
- •Література Бойчик і.М., ХарівП.С., Хопчан м.І., Піча ю.В. Економіка підприємства: Навч. Посібник. – 2-ге вид. – к.: “Каравела”; Львів: “Новий світ-2000” , 2001
- •Ключові терміни і поняття
- •1. Нтп та його напрями.
- •Основні напрямки нтіі па сучасному етапі
- •2. Поняття, напрямки та об’єкти організаційного прогресу.
- •Особливості організаційного прогресу, що відрізняють його від нтп
- •4. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •Результати реалізації заходів нтп впливають на госпрозрахункові показники роботи споживачів нової техніки та інших нововведень.
- •5. Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень.
- •Контрольні запитання
Особливості організаційного прогресу, що відрізняють його від нтп
НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності й ефективності виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів.
Створення і впровадження нової техніки і технології, застосування нових виробів призводять до зменшення трудомісткості їх вигтовлення; удосконалення ж організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування.
Практична реалізація окремих напрямків НТП постійно пов’язана з великими витратами суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не вимагає витрат абож пов’язане з незначними додатковими ресурсами.
Ці особливості є основою, на якій базується НТП, що сприяє швидкому впровадженню новин і нововведень, прискоренню науково-технічної революції.
Організація виробництва – певним чином упорядкована і скоординована у часі і просторі система взаємодії особистих і речових елементів виробничого процесу, тобто людей (працівників), знарядь і предметів праці.Організація виробництва і праці охорплює всі ланки господарської діяльності (від робочого місця до групи підприємств однієї або різних галузей виробничої сфери). У зв’язку з цим розрізняють:
локальні (виокремлені) – спричиняються одиничним поділом праці і включають: поділ і інтеграцію виробничих процесів всередині підприємства (кооперування окремих виробничих ланок – дільниць, цехів; раціональне поєднання усіх елементів процесу виробництва в межах дільниці, цеху підприємства в цілому). Локальний прогрес сприяє підвищенню організаційного рівня діяльності великих і складних виробничо-господарськиї систем.
суспільні форми організації виробництва виникають і розвиваються внаслідок загального і часткового поділу праці. До них належать: концентрація, деконцентрація, оптимізація розмірів виробництва в межах галузі, спеціалізація і кооперування підприємств обнієї або різних галузей народного господарства, конверсія виробництва, комбінування різногалузевого виробництва, диверсифікація підприємств, розміщення (териториально) підприємства. Загальносистемний організаційний прогрес визначає орієнтири для розробки і прийняття числених високоефективних організаційних рішень внутрівиробничого характеру.
Під організацією праці розуміють певне спілкування працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів в умовах застосовуваної технології і організації виробництва. Взаємодія учасників виробництва у часі забезпечується різними формами поділу і кооперації праці, організацією обслуговування робочих місць, установленням раціональних режимів праці. Просторова взаємодія працівників на виробництві знаходить своє втілення у різних формах організації бригад та інших виробничих ланок підприємства.
Напрямки організаційного прогресу
Загальносистемний (галузевий, міжгалузевий, регіональний)
Внутрішньовиробничий (локальний)
Об’єкти організаційного прогресу
Удосконалення організації виробництва
Поліпшення організації праці
Раціоналізація елементів господарського механізму
Основні тенденції організаційного прогресу:
прискорення темпів розвитку (деконцентрації, кооперування, спеціалізації, конвіерсії, диверсифікації) та посилення їх в усіх суспільних формах організації виробництва;
посилення безперервності та гнучкості виробництва;
розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці;
раціоналізація організації потоку й використання засобів виробництва та кінцевої продукції;
формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва;
удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств;
активізація людського чинника.