50. Фіктивне підприємництво.

Фіктивним (недійсним) підприємництвом називається створення або придбання того чи іншого підприємства (суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи) без наміру використовувати його за його економічно-господарським призначенням (статутною діяльністю) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

На наявність мети — прикриття незаконної господарської діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (фіктивного підприємництва), – може вказувати використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених паспортів або тих, що належали померлим громадянам, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє ім’я. Використання при цьому підроблених документів або їх підробка мають додатково кваліфікуватися за ст. 358 чи ст. 366 КК.

Фіктивне підприємництво є своєрідним видом шахрай­ства, оскільки головний спосіб його вчинення - обман. Вин­на особа створює недійсне підприємство або набуває (ку­пує, обмінює, іншим чином стає власником) право власнос­ті на підприємство без наміру використовувати його відпо­відно до його призначення.

Злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб’єкта підприємництва (юридичної особи) або набуття права власності на нього.

Під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Діяльність, щодо якої є заборона – це діяльність певного виду, що спеціально заборонена законодавцем з урахуванням особливостей цього виду діяльності.

Об’єктом цього злочину є визначений законодавством України порядок здійснення господарської діяльності.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 205 КК виражається в тому, що

а) винна особа офіційно створює або набуває у власність підприємство (або частину підприємства);

б) винна особа не має наміру використання цих суб'єктів підприємницької діяльності за їх статутним призначенням;

в) винна особа має намір отримати під створені чи при­дбані підприємства кредити і використати ці кредити на підрив діяльності конкурентів, монополізацію ринку това­рів і послуг, інші цілі, не сумісні зі статутним призначенням створених або придбаних підприємств;

г) заподіяння матеріальної шкоди державі, банку, кредитній установі, іншим юридичним або фізичним особам.

Частина 1 цього злочину містить формальний склад.

Предметом виступає суб’єкт підприємницької діяльності (юридична особа), яка створюється з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Суб’єктами цього злочину є громадяни України, особи без громадянства, іноземці (як службові особи, так і неслужбові), які з визначеною в цій статті метою вчинили дії, спрямовані на створення (заснування чи реєстрацію) або придбання суб’єкта підприємницької діяльності та досягли 16 років.

Дії осіб, на ім’я яких за їхньою згодою зареєстровано суб’єкт підприємництва з метою, зазначеною в ст. 205 КК, мають кваліфікуватись як пособництво фіктивному підприємництву, а в разі, коли їх діями здійснено легалізацію (державну реєстрацію) суб’єкта підприємництва (підписання та нотаріальне посвідчення установчих документів, призначення на посаду керівника підприємства тощо), – як виконання цього злочину. При цьому зазначені особи повинні не тільки погодитися вчинити певні дії, але й усвідомлювати мету цих дій.

Суб’єктивна сторона. Фіктивне підприємництво вчинюється умисно, оскільки способом вчинення є обман. Конститутивною ознакою суб’єктивної сторони є мета – прикриття незаконної господарської діяльності або здійснення видів господарської діяльності, щодо яких є заборона.

Частина 2 ст.205 КК України є злочином із матеріальним складом. Треба мати на увазі, що відповідальність за ч. 2 ст. 205 КК за ознакою заподіяння великої матеріальної шкоди настає лише в разі заподіяння такої шкоди внаслідок створення чи придбання суб’єкта підприємницької діяльності.

Матеріальна шкода, заподіяна фіктивним підприємницт­вом державі, банку, кредитним установам, іншим юридич­ним особам, визнається великою, якщо вона у тисячу і біль­ше разів перевищує встановлений законодавством неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян, а фізичним особам -яка у двісті разів перевищує цей мінімум.

У разі, коли створений чи придбаний суб’єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, яка містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст. 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

Фіктивне підприємництво, поєднане з незаконним одер­жанням кредитів, коштів, субсидій і привласненням їх, утворює сукупність злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 205 КК та відповідною частиною статті 191 КК, або ст. 205 КК та ст. 222 КК.

Коли такі дії поєднані з доведенням до банкрутства, їх також необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 205 КК та ст. 219 КК.

Карається фіктивне підприємство:

за ч. 1. ст. 205 КК - карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ч. 2 ст. 205 КК - караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.