Тема №9. Макроекономіка і макрополітика.

1. Держава, як суб’єкт економічних відносин.

2. Державний сектор в економіці. Держава як товаровиробник.

3. Суспільний продукт і його форми.

4. Валовий внутрішній продукт, його сутність.

5. Чистий національний продукт і національний дохід.

6. Диференціація доходів населення. Проблема багатих і бідних. Межа бідності.

7. Зміст і типи економічного зростання.

8. Економічні кризи.

1. Держава, як суб’єкт економічних відносин.

Ринкова економіка функціонує на основі конкурентного ринку. Але ринковий механізм не вирішує всіх питань ринкового господарства. Є чимало соціально-економічних проблем, непідвладних ринку. Ними займається держава.

Держава завжди відігравало важливу роль у розвитку ринкової економіки. Навіть вільна конкуренція не могла обійтися без держави, яке бралона себе відповідальність за організацію грошового обігу, забезпеченняправової основи ринкової економіки.

Сучасне ринкове господарство індустріально розвинених країн – це змішана економіка. Для змішаної економіки характерно різноманіття форм власності. У розвинених країнах поряд з приватною власністю існує і державна власність. Держава в сучасній ринковій економіці - це ще й підприємець, який розпоряджається своєювласністю через роздержавлення і приватизацію. Приватизація особливо актуальна для нашої країни.

Функції держави в ринковій економіці.

Економічні функції держави визначалися потребами нормального функціонування ринкової економіки, забезпечення конкуренції та часткового підприємництва. Функції держави розвивалися в двох напрямках: підтримка та полегшення функціонування ринкового механізму; посилення і модифікація ринкової системи відповідно до змін умов розвитку.

Функції держави з підтримання ринкового механізму полягають у наступному: забезпечення правової бази ринкової економіки (захист праввласності, підприємництва, оподаткування, кредитної сфери та ін)та захист від конкуренції (антимонопольна діяльність, захист правспоживача).

Функції держави щодо посилення ринкового механізму виражаються:

а) в розподільчій політиці. Перерозподіл доходів в суспільстві реалізується через трансфертні платежі (бідним, безробітним) і модифікацію цін (гарантовані ціни фермерам, мінімум заробітної плати). Коректуючи розподіл ресурсів через податкову систему, держава сприяє розвитку суспільних благ (будівництво шкіл, лікарень),екологічному захисту, перетворюючи витрати на забруднення навколишнього середовища у внутрішні витрати самих підприємств (хімічних, наприклад);

б) в макроекономічному регулюванні економіки з метою її стабілізації. За допомогою бюджетних і кредитних важелів держава здійснює контроль за рівнем зайнятості, інфляції, стимулює економічне зростання;

в) у проведенні ефективної зовнішньоекономічної політики.

Держава як свідомий суб'єкт має здійснювати свої функції обережно, щоб в ринковому механізмі не було збоїв. Воно повинно постійно контролювати результати регулювання та своєчасно приймати заходи для погашення негативних наслідків. Отже, державна діяльність не повинна переходити межі, що загрожують ринковому механізму.

2. Державний сектор в економіці. Держава як товаровиробник.

Для змішаної економіки характерно різноманіття форм власності. У розвинених країнах поряд з приватною власністю існує і державна власність.

У державній власності суб'єктом відносин привласнення,розпорядження і контролю виступає держава. Державна власність виникає двома шляхами. Перший шлях, коли держава будує нові підприємства за рахунок коштів бюджету, другий - коли держава здійснює повну або часткову націоналізацію, купуючи акції приватних підприємств.

Державні підприємства бувають двох видів: державні підприємства, які мають статус юридичної особи, і державніпі дприємства, які не є юридичними особами. Якщо державні підприємства не мають статус юридичної особи, то вони є підрозділом державних органів та установ і знаходяться на балансі і під контролем державних відомств.

Державні підприємства, які мають статус юридичної особи,підрозділяються на підприємства приватного (комерційного) права і підприємства публічного права.

Підприємства приватного права - це, як правило,акціонерні товариства. Державі в таких суспільствах належать всі акції або їх частину. В останньому випадку утворюються змішані (державно -приватні) підприємства.

Підприємства приватного права - це юридично самостійні,господарсько автономні підприємства, що створюються спеціальними актами законодавчого органу (публічні корпорації). Їх капітал не розділений на акції та цілком належить державі. Діяльність державних корпорацій підзвітна парламенту, а не уряду, хоча через певні форми (призначення директорів, надання субсидій)уряд може контролювати їхню діяльність.

Державні підприємства відрізняються від приватних підприємств тим,що :

1. Вони, як правило, залежні від державних структур.

2. Державні підприємства на відміну від приватних мають меншу конкурентоспроможністю. Хоча вони працюють на принципах самоокупності і рентабельності, але через державне управління вносять в ринок елементи організованості (робота на державне замовлення, збут продукції задержавним твердих цінах).

3. У державних підприємств немає зобов'язань перед іншими підприємствами, їм не загрожує банкрутств.

4. Державні підприємства користуються фінансовими пільгами (в оподаткуванні, отриманні пільгових кредитів, у заморожуванняборгів).

5. На державних підприємствах, з одного боку,трохи вища заробітна плата, ніж на приватних підприємствах, кращі умови праці. Але, з іншого боку, на робітників державних підприємств можуть обрушитися політика заморожування заробітної плати, обмеження прав у трудових конфліктах з адміністрацією (наприклад, заборона на страйки).

Отже, держава в сучасній ринковій економіці - це і підприємець, і крупний інвестор, і організатор НДДКР, і споживач кінцевої продукції. Вона безпосередньо бере участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні товарів і послуг.