5.1.1.3. Електроди

Для ручного електродугового зварювання застосовують два типи електродів: неплавкі, плавкі.

Неплавкі електроди виготовляють у вигляді стрижнів з во­льфраму, електротехнічного вугілля або синтетичного графіту. Переважно використовують плавкі електроди.

Плавкий електрод для ручного зварювання — це дротяний електропровідний стрижень з нанесеним на нього покриттям завтовшки 0,5...З мм. Один кінець стрижня завдовжки 20...30 мм залишають непокритим і використовують, щоб закріпити електрод у спеціальному тримачі. Через електродотримач до електрода

підводять струм. Речовини покриття, а також стрижня, підсилю­ють іонізацію дугового проміжку, захищають рідкий метал від шкідливої дії середовища, дезоксидують і обмежено легують рід­кий метал. Стрижні електродів діаметром 1,6... 12 мм і довжи­ною 150...450 мм виготовляють зі спеціального зварювального дроту, який поділяють за хімічним складом на три групи:

• низьковуглецевий дріт марок Зв-08, Зв-05ГА, Зв-10Г2 та ін.;

• легований дріт марок Зв-08ГС, Зв-08Г2С, Зв-12ГС та ін.;

• високолегований дріт марок 3B-12X13, Зв-10Х20Н15 та ін.

У позначенні марки дроту літери Зв означають зварюваль­ний, а цифри після них — вміст вуглецю у сотих частках відсот­ка. Наступні літери й цифри після цих літер показують легувальні елементи та їх відсотковий вміст. Наприклад, зварювальний дріт марки Зв-10Х20Н15 містить 0,10 % вуглецю, 20 % хрому, 15 % нікелю, решта — залізо. Літера А в кінці марки низько­вуглецевого й легованого дроту свідчить про знижений вміст шкідливих домішок. Бажано, щоб хімічний склад електродно­го дроту був близький до хімічного складу зварюваного матері­алу. Якщо цього досягти важко, то речовини, яких в електроді не вистачає, необхідно внести в покриття.

До складу покрить входять іонізувальні, шлакоутворюваль­ні, газоутворювальні, дезоксидувальні, легувальні та зв'язува­льні речовини.

Іонізувальні речовини (мармур СаС0₃, поташ К₂С0₃, вугле­кислий барій ВаС0₃), які містять у собі лужні й лужноземельні метали, підсилюють іонізацію дугового проміжку.

Шлакоутворювальні речовини (польовий шпат, мармур, мар­ганцева руда, рутил Ті0₂, кремнезем та ін.) під час горіння дуги розплавляються, утворюючи шлак, який захищає краплі мета­лу електрода й поверхню зварювальної ванни від взаємодії з киснем і азотом повітря. Після зварювання поверхню шва ме­ханічно очищують від затверділого шлаку.

Газоутворювальні речовини (деревне борошно, електродна целюлоза, мармур, магнезит) розкладаючись, утворюють гази, які активно витісняють повітря зі зони горіння дуги.

Дезоксидувальні речовини (феромарганець, феросиліцій, фе­ротитан, алюміній) переходять з покриття у зварювальну ван­ну, відновлюють там оксиди заліза, утворюючи нерозчинні в

рідкому металі оксиди марганцю, кремнію, титану або алюмі­нію, які випливають на поверхню металу, переходячи в шлак.

Легувальні елементи (хром, молібден, ванадій, титан та ін. або їх феросплави) компенсують втрати електродного дроту і основного металу від вигорання, а нерідко змінюють хімічний склад, структуру та властивості зварного шва в потрібному на­прямку.

Зв'язувальна речовина (переважно рідке натрієве скло) з'єд­нує між собою крупинки покрить і міцно утримує їх на поверх­ні електродного дроту.

Часто речовини, що входять до складу покрить, виконують кілька функцій. Зокрема мармур є водночас шлакоутворюваль­ною, газоутворювальною та іонізувальною речовиною; феромар­ганець і феросиліцій — дезоксидувальною та легувальною ре­човинами; рідке скло — зв'язувальною, шлакоутворювальною та іонізувальною речовинами.

Залежно від механічних характеристик металу шва елек­троди поділяють на типи. Для зварювання вуглецевих і низьколегованих сталей використовують дев'ять типів елект­родів — Е38, Е42, Е42А, Е46, Е46А, Е50, Е50А, Е55 і Е60; для зварювання легованих конструкційних сталей підвищеної міц­ності — п'ять типів (Е70, Е85, Е100, Е125 і Е150). Як бачимо з наведеного переліку тип електрода позначають літерою Е (еле­ктрод) і цифрою, що відповідає гарантованій границі міцності в МПа х 10^і. Літера А означає, що наплавлений метал має під­вищені пластичні властивості (відносне видовження й ударну

в'язкість).

За видом покриття розрізняють:

• електроди з рутиловим покриттям (Р);

• електроди з целюлозним покриттям (Ц);

• електроди з основним покриттям (О);

• електроди з кислим покриттям (К).

Рутилові покриття найпоширеніші [16] завдяки низькій токсичності, здатності забезпечувати стабільне горіння дуги та міцні шви. Вони містять Ті0₂ як основну шлакоутворювальну речовину, а також в обмеженій кількості залізну й марганцеву руду, феромарганець, кремнезем, карбонати й органічні ре­човини.

391

Целюлозні покриття складаються головно з газоутворювальних речовин (целюлоза, деревне борошно), а також з дезоксидаторів — феромарганцю, феросиліцію й невеликої кількості шла­коутворювальних речовин. Утворені гази внаслідок розкладу органічних речовин витісняють повітря зі зони рідкого металу. Кількість шлаку тут обмежена, тому втрати металу від розбриз­кування істотні, що зумовлює обмежене застосування цих елек­тродів. Якість шва погіршується підвищеним вмістом водню, який спричинює утворення тріщин.

Основні покриття складаються переважно з карбонатів лу­жноземельних металів і флюориду кальцію. До складу покрить можуть входити дезоксидатори (феромарганець, феросиліцій, феротитан) і легувальні елементи. Місце зварювання необхідно очищати від іржі, бо в протилежному випадку якість шва буде низькою. Електроди з основними покриттями застосовують для зварювання вуглецевих і низьколегованих сталей з підвище­ним вмістом вуглецю. Вони забезпечують стійке горіння дуги, а також низький вміст кисню та водню в металі шва.

Кислі покриття як шлакоутворювальну основу містять окси­ди кремнію, заліза й марганцю, а також польовий шпат. Електро­дами з кислими покриттями можна зварювати метал з іржави­ми краями в усіх просторових положеннях змінним і постій­ним струмом й отримувати якісні шви. Не зважаючи на це, їх використовують обмежено з огляду на токсичні випари під час зварювання.

Окрім сталевих електродів, використовують також електро­ди зі сплавів алюмінію (для зварювання матеріалів на його осно­ві), зі сплавів міді (для зварювання бронз і латуней), зі сплавів титану (для зварювання титанових сплавів).