44. Упраління місцевими фінансами: суть, суб’єкти, складові та види

Управління місцевими фінансами – складова частина управління економікою адміністративно-територіальних одиниць. Його здійснює спеціальний апарат з допомогою специфічних прийомів і методів. В управлінні місцевими фінансами виділяють об'єкти і суб'єкти управління.

Об'єктами виступають фінансові відносини, в тому числі відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші об'єкти – це місцеві бюджети, цільові фонди місцевого самоврядування, підприємства комунальної власності та земля.

Суб'єктами управління виступають органи місцевого самоврядування.

Управління місцевими фінансами включає такі функціональні елементи:

- планування;

- оперативне управління;

- контроль.

У ході планування здійснюється аналіз соціально-економічного стану адміністративно-територіальних одиниць, розвитку місцевого господарства, оцінювання фінансового стану підприємств комунальної власності, а також пошук резервів зростання фінансових ресурсів та напрямів ефективного їх використання.

Оперативне управління – це комплекс заходів, що проводиться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Його метою є досягнення максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин, маневрування фінансовими ресурсами.

Контроль як елемент управління місцевими фінансами пронизує усі стадії управлінської діяльності. У процесі контролю зіставляються фактичні результати із запланованими, виявляються резерви.

Розрізняють стратегічне і оперативне управління місцевими фінансами.

Стратегічне управління – це управління на тривалу перспективу. Його суть виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів адміністративно-територіальних одиниць на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки регіонів України, проведенням її структурної перебудови, розвитком АПК, а також вирішенням соціальних проблем.

Оперативне управління місцевими фінансами полягає у маневруванні наявними фінансовими ресурсами органів місцевого самоврядування, залученні додаткових коштів, ефективному їх використанні.

Фінансовий контроль – один з елементів управління місцевими фінансами, пов'язаний з перевіркою правильності вартісного розподілу створеної вартості, утворення і витрачання фондів грошових коштів та їх цільового використання. Фінансовий контроль грунтується на таких принципах: незалежності; гласності; превентивності (попереджувальний характер); дієвості; регулярності;- об'єктивності- всеохоплюючого характеру.

Залежно від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю: попередній,; поточний; наступний. Попередній контроль проводиться до здійснення фінансових операцій. Поточний контроль проводиться в процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.). Наступний контроль проводиться по закінченні певних періодів за підсумками місяця, кварталу, року. Фінансовий контроль ґрунтується на документальних (ревізії і перевірки) і натуральних (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольне обмірювання, контрольний запуск сировини у виробництво тощо) методах.

Ревізія – метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації щодо дотриманням ним законодавства з фінансових питань та достовірністю обліку і звітності. Він виступає як спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням. Ревізії бувають: -комплексні, що охоплюють усі сторони діяльності підприємства; - часткові – охоплюють лише окремі сторони діяльності підприємства; - тематичні – одночасно проводяться в однотипних установах з певного переліку питань; - планові і позапланові; - суцільні і вибіркові – залежно від повноти залучення документів. Крім ревізій до методів фінансового контролю відносяться перевірки. Перевірка – обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Органи місцевого самоврядування наділені певними правами в галузі бюджету і фінансів. Вони самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети; розпоряджаються коштами місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання; використовують вільні бюджетні кошти, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів, та запроваджують відповідно до чинного законодавства місцеві податки і збори та обов'язкові платежі. Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки місцевих податків і зборів, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів громадян можуть запроваджувати місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування. До їхньої компетенції входить випуск місцевих позик, лотерей та цінних паперів. Крім того, вони можуть отримувати короткотермінові позички (до трьох місяців, в межах поточного бюджетного періоду) у фінансово-кредитних установах на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету. Органи місцевого самоврядування можуть створювати в межах законодавства комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та ор- ганізацій, що належать до комунальної власності, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів і зараховувати їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.