Особливості організаційного прогресу, що відрізняють його від нтп

1. НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності й ефективності виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів.

2. Створення і впровадження нової техніки і технології, застосування нових виробів призводять до зменшення трудомісткості їх вигтовлення; удосконалення ж організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування.

3. Практична реалізація окремих напрямків НТП постійно пов’язана з великими витратами суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не вимагає витрат абож пов’язане з незначними додатковими ресурсами.

Ці особливості є основою, на якій базується НТП, що сприяє швидкому впровадженню новин і нововведень, прискоренню науково-технічної революції.

Організація виробництва – певним чином упорядкована і скоординована у часі і просторі система взаємодії особистих і речових елементів виробничого процесу, тобто людей (працівників), знарядь і предметів праці.Організація виробництва і праці охорплює всі ланки господарської діяльності (від робочого місця до групи підприємств однієї або різних галузей виробничої сфери). У зв’язку з цим розрізняють:

• локальні (виокремлені) – спричиняються одиничним поділом праці і включають: поділ і інтеграцію виробничих процесів всередині підприємства (кооперування окремих виробничих ланок – дільниць, цехів; раціональне поєднання усіх елементів процесу виробництва в межах дільниці, цеху підприємства в цілому). Локальний прогрес сприяє підвищенню організаційного рівня діяльності великих і складних виробничо-господарськиї систем.

• суспільні форми організації виробництва виникають і розвиваються внаслідок загального і часткового поділу праці. До них належать: концентрація, деконцентрація, оптимізація розмірів виробництва в межах галузі, спеціалізація і кооперування підприємств обнієї або різних галузей народного господарства, конверсія виробництва, комбінування різногалузевого виробництва, диверсифікація підприємств, розміщення (териториально) підприємства. Загальносистемний організаційний прогрес визначає орієнтири для розробки і прийняття числених високоефективних організаційних рішень внутрівиробничого характеру.

Під організацією праці розуміють певне спілкування працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів в умовах застосовуваної технології і організації виробництва. Взаємодія учасників виробництва у часі забезпечується різними формами поділу і кооперації праці, організацією обслуговування робочих місць, установленням раціональних режимів праці. Просторова взаємодія працівників на виробництві знаходить своє втілення у різних формах організації бригад та інших виробничих ланок підприємства.

Напрямки організаційного прогресу

• Загальносистемний (галузевий, міжгалузевий, регіональний)

• Внутрішньовиробничий (локальний)

Об’єкти організаційного прогресу

• Удосконалення організації виробництва

• Поліпшення організації праці

• Раціоналізація елементів господарського механізму

Основні тенденції організаційного прогресу:

• прискорення темпів розвитку (деконцентрації, кооперування, спеціалізації, конвіерсії, диверсифікації) та посилення їх в усіх суспільних формах організації виробництва;

• посилення безперервності та гнучкості виробництва;

• розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці;

• раціоналізація організації потоку й використання засобів виробництва та кінцевої продукції;

• формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва;

• удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств;

• активізація людського чинника.