48. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Стаття включена в Кримінальний кодекс України на виконання міжнародних зобов’язань України, передбачених, зокрема, Конвенцією про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, прийнятою 08 листопада 1990 року державами – членами Ради Європи.

Об’єктом цього злочину є визначений законодавством України порядок здійснення господарської діяльності.

Об’єктивна сторона цього злочину може виражатися в:

1) фінансових операціях з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння чи укладення угоди щодо них;

2) діях, спрямованих на приховання чи маскування: а) незаконного походження таких коштів або іншого майна; б) володіння ними; в) прав на такі кошти або майно; г) джерела їх походження; д)місцезнаходження; е) переміщення;

3) набуття, володіння або використання таких коштів чи іншого майна.

Відповідальність за зазначені дії настає лише у разі, коли кошти або інше майно, що є предметом легалізації, були одержані внаслідок вчинення предикатного діяння (передбаченого п. 1 примітки до ст. 209 КК, яке передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) і ці дії були вчинені умисно з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню такими коштами або майном, їх набуттю чи для приховання джерел їх походження.

Місце одержання коштів або іншого майна внаслідок вчинення предикатного діяння (злочину) - на території України чи за її межами - значення не має, оскільки вони можуть бути легалізовані як на Україні, так і за кордоном. Тому при кримінально-правовій оцінці як предикатного діяння, так і легалізації доходів мають ураховуватися положення статей 6-8 КК про дію кримінального закону в просторі.

Головною ознакою злочину, передбаченого ст. 209 КК, є його предмет - гроші чи майно, що були здобуті, надбані шляхом вчинення злочину (предикатний злочин) чи в інший незаконний способ.

Предикатним діянням (злочином) – відповідно до примітки до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

Кримінальна відповідальність за ст. 209 КК не виключена й у тих випадках, коли особа, котра вчинила предикатне діяння, була звільнена від кримінальної відповідальності в установленому законом порядку (у зв’язку із закінченням строків давності, застосуванням амністії тощо) або не притягувалася до такої відповідальності (наприклад, у зв’язку зі смертю), а одержані внаслідок зазначеного діяння кошти або інше майно стали предметом легалізації.

Не може визнаватися предикатним діянням злочин, відповідальність за який передбачена статтею 212 КК, незалежно від того, за якою частиною цієї статті він кваліфікований та яке покарання встановлено за його вчинення.

Слід звернути увагу, що чинним законодавством не визначено мінімального розміру коштів чи вартості іншого майна як предмета легалізації, який дає підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 209 КК. Тому при кримінально-правовій оцінці дій, передбачених ч. 1 цієї статті, вчинених щодо коштів чи майна, розмір яких є незначним, необхідно виходити з положень ч. 2 ст. 11 КК (малозначність діяння) і передусім враховувати розмір доходів, одержаних злочинним шляхом.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливо великий розмір легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, утворюється якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо відмивані гроші чи майно були надбані злочином, то діяння утворює сукупність злочинів - ст. 209 КК і статті, яка передба­чає відповідальність за той злочин, яким були здобуті ці кошти. На думку деяких вчених право на майно також можна відносити до предметів злочину, передбаченого ст.209 КК України.

Суб»єктом легалізації (відмивання) грошових коштів чи майна, здобутих незаконно, є осудна особа, яка досягла віку шістнадцяти років. Особа, яка не вчиняла предикатного діяння, може бути суб’єктом злочину при його вчиненні у формі будь-якої з дій, зазначених у ч.1 ст. 209 КК. Особа, яка вчинила предикатне діяння, також може бути суб’єктом цього злочину в різних його формах, окрім набуття та володіння, а за використання коштів чи іншого майна відповідає лише у разі, якщо воно полягало у вчиненні фінансової операції чи укладенні угоди.

Суб’єктивна сторона цього злочину виражається в умисній формі вини.

Стаття 209 КК містить формальний склад злочину - ді­яння визнається закінченим з моменту вчинення фінансової операції з грішми чи з моменту використання майна у господарській діяльності, незалеж­но від настання злочинних наслідків.

Легалізація (відмивання) грошей є спеціальним видом приховування злочину, яким грошові кошти чи майно були здобуті. Якщо грошові кошти чи майно легалізує особа, яка їх незаконно не здобувала, але яка безсумнівно знала про їх походження, то дії утворюють сукупність злочинів, пере­дбачених статтею 209 КК і статтею 396 КК.

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, за відсутності ознак легалізації (відмивання) таких доходів кваліфікується за ст.198 КК («Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом»).

Карається легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом:

за ч. 1 ст. 209 КК - позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльнісю на строк до двох років з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна;

за ч. 2 ст. 209 КК - позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльнісю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.