЛ-інфекції

• КЛІНІЧНА СТАДІЯ І – БЕЗСИМПТОМНА

• Безсимптомний перебіг

• Персистуюча генералізована лімфаденопатія

• КЛІНІЧНА СТАДІЯ ІІ – ПОМІРНА

• Помірна немотивована втрата ваги тіла до 10% від попередньої або розрахованої

• Рецидивуючі бактеріальні інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, отит, тонзиліт, фарингіт), шкіри чи слизових оболонок

• КЛІНІЧНА СТАДІЯ ІІІ – ПРОСУНУТА

• Важка немотивована втрата ваги (понад 10% від попередньої або розрахованої)

• Немотивована хронічна діарея тривалістю понад 1 міс

• Немотивована лихоманка (інтермітуюча або постійна) тривалістю понад 1 міс

• Кандидоз (молочниця) ротової порожнини

• Легеневий туберкульоз

• Важкі бактеріальні інфекції (пневмонія, менінгіт, емпієма, гнійний міозит, артрит та ін.)

• Немотивовані анемія

• КЛІНІЧНА СТАДІЯ ІV – ВАЖКА

• Синдром виснаження (ВІЛ-кахексія)

• Пневмоцистна пневмонія

• Рецидивуючі бактеріальні чи вірусні інфекції, грибкові ураження

• Позалегеневий туберкульоз

• Саркома Капоші

• ВІЛ енцефалопатія

• Інвазивний рак шийки матки

• Та інше

Лабораторна діагностика

• В загальному переліку лабораторних досліджень, які забезпечують виявлення ВІЛ-інфекції, переважна роль, безперечно, належить методам серологічної діагностики, спрямованим на визначення антитіл до ВІЛ за допомогою діагностичних тест-систем — спеціальних наборів реактивів для виявлення маркерів інфекції.

• За своїм призначенням вони розподіляються на скринінгові та підтверджуючі. На сьогодні в світі більше 40 фірм випускає понад 100 найменувань скринінгових тест-систем.

• Матеріалами для серологічних досліджень можуть бути сироватка (плазма) крові, слина, сеча, в яких може знаходитися ВІЛ, але найбільш придатним матеріалом для лабораторного дослідження є сироватка або плазма крові.

• В якості основних методичних прийомів застосовують імуноферментний аналіз (ІФА) та імуноблот (ІБ). За своїми діагностичними характеристиками та інформативністю ІФА та ІБ мають найбільш високі показники.

• Не існує діагностикуму, який би гарантував 100% чутливість та специфічність дослідження. Так, згідно даних літератури, ризик не виявити сироватку ВІЛ-інфікованої людини складає 1 на 493 000 досліджень крові донорів. Однією з причин хибнонегативних результатів може бути наявність «серологічного вікна».

• Причинами хибнопозитивних реакцій в ІФА можуть бути:

• 􀂃 ін’єкції препаратів імуноглобуліну (транзиторна сероконверсія);

• 􀂃 вакцинація проти будь-якого вірусного захворювання (грип, гепатит В тощо);

• 􀂃 наявність новоутворення (пухлини) в організмі обстежуваного;

• 􀂃 імунодефіцити іншого походження (не ВІЛ-інфекція).

(ВООЗ, 1998) рекомендує такі критерії:

• 􀂃 позитивний результат — виявлення в сироватці антитіл до двох з трьох груп вірусних білків — env, gag або pol;

• 􀂃 негативний результат — відсутність антитіл до вірусспецифічних білків;

• 􀂃 невизначений результат — виявлення в сироватці антитіл тільки до білків з однієї групи — gag або pol. Як правило, невизначена реакція може свідчити як про хибно-позитивну реакцію, так і про можливість інфікування ВІЛ.

Експрес-тестування на віл. Прості/швидкі тести

• Проведення досліджень на антитіла до ВІЛ за допомогою ІФА та ІБ передбачає наявність добре оснащених діагностичних лабораторій, укомплектованих всім необхідним обладнанням — лабораторій з діагностики ВІЛ-інфекції. Але досить часто проведення таких досліджень ускладнене або неможливе, особливо в невеликих периферійних лікарнях або лабораторіях.

• В цих випадках для термінового обстеження вагітних, невеликої кількості пацієнтів та пацієнтів передусім в невідкладних випадках, а також для приватних осіб з метою визначення стану інфікованості ВІЛ доцільно використовувати так звані швидкі/прості тести.

Прості/швидкі тести

• Швидкі/прості тести для виявлення антитіл до ВІЛ — це діагностичні набори (тест-системи), застосування яких дозволяє отримати кінцевий результат без використання спеціального обладнання для проведення ІФА за дуже короткий термін — від декількох хвилин до години.

• Як матеріал для дослідження можна використовувати зразки цільної крові,

• сироватки або плазми крові. Розроблені та застосовуються також швидкі тести для визначення антитіл до ВІЛ в зразках слини і сечі.

Алгоритм лабораторного дослідження на ВІЛ

• Забір крові (5 мл)

• Первинне тестування на наявність антитіл до ВІЛ-1/2

• (+) (–)

• Повторне тестування того ж самого зразку крові

(–) Повідомлення

про результат тестування

(+) (+–?)

• Верифікаційне тестування (В Україні повторний забір крові)

• +–? Повідомлення про результат повторного тестування через 2–3 тижні

• (+) (‑) Повідомлення про результат тестування

• ДКТ

Профілактика інфікування ВІЛ

• Профілактичний напрямок є пріоритетним у боротьбі з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

• Традиційно профілактика інфікування ВІЛ проводиться на трьох рівнях.

• Первинна (універсальна, соціальна) профілактика ВІЛ-інфекції може здійснюватись шляхом впливу на поведінку людей з метою зменшення шкоди або ризику зараження вірусом, а також шляхом розробки та впровадження засобів специфічної профілактики ВІЛ — вакцин проти ВІЛ/СНІДу

• Вторинна (вибіркова) профілактика спрямована на виявлення ВІЛ-інфікованих, їх післятестове консультування, в тому числі з метою зміни способу життя та поведінки, консультування з питань планування сім’ї тощо.

• Третинна профілактика спрямована на:

• запобігання розвитку клінічних ознак ВІЛ-інфекції,

• запобігання розвитку опортуністичних інфекцій та інвазій, поліпшення якості життя,

• догляд, соціальну підтримку тощо.

• Прикладом такої профілактики може бути вакцинація проти опортуністичних збудників інфекцій, вакцинація проти грипу, консультування з питань раціонального харчування, догляд, лікування та підтримка людей при ВІЛ-інфекції. Доречно нагадати, що вакцини для застосування у ВІЛ-інфікованих не мають бути живими. Можна застосовувати тільки інактивовані типи вакцин.

Деякі підходи до профілактики віл-інфекції

• Один з методів профілактики, який відомий під назвою «зменшення шкоди», принципово базується на тому, що ризики передачі ВІЛ можна виявити і застосувати певні методи захисту, які вже добре себе зарекомендували. Наприклад:

• використання презервативів,

• скринінг донорської крові,

• теплова обробка фактору крові VIII,

• відмова від вигодовування дитини грудьми,

• застосування загальновідомих заходів запобігання інфікування ВІЛ в медичних установах при виконанні процедур тощо.

• Тобто теорія «зменшення шкоди» зводиться до того, щоб захистити здоров’я, виявити чинники ризикованої поведінки і повністю їх усунути.