10. Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокурора в її здійсненні.

Далі, після покладання відповідальності, розпочинається її реалізація, тобто реальне буття встановлених законом та визначених обвинувальним вироком суду у конкретній справі форм цієї відповідальності, головною серед яких залишається покарання.

Суб’єктами реалізації кримінальної відповідальності переважно виступають органи кримінально-виконавчої системи. Лише деякі з видів покарання реалізуються за участі інших інституцій, наприклад, види громадських робіт, які повинні виконуватися засудженими до них особами, визначаються органами місцевого самоврядування (ч.1 ст. 56 КК).

Роль прокуратури в реалізації кримінальної відповідальності полягає у виконанні нею конституційної функції нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах(п. 4 ст. 121 Конституції України).

11. Підстава та умови настання кримінальної відповідальності.

З філософської точки зору підставою настання кримінальної відповідальності є свобода вибору (волі).

В теорії кримінального права висловлювалась думка щодо існування фактичної та юридичної підстав настання кримінальної відповідальності. Фактична підстава розглядалась як факт об’єктивної дійсності, що обумовлює настання кримінальної відповідальності. Таким виступає факт вчинення злочину.

Поняття злочину, як відомо, визначається в ч.1 ст. 11 КК. Цією ж статтею КК визначається поняття малозначного діяння, що не містить матеріальної ознаки злочину (ч. 2 ст. 11 КК).

Юридичною підставою кримінальної відповідальності прихильники цієї точки зору називають наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом.

В КК України 2001 року відбулося об’єднання фактичної та юридичної підстав в одну кримінально-правову норму (ч.1 ст.2 КК).

Отже, кримінально-правова (матеріально-правова) підстава настання кримінальної відповідальності одна: це – наявність у діянні ознак складу злочину ( ч. 1 ст. 2 КК ).

Поряд з нею слід виокремлювати й процесуально-правову (формальну) підставу, а саме – наявність обвинувального вироку суду, що набув чинності. Лише сукупність двох означених підстав здатна „запустити” механізм реалізації кримінальної відповідальності та чітко визначити початок її настання.

Кримінальна відповідальність має наставати не лише за наявності підстави для цього, але й за наявності визначених законом умов. Першою з них закон про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК України ) називає відсутність недоведеності вини особи у вчиненні злочину. Це означає, що кримінальна відповідальність може настати лише тоді, коли доведено винуватість конкретного суб’єкта у вчиненні передбаченого Особливою частиною КК України діяння.

Наступною умовою настання кримінальної відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 2 КК є відсутність факту попереднього застосування відповідальності за той самий злочин. Як відомо, у кримінальному праві існує принцип неприпустимості подвійної відповідальності за одне й те ж діяння (non bis in idem), у відповідності з яким і сформульовано в законі зазначену умову настання кримінальної відповідальності.

Щ е однією умовою настання кримінальної відповідальності слід визнати відсутність підстав для обов’язкового звільнення від кримінальної відповідальності. Це означає, що кримінальна відповідальність може настати лише тоді, коли відсутня передбачена законом необхідність або можливість звільнити особу від кримінальної відповідальності. За наявності необхідності звільнити особу від кримінальної відповідальності за нормами розділу ІХ Загальної частини КК України (загальне звільнення) чи за відповідними статтями Особливої його частини (особливе звільнення) кримінальну відповідальність застосовувати неможливо (при обов’язковому звільненні) або недоцільно (при факультативному звільненні).