Основні напрямки нтіі па сучасному етапі

Електропізація народного господарства — забезпечення усіх сфер виробництва і суспільного життя високоефективними засобами обчислювальної техніки аж до використання прин­ципів штучного інтелекту, нового покоління супутникових систем зв 'язку тощо;

Комплексна автоматизація всіх галузей народного госпо­дарства на базі електронізації: впровадження гнучких виробничих систем, промислових роботів, багатоопераційних верстатів з ЧПУ, систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем управління технологічними проце­сами;

створення і використання нових матеріалів, що мають нові властивості: надпровідність, радіаційну стійкість, стійкість до зношування; надчистих матеріалів із заданими власти­востями;

освоєння принципово нових технологій: мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної та інш.;

прискорений розвиток біотехнології, яка сприяє створенню безвідходних технологічних процесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, продовольчих ресурсів.

Рівень науково-технічного прогресу можна оцінити цілим рядом показників.

Серед показників НТП особливе місце належить показникам технічного рівня виробництва, які відо­бражають обсяг фактичного впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, технології, організації праці і уп­равління, як в цілому в господарстві країни, так і в окремих галузях і на підприємствах.

До показників технічного рівня виробництва належать:

> фондоозброєнність праці (відношення вартості основних ви­робничих фондів до чисельності ПВП);

> технічна озброєнність праці (відношення вартості активної частини основних фондів до чисельності ПВП);

> електроозброєнність праці (відношення кількості спожитої електроенергії до чисельності ПВП);

> коефіцієнти оновлення і вибуття основних виробничих фондів, а також їх активної частини;

> вікові характеристики виробничого устаткування.

Крім того, рівень науково-технічного прогресу може бути охарактеризований рядом допоміжних показників: коефіцієнт електрофікації виробництва, коефіцієнти механізації вироб­ництва і механізації праці, коефіцієнт автоматизації вироб­ництва, частка електроенергії, використаної на технологічні цілі та інші.

Заходи по-впровадженню досягнень НТП вимагають ін­вестування значних коштів, тому важливим є питання оцінки економічної ефективності НТП.

2. Поняття, напрямки та об’єкти організаційного прогресу.

Організаційний прогрес є узагальненою характеристикою процесу використання організаційних факторів розвитку і підвищення ефективності виробництва. Його суть полягває в удосконаленні наявних і застосуванні нових методів і форм організації виробництва та праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

До організаційного прогресу слід віднести удосконалення не тільки безпосередньо процесів виробництва і праці, але й функціонування окремих чи усієї сукупності елементів господарського механізму: системи управління, планування, фінансування, матеріального стимулювання, матеріально-технічного забезпечення, науково-технічного обслуговування тощо.

Організація системи виробництва має бути комплексною і поєднувати в системі організаціїх праці економічні, соціальні та юридичні нововведення Вони зводяться до підвищення ефективності виробничої діяльності, матеріального і морального стимулювання праці, соціального забезпечення та правового захисту товаровиробника. Сукупність цих нововведень забезпечує гармонійний розвиток виробництва і суспільні взаємовідносини між державою та людьми.