Температура асфальтобетонних сумішей на початку ущільнення

Клас суміші	Марка бітуму	Температура, °С, на початку ущільнення асфальтобетонних сумішей
		із вмістом щебеню більше 45 % за масою	із вмістом щебеню менше 45 % за масою
	БНД 90/130	135-145	105-115
Примітка. Більші значення температури початку ущільнення приймають при низьких температурах повітря, більшій швидкості вітру і товщині шару суміші менше 5 см.

Допустима похибка дозування компонентів при приготуванні сумішей не повинна перевищувати для щебеню і піску 3 %, мінерального порошку і бітуму 1,5 % від маси відповідних компонентів.

Для приготування сумішей необхідно використовувати щебінь із природного каменю, що отримують подрібненням гірських порід або гравію (ДСТУ Б В.2.7-75), щебінь з гірських порід та відходів сухого магнітного зба­гачення залізистих кварцитів (ДСТУ Б В.2.7-34), щебінь із металургійних шлаків (ГОСТ 3344) і гравій (ДСТУ Б В.2.7-75).

Вміст зерен пластинчастої форми у щебені не повинен перевищувати для сумішей: типу Б - 20 % за масою.

Марка щебеню і гравію за міцністю та інші показники їх властивостей у залежності від марки, типу і виду сумішей повинні відповідати вимогам таблиці 14 ДСТУ Б В.2.7-119-2003.

Для приготування сумішей необхідно використовувати щільні при­родні та природні подрібнені піски, властивості яких відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-32 та ДСТУ Б В.2.7-76, пісок кварцево-залізистий (ДСТУ Б В.2.7-33).

Допускається використання зерен дрібніше 0,071 мм, що містяться у відсівах подрібнення вивержених гірських порід у кількості не більше 50 % від необхідного загального вмісту цієї фракції у суміші. Решта цієї фракції повинна бути представлена зернами мінерального порошку, що відповідає цьому стан­дарту.

Вміст зерен крупніше 5 мм у відсівах подрібнення гірських порід не повинен перевищувати 5 % за масою. Вміст зерен крупніше 10 мм не допускається.

Мінеральний порошок, що використовується для приготування сумішей, повинен відповідати вимогам ГОСТ 16557.

Як мінеральний порошок допускається використовувати:

-для щільних асфальтобетонів II марки із гарячих та холодних сумішей, гарячих пористих і високопористих асфальтобетонів І і II марки із гарячих сумі­шей - молоті основні металургійні шлаки, а також низькоактивні цементи не вище марки «300». При відповідному техніко-економічному обгрунтуванні можливе використання цементів високої активності;

-для щільних асфальтобетонів II марки із гарячих сумішей, пористих і високопористих асфальтобетонів І і II марки - порошкоподібні відходи про­мисловості. Порошкоподібні відходи промисловості і порошки із молотих ме­талургійних шлаків повинні відповідати вимогам.

3.7 Контроль якості

Якість бетону для збірних залізобетонних і бетонних конструкцій контролюють при прийманні конструкцій по ГОСТ 13015.1.

Приймання бетону за якістю для монолітних конструкцій здійснюють за всіма нормованими показниками, які встановлені проектом виконання робіт.

Для контролю якості асфальтобетонних сумішей на підприємствах-виготовлювачах відби­рають і випробовують по одній пробі від кожної партії. Відбір проб проводять за ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801). У процесі виготовлення сумішей виконують два види контролю якості: приймально-здавальний та періодичний.

При приймально-здавальних випробуваннях сумішей від кожної партії щозміни відбирають за ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801) одну об'єднану пробу та визначають: температуру суміші на виході зі змішувача чи накопичувального бункера; вміст зерен більших за 5 мм та більших максимальної нормованої крупності для даної суміші; границю міцності при стиску при 20°С та 50°С; водо-насичення та коефіцієнт водостійкості - для гарячих сумішей; температуру суміші, що відвантажується; вміст зерен більших за 5 мм та більших максимальної нор­мованої крупності для даної суміші; границю міцності при стиску при 20°С; водонасичення; коефіцієнт водостійкості до прогрівання; злежуваність (2 рази за зміну) - для холодних сумішей.

При періодичному контролі якості суміші, який виконують один раз на місяць та для кожного нового складу сумішей (зміна матеріалів), визначають: залишкову пористість; зерновий склад і вміст бітуму; водонасичення та набрякання до прог­ріву; границю міцності при стиску при температурі 0°С, 20°С та 50°С; коефіцієнти короткострокової та довготривалої водостійкості - для гарячих сумішей; залиш­кову пористість; зерновий склад та вміст бітуму; водонасичення та набрякання до прогрівання; границю міцності при стиску при 20°С та коефіцієнт водостійкості після нагрівання; злежуваність - для холодних сумішей.

Виготовлення зразків для перевірки здійснюють згідно з вимогами цього стандарту та ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801).

Для контрольних випробувань асфальтобетонних сумішей, що відван­тажуються в автомобілі, відбирають дев'ять проб з кожної партії, безпосередньо із кузовів автомобілів. Відібрані проби не змішують і випробовують спочатку три проби. Якщо результати випробувань перших трьох проб задовільні, то інші проби не випробовують. При отриманні незадовільних результатів (невідповідність ви­могам цього стандарту) хоча б по одній із трьох проб, проводять випробування інших шести проб. При отриманні незадовільних результатів (невідповідність вимогам цього стандарту) хоча б по одній із шести проб партію бракують.

При неоднорідності суміші, яку оцінюють візуально (за наявності: не покритих бітумом зерен; зерен, що перевищують нормовані для даної суміші розміри мінерального матеріалу; об'ємних згустків бітуму; агломератів із зерен мінерального порошку), а також невідповідності температури суміші вимогам та паспортним даним, суміш повертається виробнику.