38. Зміст та завдання бюджетного регулювання. Види бюджетного регулювання та їх характеристика

Збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільчих процесів у межах бюджетної системи. Таке регулювання здійснюється шляхом надання коштів «бідним» у фінансовому відношенні територіям або вилучення коштів у відносно «багатих» територій.

Тобто бюджетне регулювання - це надання коштів з державного бюджету місцевим бюджетам з метою збалансування доходів і видатків усіх бюджетів.

Завдання бюджетного регулювання полягають у:

- досягненні відповідності між видатками і доходами місцевих бюджетів різних видів, тобто їх збалансування;

- забезпеченні рівномірності в надходженні доходів для запобігання перебоїв у фінансуванні видатків;

- створенні зацікавленості органів місцевого самоврядування в повній мобілізації доходів на своїй території;

- забезпеченні самостійності у використанні додатково одержаних коштів у процесі виконання місцевих бюджетів;

- перерозподілі бюджетних ресурсів між «багатими» і «бідними» у фінансовому відношенні територіями;

- узгодженні обсягів одержаної фінансової допомоги з конкретними зусиллями по мобілізації податків і зборів, залученні додаткових доходних джерел;

- здійсненні фінансового вирівнювання.

39. Методи бюджетного регулювання

Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між рівнями бюджетної системи у відповідності із поділом повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням. У бюджетній практиці України використовуються такі методи бюджетного регулювання:

- метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які

надходять на території місцевого бюджету;

- надання фінансової допомоги бюджетам у визначеній сумі (бюджетні

трансферти);

Метод відсоткових відрахувань передбачає надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що справляються на даній території. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в відсотковому відношенні (по- вний чи частковий), загальнодержавні доходи (податки, збори) можна розділити на закріплені і регульовані.

Закріплені доходи - це доходи, які цілком у певній частині закріплюються за певним бюджетом. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів України визначається законодавством.

Регульовані доходи - це доходи, які на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві орган влади. Перелік регульованих доходів уточнюється в процесі прийняття щорічних законів про Державний бюджет України. Практика бюджетного регулювання свідчить про переваги методувідсоткових відрахувань, які полягають ось у чому:

- збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосуванням гнучких

доходних джерел, тобто здійснюється ефективно;

- -досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але і загальнодержавних податків, оскільки певну частку можна одержати лише за умови їх повного надходження;

- місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своєчасне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

Ефективність методу відсоткових відрахувань пояснюється тим, що в якості регульованих доходів використовуються такі доходи, що характеризуються рівномірністю надходження в часі та по території країни, а також достатньо великими розмірами над- ходжень і захищеністю від дії економічних та інших факторів, які змогли б спричинити коливання в обсягах надходжень. Цим вимогам відповідають такі загальнодержавні податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб.

При застосуванні методу відсоткових відрахувань можуть використовуватися такі нормативи відрахувань:

- єдині для місцевих бюджетів усіх адміністративно-територіальних одиниць;

- групові, тобто єдині в межах певних груп місцевих бюджетів (залежно від рівня податкового потенціалу і бюджетної забезпеченості на одного жителя); - індивідуальні — окремі для кожної адміністративно-територіальної одиниці.

У практиці бюджетного регулювання України за роки незалежності застосовувалися всі види нормативів відрахувань від загальнодержавних податків. Так, у 1991—1997 рр. використовувались єдині нормативи відрахувань за всіма регулюючими податками. У 1998 р. була зроблена спроба розподілу податків: за державним бюджетом закріплювалися непрямі, а за місцевими бюджетами - прямі податки. У 1999 р. Відбулося повернення до групових нормативів відрахувань. У даний час перевага віддана єдиним нормативам, що відповідає ринковим засадам господарювання.

За сучасних умов важливе місце у процесі бюджетного регулювання займають трансферти. Разом із запровадженням Бюджетного кодексу України вони стають основним методом бюджетного регулювання, що відповідає досвіду зарубіжних країн.