
Тема : ДІАГНОСТИКА І ПРОФІЛАКТИКА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ
Доцент Штенгелов Віктор Володимирович
ПЛАН
Клінічна класифікація
Лабораторна діагностика
Швидкі тести
Профілактика
Класифікація ВІЛ-інфекції
В клінічній практиці не рекомендовано використання терміну СНІД, критеріям якого можуть відповідати ІІ, ІІІ, IV клінічні стадії ВІЛ-інфекції згідно з класифікацією ВООЗ, оскільки термін СНІД може негативно вплинути на хворого.
Концепція СНІД як термінальної стадії імунодефіциту виявилася некоректною завдяки тому, що застосування антиретровірусної терапії (АРТ) може повернути хворого з IV клінічної стадії ВІЛ-інфекції до будь-якої попередньої.
Термін СНІД продовжує в Україні використовуватися в епідеміологічній звітності, яка допомагає кількісно оцінити зростання епідемії ВІЛ-інфекції, а також може бути важливим при включенні хворих на ВІЛ-інфекцію у певні соціальні програми та для отримання пільг.
Захворювання й стани, наявність яких у хворих дає можливість встановити діагноз «СНІД», називають СНІД-визначальними або СНІД-індикаторними.
Класифікація ВІЛ-інфекції
З 2006 р. в Україні для характеристики хронічної ВІЛ-інфекції використовується клінічна класифікація стадій ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків ВООЗ, 2006 (наказ МОЗ України від 4.10.2006 р. за №658).
Виділяються I ІІ, ІІІ, IV клінічні стадії ВІЛ-інфекції
КЛІНІЧНА СТАДІЯ І – БЕЗСИМПТОМНА
Безсимптомний перебіг
Персистуюча генералізована лімфаденопатія
КЛІНІЧНА СТАДІЯ ІІ – ПОМІРНА
Помірна немотивована втрата ваги тіла до 10% від попередньої або розрахованої
Рецидивуючі бактеріальні інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, отит, тонзиліт, фарингіт), шкіри чи слизових оболонок
КЛІНІЧНА СТАДІЯ ІІІ – ПРОСУНУТА
Важка немотивована втрата ваги (понад 10% від попередньої або розрахованої)
Немотивована хронічна діарея тривалістю понад 1 міс
Немотивована лихоманка (інтермітуюча або постійна) тривалістю понад 1 міс
Кандидоз (молочниця) ротової порожнини
Легеневий туберкульоз
Важкі бактеріальні інфекції (пневмонія, менінгіт, емпієма, гнійний міозит, артрит та ін.)
Немотивовані анемія
КЛІНІЧНА СТАДІЯ ІV – ВАЖКА
Синдром виснаження (ВІЛ-кахексія)
Пневмоцистна пневмонія
Рецидивуючі бактеріальні чи вірусні інфекції, грибкові ураження
Позалегеневий туберкульоз
Саркома Капоші
ВІЛ енцефалопатія
Інвазивний рак шийки матки
Та інше
Лабораторна діагностика
В загальному переліку лабораторних досліджень, які забезпечують виявлення ВІЛ-інфекції, переважна роль, безперечно, належить методам серологічної діагностики, спрямованим на визначення антитіл до ВІЛ за допомогою діагностичних тест-систем — спеціальних наборів реактивів для виявлення маркерів інфекції.
За своїм призначенням вони розподіляються на скринінгові та підтверджуючі. На сьогодні в світі більше 40 фірм випускає понад 100 найменувань скринінгових тест-систем.
Матеріалами для серологічних досліджень можуть бути сироватка (плазма) крові, слина, сеча, в яких може знаходитися ВІЛ, але найбільш придатним матеріалом для лабораторного дослідження є сироватка або плазма крові.
В якості основних методичних прийомів застосовують імуноферментний аналіз (ІФА) та імуноблот (ІБ). За своїми діагностичними характеристиками та інформативністю ІФА та ІБ мають найбільш високі показники.
Не існує діагностикуму, який би гарантував 100% чутливість та специфічність дослідження. Так, згідно даних літератури, ризик не виявити сироватку ВІЛ-інфікованої людини складає 1 на 493 000 досліджень крові донорів. Однією з причин хибнонегативних результатів може бути наявність «серологічного вікна».
Причинами хибнопозитивних реакцій в ІФА можуть бути:
ін’єкції препаратів імуноглобуліну (транзиторна сероконверсія);
вакцинація проти будь-якого вірусного захворювання (грип, гепатит В тощо);
наявність новоутворення (пухлини) в організмі обстежуваного;
імунодефіцити іншого походження (не ВІЛ-інфекція).
(ВООЗ, 1998) рекомендує такі критерії:
позитивний результат — виявлення в сироватці антитіл до двох з трьох груп вірусних білків — env, gag або pol;
негативний результат — відсутність антитіл до вірусспецифічних білків;
невизначений результат — виявлення в сироватці антитіл тільки до білків з однієї групи — gag або pol. Як правило, невизначена реакція може свідчити як про хибно-позитивну реакцію, так і про можливість інфікування ВІЛ.
Експрес-тестування на віл. Прості/швидкі тести
Проведення досліджень на антитіла до ВІЛ за допомогою ІФА та ІБ передбачає наявність добре оснащених діагностичних лабораторій, укомплектованих всім необхідним обладнанням — лабораторій з діагностики ВІЛ-інфекції. Але досить часто проведення таких досліджень ускладнене або неможливе, особливо в невеликих периферійних лікарнях або лабораторіях.
В цих випадках для термінового обстеження вагітних, невеликої кількості пацієнтів та пацієнтів передусім в невідкладних випадках, а також для приватних осіб з метою визначення стану інфікованості ВІЛ доцільно використовувати так звані швидкі/прості тести.
Прості/швидкі тести
Швидкі/прості тести для виявлення антитіл до ВІЛ — це діагностичні набори (тест-системи), застосування яких дозволяє отримати кінцевий результат без використання спеціального обладнання для проведення ІФА за дуже короткий термін — від декількох хвилин до години.
Як матеріал для дослідження можна використовувати зразки цільної крові,
сироватки або плазми крові. Розроблені та застосовуються також швидкі тести для визначення антитіл до ВІЛ в зразках слини і сечі.
Алгоритм лабораторного дослідження на ВІЛ
Забір крові (5 мл)
Первинне тестування на наявність антитіл до ВІЛ-1/2
(+) (–)
Повторне тестування того ж самого зразку крові
(–) Повідомлення
про результат тестування
(+) (+–?)
Верифікаційне тестування (В Україні повторний забір крові)
+–? Повідомлення про результат повторного тестування через 2–3 тижні
(+) (‑) Повідомлення про результат тестування
ДКТ
Профілактика інфікування ВІЛ
Профілактичний напрямок є пріоритетним у боротьбі з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.
Традиційно профілактика інфікування ВІЛ проводиться на трьох рівнях.
Первинна (універсальна, соціальна) профілактика ВІЛ-інфекції може здійснюватись шляхом впливу на поведінку людей з метою зменшення шкоди або ризику зараження вірусом, а також шляхом розробки та впровадження засобів специфічної профілактики ВІЛ — вакцин проти ВІЛ/СНІДу
Вторинна (вибіркова) профілактика спрямована на виявлення ВІЛ-інфікованих, їх післятестове консультування, в тому числі з метою зміни способу життя та поведінки, консультування з питань планування сім’ї тощо.
Третинна профілактика спрямована на:
запобігання розвитку клінічних ознак ВІЛ-інфекції,
запобігання розвитку опортуністичних інфекцій та інвазій, поліпшення якості життя,
догляд, соціальну підтримку тощо.
Прикладом такої профілактики може бути вакцинація проти опортуністичних збудників інфекцій, вакцинація проти грипу, консультування з питань раціонального харчування, догляд, лікування та підтримка людей при ВІЛ-інфекції. Доречно нагадати, що вакцини для застосування у ВІЛ-інфікованих не мають бути живими. Можна застосовувати тільки інактивовані типи вакцин.
Деякі підходи до профілактики віл-інфекції
Один з методів профілактики, який відомий під назвою «зменшення шкоди», принципово базується на тому, що ризики передачі ВІЛ можна виявити і застосувати певні методи захисту, які вже добре себе зарекомендували. Наприклад:
використання презервативів,
скринінг донорської крові,
теплова обробка фактору крові VIII,
відмова від вигодовування дитини грудьми,
застосування загальновідомих заходів запобігання інфікування ВІЛ в медичних установах при виконанні процедур тощо.
Тобто теорія «зменшення шкоди» зводиться до того, щоб захистити здоров’я, виявити чинники ризикованої поведінки і повністю їх усунути.